Дослідження вживання іншомовної лексики у творах художньої літератури

Дослідженням іншомовної лексики в українському мовознавстві займалися такі науковці: О. Лапінська, С. Руденко, Н. Попова, А. Ломовцева, О. Стишов та ін. Більшість науковців досліджує іншомовні слова у словниковому складі української мови, у мові ЗМІ, лише згадуючи про вплив чужомовної лексики на мову художнього тексту. Під впливом преси, радіо й телебачення на некритичне використання чужих слів починають хибувати й автори окремих художніх творів. Нерідко такі іншомовні й українські слова, що є синонімами-відповідниками, паралельно використовують талановиті письменники, журналісти, мовці.

Аналіз наукової літератури показує, що питання запозичення іншомовної лексики у мові української поезії та прози потребує ретельного вивчення, визначення особливостей їх засвоєння на лексичному та словотвірному рівнях, з'ясування стилістичної функції, визначення впливу іншомовних слів на розвиток мови українського художнього тексту.

Як зазначає більшість дослідників, в українському художньому тексті численними виявилися запозичення, пов'язані з лексико-семантичними групами:

- музика(лібрето, мецо-сопрано, саксофон, блюз, твіст, джаз, фокстрот);

- спорт (кемпінг, фальстарт, спінінг, теніс, яхт-клуб);

- комп'ютерна техніка і технології (комп,ютер, файл, ксерокс, е-мейл, факс);

- економіка (дефолт, бухгалтер, штемпель, маклер, бізнес) [13].

Менше автори української поезії та прози вживають іншомовні слова, що належать до таких тематичних груп, як:

- автомобілі (клаксон, джип, трейлер);

- їжа та напої (шашлик, балик, гамбургер, кока-кола, віскі);

- одяг і прикраси (кліпси, джинси, сарі, фрак, смокінг);

- побутова техніка (тостер, фризер);

- зброя (браунінг);

- кіномистецтво (вестерн, тріллер, мелодрама);

- назви осіб (спонсор, бос, бізнесмен, бізнес-вумен).

За частиномовною належністю іншомовні слова, ужиті сучасними українськими письменниками, у переважній більшості є іменниками. Менше в художньому тексті використовуються запозичені з інших мов прикметники, дієслова, прислівники. Виявлено кілька випадків запозичення вигуків (Упс! Хай! О,кей!), від яких на грунті української мови утворено такі слова, як окейно, океюшки.

У сучасному художньому тексті письменники творять нові слова від запозичень з інших мов афіксальним способом, зокрема за допомогою суфіксів (джинсівка, кіллерський, джинсастий, пінкфлойдівський). Стилістичні можливості українського словотвору на базі іншомовної лексики виявляються насамперед у синонімії суфіксів [16, c. 106].

Іншомовні слова, сформовані способами словоскладання, афіксації, використовуються у мові художнього тексту не тільки як словотворчий, а й стилістичний засіб. Адже у поетичній і прозовій мові значна кількість слів, утворених у такий спосіб, зберігає образність та експресивність. Часто іншомовні слова у художньому тексті підпорядковуються нормам українського правопису, наприклад секонд - генд, гіппі, уїк - енд.

Взаємодія української літературної мови з іншомовною лексикою є однією з важливих лінгвістичних основ мовленнєвої експресії, особливо в кінці ХХ - на початку ХХІ ст., коли мова художнього тексту є надто відкритою до іншомовних запозичень.

Сучасні прозаїки теж уводять і варваризми в український текст для надання йому колориту зображуваного середовища (М. Матіос, Є.Кононенко, В. Наріжна). На погляд А. Ломовцевої, цим прийомом досконало володіє І. Соколян (роман «Кодло»). Письменниця полюбляє іншомовні епіграфи до своїх оповідань і наводить власний переклад. Романи І. Карпи «50 хвилин трави», «Ганеша і Синкопа», перенасичені англіцизмами, їх переклад подається лише інколи, у романі «Полювання в Гельсінкі» - цілі аркуші англомовного тексту без перекладу.

Поряд із варваризмами в українському художньому тексті зі стилістичною метою використовуються екзотизми:

Ось іде замерзає хіпі

Повний череп перцю та снігу. (В. Недоступ)

Іншомовна лексика, крім номінативної функції, виступає компонентом художнього образу, зокрема такого виду метафори, як персоніфікація:

Фантасмагорія! Мовби життя одуріло.

Що за гримаси, стрибки, вихиляси звірині!

І на столі, закривавивши їдивом рот, -

фантасмагорія! - б'ється у корчах фокстрот. (І.Жиленко)

Часто іншомовні слова використовуються поетами в порівняннях:

І час закрутився назад, як спінінг,

Й помчала вулиця назустріч тобі! (О. Забужко)

Отже, український художній текст містить значну кількість іншомовних слів, використання яких диктується прагненням поетів і прозаїків розширити виражально-зображальні засоби. Тематика творів часто вимагає широкого залучення запозичень, необхідних для називання певних понять і реалій. Лексеми іншомовного походження, набуваючи в художньому тексті експресивних відтінків, розширюють семантику, виконують ряд стилістичних функцій, стають образними засобами авторського мовлення. У цьому, безперечно, позитивний вплив іншомовних слів на мову художнього тексту. Але надмірна насиченість поетичних і прозових творів запозиченнями з інших мов робить складним, ато й неможливим, читання сучасної української літератури. Тому якщо у мові реципієнта є лексеми на позначення того чи іншого явища чи реалії, то треба вживати «свої», властиві українській мові слова [17].