Понять і термінів до модуля і

Акціонерна власність — форма власності, для якої характерне колективне володіння на основі долевої участі майже в усіх спра­вах підприємства.

Альтернативна вартість —кількість інших продуктів, відяких пот­рібно відмовитися (пожертвувати), щоб виробити одиницю певного

Антимонопольне законодавство — сукупність нормативно-правових актів країни, які забороняють таємні угоди між фірмами, монополізацію ринків, що дають змогу підвищувати ціни.

Бухгалтерський прибуток — різниця між виторгом і зовніш­німи витратами фірми.

Бюджетна лінія — лінія, яка показує комбінації двох продук­тів, котрі споживач може купити за свій грошовій дохід.

Види грошей (грошові агрегати) — розрізняють за ступенем їх ліквідності, тобто легкореалізованості, зокрема: М₀, М,, М₂, М₃, L. Грошові агрегати М₂, М₃, L — це квазігроші, бо їхня ліквідність відносно невелика.

Виробництво — процес, що здійснюється між людиною і при­родою, у результаті чого відбувається пристосування, зміна речо­вини природи для потреб людини. Економічною теорією розгля­дається як єдність природних і суспільних відносин.

Виробнича ефективність — виробництво певного блага з най­нижчими витратами; досягається тоді, коли виробляється обсяг продукції, за якого середні загальні змінні витрати мінімальні, а граничний продукт на грошову одиницю затрат кожного вхідного фактора однаковий.

Виробниче підприємництво — найбільш значущий вид, у яко­му створюються матеріальні та духовні цінності і блага. Це, зокре­ма, галузі: будівництво, транспорт, інформація та інші.

Відтворення — безперервний, постійно відновлюваний про­цес виробництва матеріальних благ і послуг. Передбачає єдність виробництва, розподілу, обміну та споживанню.

Власність як економічна категорія — відображає економічні відносини між людьми щодо привласнення матеріальних умов їх життя, а також спосіб сполучення безпосередньо виробника з за­собами виробництва.

Власність як юридична категорія — санкціоновані законами Держави майнові відносини. Реалізуються через тріаду власниць­ких правомочностей: володіння, розпорядження, користування.

Воробйов Є. М. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ. Модульний курс

Володіння — фактичне володіння речами або документальне підтвердження правомочності володіння об'єктом власності.

Гранична продуктивність фактора — зміни в кількості продук­ції від використання кожної додаткової одиниці певного фактора зо незмінності усіх інших факторів

Граничний дохід фактора — дохід, отриманий від продажу про­дукції, виробленої кожною додатково залученою одиницею фак­тора.

Граничні факторні витрати — витрати на кожну додаткову оди­ницю залученого фактору.

Гроші — будь-який предмет, який приймають продавці за свої товари і послуги.

Джерела економічного розвитку — сукупність засобів, необ­хідних для економічного розвитку. Це матеріальні і нематеріальні ресурси, які має економічна система.

Досконала конкуренція — структура ринку з великою кількіс­тю продавців і покупців; пропоновані товари на такому ринку од­норідні, жодна фірма не може впливати на ринкову ціну.

Економічна модель — формальний опис економічного проце­су або явища, структура якого визначається цільовим характером дослідження.

Економічна система — сукупність відносин між господарю­ючими суб'єктами, які здійснюють вибір способів оптимального використання обмежених ресурсів з метою задоволення індивіду­альних і суспільних потреб.

Економічна теорія — суспільна наука, що досліджує проблеми ефективного використання обмежених ресурсів з метою задово­лення індивідуальних і суспільних потреб, а також економічні від­носини, що складаються між людьми в процесі виробництва, роз­поділу, обміну та споживання матеріальних благ і послуг в умовах дефіциту ресурсів, можливості їх альтернативного використання.

Економічний прибуток — загальний виторг фірми за вираху­ванням її економічних витрат.

Економічні витрати — платежі, потрібні для отримання і вико­ристання ресурсів.

Економічні закони — відображають найбільш глибинні, сут-нісні, міцні, сталі, загальні зв'язки і залежності між економічними процесами.

Економічні інтереси — предмет зацікавлення, бажання та спо­нукальні мотиви економічної діяльності суб'єктів.

Економічні потреби — фундаментальна економічна категорія визначаються як потреби людини або суспільства у благах, необ-

Модуль I. Основи ринкової економіки та мікроекономіки

хідних для підтримання своєї життєдіяльності, економічного, со­ціального і духовного розвитку.

Еластичність попиту за доходом — відношення відсотка зміни величини попиту на товар до відсотка зміни доходу.

Еластичність попиту за ціною — відношення відсотка зміни ве­личини попиту на продукт до відсотка зміни його ціни.

Еластичність пропозиції за ціною — відношення відсотка змі­ни величини пропозиції продукту до відсотка зміни його ціни; реа­гування величини пропозиції продукту на зміну ціни продукту.

Ефект масштабу — підвищення продуктивності, тобто знижен­ня середніх витрат виробництва внаслідок зростання в однаковій пропорції всіх факторів виробництва.

Закон попиту — виражає обернену залежність між ціною і ве­личиною попиту на товар або послугу протягом певного проміжку часу.

Закон пропозиції — виражає пряму залежність між ціною і ве­личиною попиту на товар або послуги впродовж певного проміжку часу.

Закон спадної віддачі — передбачає, шо додатковий обсяг про­дукції від послідовного збільшення одного фактора виробництва зменшується, коли інші фактори залишаються сталими.

Земля — природні ресурси (дарові блага природи), які вико­ристовуються для виробництва товарів та послуг.

Змінні — витрати, загальна величина яких збільшується (змен­шується), коли фірма збільшує (зменшує) свій обсяг продукції.

Зовнішні витрати — грошова вартість ресурсів, які фірма заку­повує на стороні.

Ізокванта — крива, яка з'єднує точки, що є координатами різних комбінацій факторів, що забезпечують випуск рівного продукту

Ізокоста — лінія бюджетного обмеження підприємця, відобра­жає різні комбінації вартості придбаних ресурсів.

Інфраструктура ринку — комплекс організаційних і правових норм які опосередковують рух товарів та послуг на ринку, а також сукупність установ та інститутів, що обслуговують ринок.

Капітал — один з основних факторів виробництва, який скла­дається з виготовлених товарів, призначених для подальшого ви­користання у процесі виробництва.

Комерційне підприємництво — охоплює систему продажу то-варів та послуг, здійснюється відповідно до формули товарного обігу Т-Г-Т

Користування — зміна об'єкта власності відповідно до його призначення.

Воробйов Є. М. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ. Модульний курс

Корпорація — правова форма підприємства, яка юридично ві­докремлена від тих, хто нею володіє (акціонерів), у зв'язку з чим останні несуть обмежену відповідальність.

Крива байдужості — крива, яка показує різні комбінації двох продуктів, які дають споживачеві однакове задоволення, або ко­рисність.

Крива попиту — крива, яка показує кількість товару або послу­ги, яку хочуть купити покупці за різними цінами протягом деякого проміжку часу. Зазвичай, по осі ординат відкладають ціну, а по аб­сцис — кількість товару, яку купують.

Крива пропозиції — крива, яка показує кількість товару або послуги, яку продавці пропонуватимуть за різними цінами впро­довж певного часу.

Макроекономіка — наука про національну економіку як єдине ціле; вивчає загальний рівень виробництва, зайнятості, цін, доходу та інші сукупні економічні зміни.

Маркетинг — система заходів, яка охоплює усю діяльність фір­ми, пов'язаною з виробництвом: продажу продукції, зокрема вклю­чає організацію стимулювання збуту, рекламу, з метою прискорен­ня обміну для найбільш повного задоволення потреб покупців і на цій основі одержання прибутку.

Менеджмент — сукупність принципів* методів і засобів управ­ління виробництвом і персоналом з метою досягнення високої ефективності виробництва, реалізації творчого потенціалу людей.

Метод економічної теорії — шлях наукового теоретичного до­слідження, сукупність використованих прийомів наукового інс­трументарію для теоретичного пізнання навколишньої дійсності.

Мікроекономіка — частина аналітичної економії, що вивчає окремі елементи національної економіки (поведінку фірм, ринки окремих товарів тощо).

Монополістична конкуренція — ринок, на якому багато фірм продають диференційований продукт, входження на ринок віднос­но вільне. На цьому ринку фірма певною мірою контролює ціну продукту, який вона виготовляє, і на якому існує значна нецінова конкуренція.

Монополія — ринок є єдиним продавцем певного товару, пос­луги чи виробничого ресурсу.

Натуральне господарство — відокремлений, замкнений, обер-нений у середину виробничий осередок, в якому фонд життєвих засобів створюється власне виробником.

Недосконала конкуренція — ринкова ситуація, коли фірма (або декілька фірм) виробляє і постачає таку частку продукції, що

Модуль I. Основи ринкової економіки та мікроекономіки

може вирішальним чином впливати на формування ціни. До не­досконалої конкуренції відносять: чисту монополію, олігополію і монополістичну конкуренцію.

Одноосібне господарство — фірма, якою володіє окрема особа.

Олігополістична конкуренція — ринок, на якому декілька фірм продають стандартизований або диференційований продукт; вхід нових фірм на цей ринок ускладнений, фірми на ньому мають об­межений контроль над ціною продукту внаслідок взаємозалеж­ності (за винятком змови між фірмами); на такому ринку типовою є нецінова конкуренція.

Партнерство — правова форма фірми, що об'єднує двох або більше власників, які погоджуються розподіляти між собою при­бутки чи збитки фірми у певній пропорції.

Підприємницька здібність — здатність людини організовувати ефективне поєднання інших ресурсів для виробництва продукту, ухвалювати послідовні нешаблонні рішення, здійснювати іннова­ції та йти на ризик.

Пізнавальна функція економічної теорії — вивчення законо­мірностей економічного життя, пізнання внутрішньої, глибинної суті економічних відносин, на основі чого можна будувати свою поведінку на раціональних засадах.

Попит — кількість товару(послуги), яку готові купити спожи­вачі за кожного рівня цін.

Попит на ринку факторів виробництва — купуються фактори: праця, капітал, земля (природні ресурси) — визначається попи­том на товари і послуги, які виробляються за допомогою цих фак­торів.

Постійні витрати — витрати, величина яких у цілому не змі­нюється, коли витрати фірма змінює свій обсяг продукції.

Практична функція економічної теорії — вироблення рекомен­дацій для проведення ефективної економічної політики, обґрунту­вання способів оптимального використання обмежених ресурсів з метою підвищення життєвого рівня населення країни.

Праця — фізичні та розумові здібності людини, які вона вико­ристовує для виробництва товарів та послуг.

Приватизація — відчуження майна державної власності на ко­ристь громадян і юридичних осіб у вигляді передачі їм у приватну, колективну або змішану форму власності.

Приватна власність — відносини власності, у процесі яких кономічний суб'єкт здійснює свою діяльність незалежно від інших суб'єктів ринку, усі правомочності знаходяться в його руках.

Воробйов Є. М. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ. Модульний курс

Принципи економічної теорії — вихідні засади, основоположні переконання, на фундаменті яких будується всесвіт цієї науки.

Принципи ринкової системи — фундаментальні засади, на яких ґрунтується система. Серед них — свобода вибору, підприємниц­тва, конкуренція, особистий інтерес, обмежена роль державних ін­ститутів, різноманіття форм власності і господарювання.

Природнамонополія —галузь, у якій економія, зумовлена зростан­ням масштабів виробництва, настільки значна, що одна фірма може виробляти продукт за нижчих середніх витрат, ніж декілька фірм.

Пропозиція — кількість товару(послуги), яку готові виробити і продати фірми за кожного рівня цін.

Пропозиція на ринку факторів виробництва — кількість фак­торів (праця, капітал, природні ресурси), які продаються фірмам за кожного рівня цін.

Рента — дохід, який одержує власник землі, капіталу, майна, що не потребує від власника допоміжних витрат та підприємни­цької діяльності.

Ринкова система — сукупність економічних відносин, пов'я­заних з обміном товарів і послуг, в результаті яких формуються попит, пропозиція, ціни.

Ринкова структура — умови, в яких відбувається ринкова кон­куренція

Ринковий механізм — складна, багаторівнева категорія, яка на­дає руху ринковій системі, головними блоками ринкового механіз­му є попит, пропозиція, ціна.

Рівноважна ціна — ціна на конкурентному ринку, за якої вели­чина попиту і величина пропозиції зрівноважуються (дорівнюють одна одній).

Роздержавлення — передача функцій безпосереднього держав­ного управління нарівеньпідприємствбеззмінихарактерувласності.

Розпорядження — спосіб реалізації відносин між суб'єктом і об'єктом власності.

Рушійні сили економічного розвитку — імпульси, які спонука­ють, генерирують активну діяльність людей в економічному житті. До рушійних сил відносяться: потреби, інтереси, конкурентність.

Система ринків — сукупність ринків, диференційованих на окремі види на підставі різноманітних критеріїв, зокрема: за об'єктами і суб'єктами, за характером продаж, за рівнем насиче­ності та інші.

Теорії грошей — виділяють такі основні теорії грошей: еволю­ційна, раціоналістична, державна, функціональна, металічна, номі­налістична, кількісна.

Модуль I. Основи ринкової економіки та мікроекономіки

Теорія маржиналізму (граничної корисності) — основою вартості вважає суб'єктивну оцінку корисності блага ринковими суб'єктами. У відповідності до цієї теорії лише корисність робить товари порівнянними.

Теорія прав власності — санкціоновані законами держави сто­сунки між людьми з приводу використання благ.

Теорія трудової вартості — теорія класичної економічної шко­ли, відповідно до якої вартість будь-якого товару створюється пра­цею, суспільно необхідними витратами праці.

Товарне виробництво — гака організація суспільного госпо­дарства, за якої продукт виробляється не для власного споживан­ня, а для обміну, для продажу. Умова виникнення — суспільний поділ праці і приватна власність на засоби виробництва. Причи­на — економічна відокремленість товаровиробника.

Фактор виробництва — ресурс, який використовують для ви­робництва товарів і послуг (праця, земля, капітал, підприємницька здібність)

Фіаско ринку — недосконалість ринку у вирішенні життєвих проблем людей зумовлює тенденцію до монополії, різку диферен­ціацію доходів і соціальне розшарування населення, несприятли­вий до зовнішніх ефектів та інше.

Фінансове підприємництво — охоплює кредитно-грошові від­носини, банківську діяльність та інші види фінансово-кредитної системи.

Фірма (підприємство) — господарська організація, що пере­творює вихідні ресурси на кінцевий продукт шляхом оптимально­го комбінування факторів виробництва і яка керується отриман­ням прибутку.

Формально-логічні методи — прийоми пізнання, серед яких аналіз, синтез, індукція, дедукція та інші.

Функції грошей — гроші виступають як міра вартості, засіб обі­гу, засіб накопичення, засіб платежу.

Функції ринкової системи — до функцій ринкової системи відносять інформаційну, регулятивну, стимулюючу та інтегруючу Функції.

Чиста монополія — ситуація на ринку, коли одна фірма продає такий продукт, що не має близького замінника і має значний кон­троль над ціною на цей продукт. Доступ на ринок закритий. Тут може діяти, а може й не діяти цінова конкуренція.

Воробйов Є. М. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ. Модульний курс