Сукупний ,середній,граничний продукт у короткостроковому періоді

Дніпропетровськ – 2015

Зміст:

Вступ…………………………………………………………………………………3

Розділ 1: «Продуктивність факторів виробництва»………………………….4

1.1 Сукупний,середній,граничний продукт у короткостроковому періоді....6

1.2 Закон спадної продуктивності факторів виробництва…………………9

Розділ 2: «Зміна масштабів виробництва»……………..……………………12

2.1 Зміна технології, масштабу виробництва у довгостроковому періоді. Постійний, спадний та зростаючий ефект від збільшення масштабу виробництва. …………………………………………………………12

2.2 Шляхи досягнення позитивного ефекту ………………………………..16

Задачі ………………………………………………………………………………20

Висновок…………………………………………………………………..…….…24

Література ………………………………………………………………………...26

Вступ

Виробництво — це процес використання праці та обладнання (капіталу) разом з природними ресурсами і матеріалами для створення необхідних продуктів та надання послуг,тобто це процес трансформації вхідних ресурсів, затрат у кінцеві продукти. Під ресурсами розуміють все, що фірма купує для використання з метою досягнення необхідного результату, виготовлення кінцевого продукту. До основних ресурсів, затрат належать: праця, природні ре­сурси і матеріали, капітал. Кожен з цих видів ресурсів може містити вужчі підрозділи.

Праця охоплює як кваліфікованих, так і некваліфікованих працівників, підприємницькі зусилля менеджерів фірми.

Природні ресурси та матеріали мають бага­то різновидів, наприклад, чавун, пластмаса, вода та ін. Особли­ве значення має земля.

Капітал, наприклад, охоплює як товар­но-матеріальні ресурси (споруди, будівлі, устаткування), так і фінансові.

До необхідного результату діяльності фірми можна зарахувати виготовлену продукцію, надані послуги, отриману за них ви­ручку, дохід, прибуток. Вважається, що основною метою діяль­ності фірми є отримання прибутку. Його максимізація спонукає фірму до удосконалення, дає можливість утримуватися у своє­му бізнесі у процесі конкурентної боротьби,реалізувати інші цілі.
Разом з тим, виробництво можна охарактеризува­ти і як певну систему відносин між людьми. Вони можуть носити організаційно-економічний (бригадир — робітник, директор підприємства — начальник цеху тощо) або соціально-економіч­ний (власник — не власник, акціонер — акціонер, кредитор — позичальник тощо) характер. Наочно вироб­ництво як поєднання продуктивної системи та систе­ми відносин подано на рис. 1.

Соціально-економічні відносини у виробництві ви­значаються насамперед пануючими відносинами влас­ності, їх вивченню присвячені спеціальні розділи курсу політичної економії (основ економічної теорії). У мікроекономіці соціально-економічні відносини не є предметом вивчення. Вона вивчає, головним чином, виробництво як продуктивну систему, здатну поста­чати на ринок певну кількість товару, витративши при цьому деякі кошти та споживши певні обсяги ре­сурсів.

Виробнича функція — це відношення між будь-яким набором факторів виробництва та максимально мож­ливим обсягом продукції, виробленим за допомогою цього набору факторів:

Q = f (L, K, M), рис.1.

де Q — обсяг виробництва; L — затрати праці; К — затрати капіталу; М — матеріали.

Розділ 1: «Продуктивність факторів виробництва»

Фактори виробництва або ресурси - це блага, які потрібно купити фірмі для забезпечення випуску інших благ - готової продукції. Основні види факторів Такі: капітал, праця, земля (Природні ресурси), підприємницькі здібності.

Капітал утворюють товари тривалого використання, вироблені для виробництва інших товарів. Сюди відносять верстати, дороги, комп'ютери, молотки, вантажівки, сталеливарні заводи, автомобілі, машини для миття посуду. (Іншими словами, це матеріальні та фінансові ресурси в системі факторів виробництва). Їх технічний стан постійно вдосконалюється і впливає на загальну результативність виробничого процесу і його ефективну доцільність.

Праця як фактор виробництва дуже важливий і актуальний, оскільки це означає участь людини в процесі виробництва, використання його власної енергії і потенціалу. До основних елементів праці належать предмети праці, засоби і доцільна діяльність людини. Основні результати праці: економічні блага, розвиток людини (фізіологічний і розумовий), умови життя людини, накопичення знань та досвіду.

Праця – це не просто двигун прогресу, праця – це основа існування та життєдіяльності людини, оскільки під його впливом розвивається мозок, мова, накопичується досвід, вдосконалюються вміння.

Земля (природні ресурси) в сучасній економічній теорії - один з чотирьох основних факторів виробництва, який, для того щоб стати продуктивним, звичайно повинен з'єднуватися з працею і капіталом. Під землею як фактором виробництва розуміються всі природні (відтворювані і невідтворювані) ресурси. Вони можуть бути використані для виробництва товарів і послуг споживчого і виробничого призначення: виробництво сільськогосподарської і промислової продукції, соціальної та промислової інфраструктури, будівництво житла, населених пунктів, доріг та ін.

Підприємницькі здібності. Під підприємницької здібностями зазвичай розуміють особливий вид людського ресурсу, що полягає в здатності найбільш ефективно використовувати всі інші фактори виробництва. Специфіка цього різновиду людського ресурсу полягає в умінні і бажанні в процесі виробництва на комерційній основі упроваджувати нові види вироблюваного продукту, технологій, форм організації бізнесу та можливості зазнати збитків.

Ризик - головна відмітна риса підприємця, а метою здійснення підприємницької діяльності є максимізація доходу за допомогою виявлення найбільш ефективної комбінації факторів виробництва. Ніхто не гарантує підприємцю, що кінцевим результатом його діяльності буде збиток або він отримає дохід.

Здатність виробництва продукувати товари при відповідних витратах факторів виробництва визначається передусім технологією, що використовується у ньому.

Технологія –це практичне знання про різні способи поєднання виробничих факторів при виготовленні благ та послуг. У виробничому процесі фактори можуть поєднуватися за переважання екстенсивної технології (наприклад, до дешевого застарілого та малоефективного устаткування залучати працю все більшої кількості працівників) чи інтенсивної (витратити більші кошти на купівлю найдосконалішого устаткування і найняти лише кілька висококваліфікованих працівників).. Вона матеріалізується:

- у нових зразках обладнання;

- у нових методах виробництва;

- у новій організації праці;

- у підвищенні загальноосвітнього та професійного рівня підготовки працівників.

У реальному житті технологія постійно вдосконалюється, що призводить до змін у виробничому процесі. Однак для спрощення моделі поведінки виробника на цьому етапі нашого аналізу припустімо, що технологічні зміни не відбуваються. Це припущеня не змінить мотивів поведінки виробника, однак спростить процес пізнання.

Сукупний,середній,граничний продукт у короткостроковому періоді

Короткостроковий період ‒ це проміжок часу, надто короткий для заміни виробничих потужностей підприємства, але достатній для зміни рівня використання наявного устаткування. У цьому періоді виробничі потужності підприємства незмінні

Проте обсяг продукції, який виробляють, можна змінити, використовуючи більш або менші кількості праці, металів та інших ресурсів. Виробничі потужності у короткостроковому періоді можна також застосовувати менш або більш інтенсивно.

Виробнича функція — це відношення між будь-яким набором факторів виробництва та максимально мож­ливим обсягом продукції, виробленим за допомогою цього набору факторів:

де Q — обсяг виробництва; L — затрати праці; К — затрати капіталу; М — матеріали.

Фактори виробництва є взаємозамінюваними і такими, коли заміна одних факторів іншими у певній пропорції можлива без зменшення обсягів виробництва. Виробничу функцію можна подати у табличній, графічній та аналітичній формах.

Таку трьохфакторну модель важко аналізувати,тому для переходу до двохфакторної моделі фіксуємо Q, Q =(const)