Психологічні особливості розвитку особистості в підлітковому віці

Головний зміст підліткового віку складає його перехід від дитинства до дорослості. Цей перехід поділяється на два етапи: підлітковий вік і юність (рання і пізня). Однак хронологічні межі цих вікових груп часто визначається зовсім по різному. Процес акселерації порушив звичні вікові межі підліткового віку.

Медична, психологічна, педагогічна, юридична, соціологічна література визначає різні межі підліткового віку: 10-14 років, 14 -18 років, 12-20 років. Звертаючись до вітчизняної психології, можна помітити, що вікова термінологія, що стосується підлітків також не була однозначною.

На сучасному етапі межі підліткового віку приблизно співпадають з навчанням дітей у середніх класах від 11-12 років до 15 - 16 років. Але треба зазначити, що основним критерієм для періодів життя є не календарний вік, а анатомо-фізіологічні зміни в організмі. Найбільш істотним у підлітковому віці є статеве дозрівання. Показники його і визначають межі підліткового періоду. Підлітковий вік традиційно вважається найбільш важким у виховному відношенні, труднощі цього віку зв'язуються з статевим дозріванням, як причиною різних психологічних і психічних відносин.

Під час бурхливого росту та фізіологічної перебудови організму у підлітків може виникнути відчуття тривоги, підвищена збудливість, занижена самооцінка. У якості загальних особливостей цього віку відзначаються мінливість настроїв, емоційна нестійкість, несподівані переходи від веселощів до зневіри і песимізму. Прискіпливе ставлення до рідних поєднується з гострим невдоволенням собою.

Центральним психологічним новоутворенням в підлітковому віці стає формування у підлітка своєрідного почуття зрілості, як суб'єктивного переживання ставлення до самого себе як до дорослого. Фізичне змужніння дає підліткові відчуття зрілості, але у соціальний статус його у школі та сім'ї не змінюється. І тоді починається боротьба за визнання своїх прав,

самостійності, що неодмінно призводить до конфлікту між дорослими і підлітками. В результаті виникає криза підліткового віку. Суть підліткового кризи становить властиві цьому віку підліткові поведінкові реакції. До них відносяться: реакція емансипації, реакція групування з однолітками, реакція захоплення (хобі).

Реакція емансипації. Ця реакція являє собою тип поведінки, за допомогою якого підліток намагається випущений з-під опіки дорослих, їх контролю, заступництва. Потреба вивільниться пов'язана з боротьбою за самостійність, за утвердження себе як особистості. Реакція може виявлятися у відмові від виконання загальноприйнятих норм, правил поведінки, знецінення моральних і духовних ідеалів старшого покоління. Дріб'язкова опіка, надмірний контроль за поведінкою, покарання шляхом позбавлення мінімальної свободи і самостійності загострюють підлітковий конфлікт і провокують підлітків на крайні заходи: прогули, відходи зі школи, і з дому, бродяжництво.

Реакція групування з однолітками. «Підліткам властиве інстинктивне тяжіння до об'єднання, до групування з однолітками, де виробляються і апробуються навики соціальної взаємодії, уміння підкорятися колективній дисципліні, вміння завойовувати авторитет і зайняти бажаний статус» [23].

У групі однолітків більш ефективно відпрацьовується самооцінка підлітка. Він дорожить думкою однолітків, вважаючи за краще їх товариство, а не дорослих, критику яких він відкидає.

Реакція захоплення. Для підліткового віку захоплення (хобі) складають вельми характерну особливість. Захоплення необхідні для становлення особистості підлітка, тому що завдяки захопленням формуються схильності, інтересиДндивідуальні здібності підлітків.

Вони поділяються на такі види:

1) Інтелектуально - естетичні захоплення (музика, малювання,
радіотехніка, електроніка, історія).

2) Накопичувальні захоплення (колекціонування марок, пластинок,
листівок).

3) Ексцентричні (бажання підлітка бути в центрі уваги веде до

захоплення екстравагантним одягом).

Знання підліткових захоплень допомагає краще зрозуміти внутрішній світ і переживання підлітків, покращує взаєморозуміння між підлітками і дорослими.

У підлітковому віці дуже високого рівня досягає розвиток пізнавальних процесів. Стає можливим навчання підлітка самим різним видам практичної та розумової діяльності.

Головна нова риса, що з'являється в психології підлітка в порівнянні з дитиною молодшого шкільного віку, - більш високий рівень самосвідомості, що складає головний результат перехідного віку.

Підліток починає вдивлятися в самого себе, відкриває для себе своє «Я», прагне пізнати сильні і слабкі сторони своєї особистості. У нього виникає інтерес до себе, до якостей власної особистості, потреба зіставлення себе з іншими людьми, потреба в самооцінці.

Погляди, на підставі яких у підлітків формується критерії самооцінки, формуються в ході особливої діяльності - самопізнання. Основною формою самопізнання підлітків є порівняння себе з іншими людьми: дорослими та однолітками. Орієнтація на однолітка, пов'язана з потребою бути прийнятим і визнаним в групі, колективі, з потребою мати друга, крім того, з сприйняттям однолітка як зразка, який ближче, приємніше, доступніше в порівнянні з дорослим чоловіком. Таким чином, на розвиток самооцінки підлітка впливають взаємини з однолітками, з класним колективом.

Як правило, суспільна оцінка класного колективу значить для підлітка більше, ніж думка вчителів і батьків, і він звичайно дуже чуйно реагує на вплив колективу товаришів. Набутий досвід колективних взаємин прямо позначається на розвитку його особистості, пред'явлення вимог через колектив - один зі шляхів формування особистості підлітка.

У цьому віці створюються деякі умови для формування організаторських здібностей, діловитості, підприємливості та інших

корисних особистісних якостей, пов'язаних із взаємовідносинами людей, у тому числі вміння налагоджувати ділові контакти, домовитися про спільні справи, розподіляти між собою обов'язки. Такі особистісні якості можуть розвиватися практично в усіх сферах діяльності, до яких залучений підліток і які можуть бути організовані на груповій основі: навчання, праця, гра. Особливості особистості підлітків:

1. Таким чином, центральне новоутворення підліткового віку - відчуття дорослості.

2. Розвиток самосвідомості.

3. Критичність мислення, схильність до рефлексії, формування самоаналізу.

4. Труднощі зростання, статеве дозрівання, сексуальні переживання, інтерес до протилежної статі.

5. Підвищена збудливість, часта зміна настроїв, неврівноваженість.

6. Помітне розвиток вольових якостей.

7. Потреба в самоствердженні, у діяльності, що має особистісний сенс.
Розрізняють такі спрямованості особистості:

• гуманістична спрямованість - ставлення підлітка до себе і суспільству позитивні;

• егоїстична спрямованість він сам є більш значущим, ніж суспільство;

• депресивна спрямованість він сам ніякої цінності не представляє для себе [51].

Його ставлення до суспільства можна назвати умовно позитивним; суїцидальна спрямованість: ні суспільство, ні особистість для самої себе не представляє ніякої цінності.

Характер багатьох підлітків стає акцентуйований - крайній варіант норми.

Спочатку в основі самосвідомості підлітка лежать судження про нього інших дорослих (вчителів та батьків), колективу, товаришів. Молодший підліток немов дивиться на себе очима оточуючих. З віком, крім цього,

починає складатися тенденція самостійно аналізувати і оцінювати власну особистість. Але оскільки підліток ще не має достатньо уміння правильно аналізувати власні особистісні прояви, то на цій основі часом можливі конфлікти, що породжуються протиріччям між рівнем домагань підлітка, його думкою про себе і його реальним становищем у колективі, ставленням, відношенням до нього з боку дорослих і товаришів.

На основі розвитку самовиховання зростання вимог до підлітка, його нового положення в колективі у підлітка виникає прагнення до самовиховання, до свідомого і цілеспрямованому розвитку у себе позитивних якостей і гальмування негативних проявів, подоланню негативних рис, усунення недоліків. Однак порівняно невеликий життєвий досвід, обмежений кругозір часто призводять до того, що самовиховання підлітка приймає наївні форми, для розвитку волі хлопці намагаються, наприклад, перетерпіти біль, який навмисно намагаються завдати собі; змушують себе припинити читання книги на самому цікавому місці; надовго затримують подих. А деякі заявляють, що кращий спосіб розвивати в собі волю - це ніколи, нікому, ні в чому не поступатися. Звідси зрозуміло, як необхідно психологам допомогти підліткам правильно розібратися у собі, вказати на правильні шляхи самовиховання, розумні форми самоконтролю за поведінкою.