Розділ І. Теоретико-методологічні засади

ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................................... 4-8

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ САМООЦІНКИ ПІДЛІТКІВ.................................... 9-28

1.1. Самооцінка в системі психологічних категорій.................................. 9-15

1.2. Психологічні особливості розвитку особистості в підлітковому віці. 16-20

1.3. Психологічні особливості формування самооцінки в учнів підліткового

віку............................................................................................................ 21-28

РОЗДІЛ II. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ САМООЦІНКИ У
ПІДЛІТКІВ.............................................................................................. 29-37

2.1. Організація та проведення дослідження........................................... 29-32

2.2. Аналіз результатів дослідження....................................................... 33-37

РОЗДІЛ III. ОХОРОНА ПРАЦІ............................................................ 38-46

3.1. Методи вивчення й аналіз причин нещасних випадків.................... З 8-42

3.2. Психічні стани, які зумовлюють працездатність та дотримання правил

техніки безпеки під час трудової діяльності........................................... 43-46

ВИСНОВКИ............................................................................................ 47-49

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................. 50-53

ДОДАТКИ.................................................................................................... 54

ВСТУП

Актуальність теми. Відомо, що особистістю людина не народжується, а стає нею в процесі спільної діяльності з іншими людьми. Здійснюючи ті чи інші вчинки, людина постійно (але завжди усвідомлено) звіряється з тим, що очікують від неї оточуючі. Інакше кажучи вона «приміряє» їхні вимоги, думки, почуття. Відштовхуючись від думки оточуючих, людина виробляє механізм, з допомогою якого відбувається регуляція її поведінки та самооцінки.

Під самооцінкою прийнято розуміти оцінку особистістю себе, своїх якостей й визначити місця серед інших людей.

Психологічні дослідження переконливо доводять, що особливості самооцінки впливають на емоційний стан та на задоволеність роботою, навчанням, життям, і відносини з оточуючими.

Самооцінка відіграє важливу роль в організації управління своєю амбіційною поведінкою, без неї важко і навіть неможливо самовизначитися у житті. Адекватна самооцінка дає людині моральне задоволення і підтримує людську гідність.

Самооцінка особистості є найважливішим етапом життя будь-якої

/ людини. Особливо важливе вивчення її розвитку в підлітковому віці,

оскільки саме в цей період формування самооцінки зазнає істотних зміни і в і \ деяких випадках вимагає корекції. У підлітковому віці існують протиріччя

і між психолого-соціальними новоутвореннями підлітків та існуючою

соціальною оцінкою дитини в суспільстві, між бажаннями дітей і

об'єктивними можливостями їх реалізації.

Метою нашого дослідження є становлення та розвиток самооцінки у

підлітків, адже саме на цю вікову категорію припадає завершення

формування світогляду і початок цілеспрямованого самовиховання. Перш за

все ми розглядаємо становлення самооцінки як єдиний процес із врахуванням

його рівнів, а також конкретних засобів самооцінки і тієї функції, яку

повинна відігравати адекватна самооцінка в майбутньому.

У досліджуваному віці починається переорієнтація з зовнішніх оцінок на самооцінку, посилюється її роль у житті особистості. Це пов'язано із зростанням пізнавальних можливостей підлітка, посиленням інтересу до себе. Диференціюється зміст самооцінки, ускладнюється її структура, зростає критичність у ставленні до себе.

Розвиток самооцінки в цей період характеризується низкою суперечливих тенденцій. Емоційно - ціннісне ставлення до себе стає провідним переживанням у житті підлітка. Зростання емоційної напруженості у ставленні до себе як би блокує розвиток когнітивного елемента самооцінки.

Особливо болючі питання самооцінки виникають саме у підлітковому віці, який часто і, мабуть, небезпідставно, вважають кризовими, критичними, оскільки саме в цей період відбуваються досить істотні якісні зрушення у розвитку особистості. Ці якісні зрушення відбуваються дуже інтенсивно, супроводжуючись значними суб'єктивними труднощами у житті.

У цей віковий період найбільш ймовірні конфлікти між більш-менш сформованими настановленнями «Я» та безпосереднім досвідом людини. Така невідповідність може виникнути в таких випадках, коли «Я-концепція» (уявлення про себе) переважно зумовлена цінностями та уявленнями інших людей. Особистості необхідна правильна самооцінка, яка формується найінтенсивніше у підлітковому віці. Процес формування свого «Я» породжує потребу в самовираженні, в апробації своїх життєвих сил та можливостей. Спочатку ця проблема має невиразні форми, неясні цілі, набуваючи разом з життєвим досвідом рис більшої визначеності, сформованості «Я-концепції» особистості.

Психологи визначають «Я-концепцію» як відносно стійку, неповторну систему уявлень індивіда про самого себе, на підставі якої він здійснює взаємодію з іншими людьми і ставиться до себе. «Я-концепція» - цілісний, хоч не позбавлений внутрішніх протиріч, образ власного «Я», що виступає як установка стосовно себе самого і включає компоненти: когнітивний - образ своїх якостей, здібностей, зовнішності, соціальної значущості; емоційний -

самоповага, себелюбство, самоприниження; оцінно-вольовий - прагнення підвищити самооцінку, завоювати повагу.

«Я-концепція» - це сукупність усіх уявлень людини про себе, яка пов'язана з їхньою оцінкою. Установки, спрямовані на самого себе, створюють «образ-Я» - уявлення про самого себе, самооцінку - емоційно забарвлену оцінку цього уявлення, потенційно поведінкову реакцію, ті конкретні дії, які можуть спричинятися «образом-Я» і самооцінкою. «Я-концепція» виконує трояку роль: вона сприяє внутрішній узгодженості особистості, визначає інтерпретацію набутого досвіду і є основою очікувань стосовно самого себе.

«Я-концепція» може мати як позитивне, так і негативне забарвлення. Позитивна «Я-концепція» - це, по суті, позитивне ставлення людини до себе, синонімом негативної «Я-концепції» є негативне ставлення до себе. Негативне ставлення до себе за часом може перетворитися на комплекс неповноцінності, що порушує процес збалансованості між «Я-концепцією» та реальною поведінкою, і в такому разі досягнення узгодженості стає неможливим.

Також самооцінка особистості, як складова частина структури самосвідомості вимагає дуже пильної уваги в сучасному суспільстві, яке стрімко розвивається. Самостійна постановка життєвих задач і їхнє рішення неможливе без розвитку здатності людини адекватно оцінювати успішність своєї діяльності, спираючи на власні оцінки, а не тільки на оцінки оточуючих. Самооцінка є важливим регулятором поведінки людини, від неї залежать взаємини з оточуючими, критичність і вимогливість до себе, відношення до своїх успіхів і невдач.

Проблемами формування самооцінки в підлітковому віці в різні роки займалися такі вчені, як Л.С. Виготський, А.Н. Леонтьев, А.В. Мудрик, А.В.Петровський, С.Л. Рубінштейн, Е. Фромм, Е. Еріксон, К.Г. Юнг та інші.

Дуже важливо формувати у дитини адекватну самооцінку, вміння бачити свої помилки ґ/гіравильно оцінити свої дії, так як це є основою самоконтролю і самосщінкив\житті. Від особливостей самооцінки залежать

особливості багатьох почуттів, відносин особистості до самовиховання, рівень домагань. Формування об'єктивної оцінки власних можливостей -важлива ланка в вихованні підростаючого покоління.

Багато робіт присвячено питанню про становлення самосвідомості та

формування самооцінки (Б.Г. Ананьев, Л.І. Божович, Л.С. Виготський,

О.М.Леонтьев, С.Л. Рубінштейн, І. Чеснокова). Незважаючи на це, існує

необхідність подальших досліджень самооцінки, для того щоб виявити нові

-дані про особливості та взаємозв'язках даного явища.

Становлення адекватної і стійкої самооцінки підлітка в навчальній діяльності, частіше зв'язують з розвитком інтелектуальної сфери. Але саме поняття самооцінки припускає участь емоційної складової, пов'язаної з відношенням людини до себе і до свого оточення [1].

З огляду на психологічні особливості підлітка: виникнення в цьому віці відносно стійких ідеалів, прагнення розібратися в собі і прагнення до самовиховання, саме в цьому віці розвиток самооцінки відбувається особливо інтенсивно, а її роль у формуванні особистості дитини підсилюється [5].

Таким чином, сказане вище зумовлює актуальність теми дослідження наукової роботи.

Об'єкт дослідження - самооцінка підлітків.

Предмет дослідження - психологічні особливості формування самооцінки підлітків.

Мета дослідження - дослідження особливостей формування самооцінки підлітків.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати психолого-педагогічну літературу з теми дослідження.

2. Визначити особливості самооцінки підлітків.

3. Провести експериментальне дослідження самооцінки підлітків.

4. Проаналізувати отримані результати.

У роботі були використані наступні методики:

• Методика дослідження самооцінки Дембо-Рубінштейна (модиф.

А.Прихожан). • Диференційно-діагностичний опитувальник Кейрсі Методи дослідження: аналіз наукової літератури з теми дослідження, узагальнення, порівняння, спостереження, бесіди, тестування, методи математичної обробки даних.

База дослідження: Школа № 1 м. Рівне, 9 клас - ЗО осіб.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ