Поняття про риторику

Риторика – наука красномовства, яка розглядає способи побудови публічних виступів, умови досягнення їх ефективності. Риторика виникла у Стародавній Греції, звідти поширилася на Стародавній Рим, згодом – на країни Європи.

Історія Стародавньої Греції знає імена видатних промовців, що могли своїми виступами впливати на настрої людей чи суспільні процеси – Сократ, Платон, Демосфен, Арістотель та ін.

Особливого поширення набули судові промови. З’явилися навіть фахівці з написання текстів промов для необізнаних із красномовством клієнтів – логографи.

Загальну теорію красномовства сворив Арістотель, який відстоював думку, що риторика має всеосяжний характер, може використовуватися у будь-якій сфері життя.

Вершиною розвитку ораторського мистецтва була діяльність Марка Туллія Цицерона, який, крім публічних виступів, продовжив розробку теорії риторики. Продовжувачем і послідовником Цицерона був Квінтіліан. На його думку, успіх в ораторському мистецтві залежить від природних якостей – уваги, пам’яті, здатності імпровізувати, широких знань.

Найбільш відомими ораторами Київської Русі були митрополит Іларіон та Кирило Туровський. Першому з них належить «Слово про закон і благодать», другому – «Слово в новий тиждень після Пасхи».

Тривалий час центром, в якому розвивалося ораторське мистецтво, була Києво-Могилянська академія, в якій одним із навчальних предметів стала риторика — церковна і світська, в теоретичному і практичному аспектах. Упродовж неповних двох століть (1635-1817) тут було складено 127 підручників риторики (кожен викладач читав курс за власним підручником). Студентів учили створювати судові і панегіричні промови, писати листи.

Яскраві зразки ораторського мистецтва в нашій національній культурі явили митрополит Володимир Мономах у«Повчанні дітям своїм», Іван Вишенський, Мелетій Смотрицький у численних полемічних творах, Феофан Прокопович у своїй «Риториці», Г. Сковорода, І.Франко, В. Винниченко, О. Довженко, О. Гончар та ін.

Менш сприятливими для розвитку риторики були десятиліття радянської влади в Україні з повним партійним контролем над будь-якими масовими зібраннями. Справжній спалах ораторського мистецтва спостерігався в останні роки існування Радянського Союзу (1989-1991) з їх масовими мітингами та в перші роки незалежності України (1991-1994). Яскравими ораторами в той час виявили себе, наприклад, Дмитро Павличко, Вячеслав Чорновіл. Проте подальші події в суспільстві спричинилися до згасання того загального піднесення, до спаду суспільної активності громадян.

Але й сьогодні ми маємо зразки публічних виступів, наприклад, цикл радіопередач Анатолія Погрібного «Якби ми вчились так, як треба» чи авторська програма Володимира Яворівського на захист нашої мови, української державності.

Особливістю риторики як науки є її комплексний характер, зв’язок з іншими галузями людського пізнання – логікою, психологією, філософією, етикою, лінгвістикою, сценічною майстерністю.

Нині, в сучасних складних соціально-політичних умовах, вміння переконливо говорити набуває особливого значення, оскільки від нього залежить вибір правильних рішень у законодавстві, у бізнесі, у виробництві, в суді, в освіті, в політиці, в банківській сфері – там, де все залежить від чіткості, доказовості пропонованого способу подолання суперечності.

Сучасна людина проводить в усному спілкуванні 65 % свого робочого часу (2,5 роки за життя). Отже, люди багато розмовляють, але часто роблять це неефективно. Близько 50 % інформації втрачається при передачі. Причина – невміння донести до співрозмовника повідомлення, небажання слухати.

Як зробити мовлення ефективним? «Говори, аби я міг пізнати тебе», — вимагав Сократ. «Якщо хочеш стати добрим оратором, стань спочатку доброю людиною», — радив Квінтіліан. Ось кілька властивостей, що надають мовленню особливої енергетики: артистизм, упевненість, дружелюбність, щирість, зацікавленість. У діловому мовленні цінується також експресія і тональна варіативність мовлення.

У діловій комунікації максимального успіху досягає той, хто користується інструментами збудження емоцій і почуттів. У діловому спілкуванні важливо пам’ятати про енергетику, що створює людське мовлення, його експресивність, тональність, варіативність. Співрозмовникові імпонує, коли партнер не метушиться і вимовляє фрази впевнено і виразно, виражаючи цим свою позицію в правильності висловлювань.

Завдання формування мовних навичок стала особливо актуальною в останні десятиліття. Це пов’язано з різкою зміною комунікаційної, і, відповідно, мовної ситуації в суспільстві, з політичними демократичними процесами. Сучасній людині дуже важливо вміти будувати своє усне висловлювання, розуміти й адекватно реагувати на чужу мову, переконливо відстоювати власну позицію, дотримуючись мовні і етико-психологічні правила поведінки.

Освоєння публічної, ораторської мови передбачає формування різних умінь: лінгвістичних, логічних, психологічних та ін, спрямованих на розвиток риторичної компетенції, тобто здатності і готовності здійснювати ефективне спілкування.

Риторика вчить думати, виховує почуття слова, формує смак, встановлює цілісність світовідчування. Через поради та рекомендації, глибокодумні і виразні тексти, риторичну освіту диктує стиль думки і життя сучасного суспільства, даючи людині впевненість у сьогоднішньому і завтрашньому дні.

Основні закони риторики.

Риторика і культура мовлення пронизує всі сфери сучасного суспільства. Мова – це форма мислення та засіб комунікації. Риторика необхідна для формування культурного рівня людини, можливості встановлювати стосунки з суспільством. Професійна кар’єра залежить від культури спілкування, уміння налагоджувати відносини із колегами, керівниками.

Необхідно всіляко пропагувати ідею усного публічного мовлення, пропагувати риторичні норми й навчати ораторському мистецтву, починаючи з школи. Звісно ж, це найважливіша громадське завдання сьогодні, яке дозволить сформувати у суспільстві справді демократичний клімат, призведе до формування громадянської відповідальності за власне рішення під час виборів чи на референдумі, сприятиме формуванню уваги і інтересу до чужої думки, формуванню політичної й міжособистісної толерантності, такої потрібної для нашого суспільства.

Сучасна риторика формує у людини уміння:

- всебічно аналізувати предмет дослідження;

- оцінювати особливості аудиторії;

- розробляти програму діяльності;

- працювати з фактами, створюючи атмосферу співтворчості зі слухачами;

- удосконалювати власне мовлення;

- встановлювати контакт з аудиторією;

- аналізувати власні відчуття.

Усі ці уміння дуже важливі для кожної людини, а особливо для тих, хто працює в інтелектуальній сфері. Промова – вияв внутрішнього, духовного життя людини, її світогляду, її розуміння світу.

Ось чому сьогодні відроджується увага до риторики у навчальних закладах усіх рівнів. Адже, як сказав Цицерон, ораторами не народжуються – ораторами стають.

Закони риторики:

Перший закон (концептуальний) формує і розвиває в особистості вміння всебічно аналізувати предмет дослідження і вибудовувати систему знань про нього (задуми і концепцію).

Другий закон (закон моделювання аудиторії) формує і розвиває в особистості вміння вивчати в системі три групи ознак, які визначають "портрет" будь-якої аудиторії: соціально-демографічні; соціально-психологічні; індивідуально-особистісні.

Третій закон (стратегічний) формує і розвиває в особистості вміння розробляти програму діяльності на основі створеної концепції, зважаючи на психологічний "портрет" аудиторії:

- визначення настанови діяльності (навіщо?);

- виявлення й розв'язання суперечностей у проблемах, що досліджуються;

- формулювання тези (головної думки, власної позиції).

Четвертий закон (тактичний) формує і розвиває в особистості вміння оперувати з фактами та аргументами, а також активізувати мисленнєву діяльність співрозмовника (аудиторії), тобто створювати атмосферу інтелектуальної та емоційної співтворчості.

П'ятий закон (мовленнєвий) формує і розвиває в особистості вміння володіти мовленням (втілювати' свою думку в дійову словесну форму).

Система п'яти вмінь, кожне з яких виробляється шляхом оволодіння людиною відповідним законом риторики, і становить зміст того поняття, яке зазначене вище "організаційний аспект".

Шостий закон (закон ефективної комунікації) формує і розвиває в особистості вміння встановлювати, зберігати й закріплювати контакт з. аудиторією як необхідну умову успішної реалізації результату мислєн-нєво-мовленнєвої діяльності.

Сьомий закон (системно-аналітичний) формує і розвиває в особистості вміння рефлексувати (виявляти й аналізувати власні відчуття), щоб навчитися робити висновки з помилок і накопичувати цінний досвід.

Два останніх закони є складовими такого поняття, як "власне управлінський аспект" мисленнєво-мовленнєвої діяльності.

Риторична формула, що аналізується, становить певну цілісну систему, в якій кожний компонент зумовлює і доповнює інший, причому всі компоненти побудовані у строгій логічній послідовності. Концептуальний закон — основоположний, бо вміння мислити дозволяє людині наповнити всю діяльність змістом і жити не по формі, а по суті. Закон моделювання аудиторії, стратегічний, тактичний, мовленнєвий закони, закон ефективної комунікації "працюють" на перший закон, тобто знання цих законів дає можливість людині грамотно впровадити задум (концепцію) в суспільстві, оскільки думка може втратити свою цінність досить швидко, якщо не знаходить втілення в життя, і, нарешті, закон системно-аналітичний поширює свою дію на всі попередні закони, бо опанування цього закону дозволяє людині, по-перше, оцінити якість самої концепції, по-друге, уважно проаналізувати весь процес впровадження, знати сильні й слабкі аспекти і тим ~ самим зробити свою справу якнайкраще. Іншими словами, закони риторики, які наведені у риторичній формулі, відбивають системність мисленнєво-мовленнєвої діяльності (що, навіщо, як), що головним чином визначає результативність цієї діяльності, від чого дещо залежить успіх будь-якої конкретної діяльності людини.

РОЗДІЛ ІІ. Етика ділового спілкування

Лекція 5