Дендродохіотоксикоз коней

(лат. DENDRODOCHIOTOXICOSIS)

Дендродохіотоксикоз коней – гостроперебігаючий мікотоксикоз сільсь-когосподарських тварин, що виникає внаслідок згодовування грубих кормів уражених грибком Dendrodochium toxicum.

Історична довідка. Захворювання вперше описане у 1937 гоці на терито-рії Запорізької області М. Підоплічко та В. Білай. Пізніше, у 1939 році, захво-рювання було виявлене на території Дніпропетровської області, де його вив-чали спільними зусиллями наукові співробітники НДІ ім. Д.К. Заболотного: М. Підоплічко, В. Білай, Ф. Пономаренко, М. Борисевич та працівник Дніпропет-ровського медичного інституту: С. Міневрін із співавторами. Пізніше захво-рювання було зафіксоване у ряді країн світу.

Етіологія. Збудником захворю-вання є грибок Dendrodochium toxi-cum, що продукує токсини – дендро-дихіни, що відносяться до трихоце-тинів. Дендродохітоксини є цитоплаз-матичні яди, що пошкоджують клі-тинні органели викликаючи їх лізис та порушення функції. Грибок має роз-галужений білий чи прозорий сеп-тований міцелій, гіфи деревоподібно-розгалудженні на кінцях з мутив-чатими відгалуженнями. Культивує-ться на агарі Чапека та Сабуро за температури 25°С. Спори грибка від-носно не стійкі проти дії дезінфек-тантів – 2% їдкий натр вбиває їх за 2 хвилини.

Епізоотологія. У природних умовах частіше труяться коні при згодовуванні їм уражених кормів. Захворювання також описане у собак, котів, птиці, овець, кіз, корів, кроликів.

Клінічні ознаки. Через декілька годин після згодовування отруйних кормів у коней відмічають пригнічення, тахікардія, поліпноє, температура в межах норми, у крові зменшення вмісту гемоглобіну, лейкопенія, затримка ретракції кров’яного згустку. Відмічають проноси з домішками крові, нервові розлади.

Патологоанатомічні зміни. Трупне заклякання настає швидко. Ціаноз слизових оболонок, внутрішні органи переповнені кров’ю, набряк легень, ката-ральне запалення слизової кишечника та шлунку.

Лабораторна діагностика. Передбачає проведення мікроскопії скребків з уражених кормів, культивування грибка та проведення біологічної проби на мурчаках.

Профілактика та заходи боротьби. З метою недопущення отруєння тва-рин забезпечують правильну заготівлю і збереження соковитих, грубих кормів та зернофуражу. Забороняють згодовувати та використовувати в якості підстил-ки такі корми. У разі виявлення такого отруєння негайно вилучають підозрілі корми. Хворих тварин ізолюють і лікують. З лікувальною метою застосовують промивання шлунку 1 % розчином таніну, 3-5 % розчин натрію гідрокарбонату, перманганату калію, 10-15 % суспензією активованого вугілля, 10 % атоксілу. Застосовують блювотні, послаблюючі засоби, глибокі очищуючі клізми з відва-ром ромашки. За атонії передшлунків підшкірно настійку чемериці Лобеля, внутрішньовенно розчин натрію хлориду гіпертонічний. Задають серцеві препа-рати: кофеїн-бензоат натрію, камфору. Внутрішньовенно розчин глюкози 40%. Для боротьби з нашаруванням секундарної мікрофлори атибіотики широкого спектру дії (пенстреп, дуфациклін). Місця де тримали хворих тварин очищують від залишків корму та нечистот. Проводять дезінфекцію 1-2 % гідроксид нат-рію, 1 % екоцид.