Медична допомога. 1. Напівсидяче положення

1. Напівсидяче положення.

2. Респіраторна терапія:

• при збереженій прохідності дихальних шляхів, помірковано вираженій задишці й акроціанозі - інгаляція 100 % киснем з темпом 10 - 12 л/хв.;

• при різко вираженій задишці і ціанозі, відсутності або патологічних типах подиху - після попередньої премедикації 0,1 % метацину 0,1 мл/рік життя (не більш 0,5 мл) внутрівенно, кетаміну в дозі 5 мг/кг внутрівенно - інтубація трахеї, ШВЛ.

3. Механічне підвищення тонусу блукаючого нерву:

• рефлекс Ашнера - рівномірне натиснення двома пальцями на очні яблука при закритих очах у лежачому положенні протягом 30 - 40 сек., через 1 - 2 хв. - можна повторити;

• масаж правого каротидного синусу;

• проба Вальсальві - натуження на максимальному вдосі при затримці дихання.

4. При нестабільній тахіаритмії: якщо дитина у свідомості - седативні препарати: бензодіазепіни (реланіум, сибазон, седуксен, діазепам) 0,2 - 0,3 мг/кг або 0,1 мл/рік життя внутрім'зово.

5. Катетеризація магістральних вен.

6. Внутрівенно 0,25 % розчин ізоптіну (верапамілу) без розведення протягом 20 - 30 сек. у дозах: немовлятам - 0,3 - 0,4 мл; дітям до 1 року - 0,4 - 0,8 мл; дітям 1 - 5 років - 0,8 - 1,2 мл; дітям 6 - 10 років - 1,2 - 1,6 мл; дітям 11 - 14 років - 1,6 - 2,0 мл.

7. При відсутності ефекту протягом 3 - 5 хв. повторюють рефлекторні проби і при неефективності через 5 - 10 хв. повторно вводять ізоптін у тих же дозах, при неефективності - внутрівенно 10 % розчин новокаїнаміду в дозі 0,15 - 0,2 мл/кг (але не більш 10 мл).

8. При неефективній антиаритмічній терапії і розвитку шоку - після попередньої премедикації 0,1 % метацину 0,1 мл/рік життя (не більш 0,5 мл) внутрівенно, кетаміну в дозі 5 мг/кг внутрівенно проводять інкубацію трахеї і переводять хворого на ШВЛ.

9. Кардіоверсія 0,5 Дж/кг, якщо немає ефекту - повторна кардіоверсія 1,0 Дж/кг.

10. Термінова госпіталізація до спеціалізованого відділення або ВІТ.

Шлуночкова тахікардія