V. Зміст теми. Система травлення представлена шлунково-кишковим трактом і зовнішньосекреторною функцією печінки і підшлункової залози

Система травлення представлена шлунково-кишковим трактом і зовнішньосекреторною функцією печінки і підшлункової залози.

Травний тракт має такі основні функції:

1. Секреторна – полягає у виробленні секреторними клітинами травних залоз секретів (слини, шлункового, підшлункового та кишкового соків, жовчі).

2. Моторна або рухова – здійснюється м`язами травного апарату і забезпечує жування, ковтання та просування їжі (хімусу) вздовж травного тракту.

3. Всмоктувальна – здійснюється слизовою оболонкою травного тракту. З порожнини органів у кров та лімфу активно та пасивно проникають продукти розщеплення білків, жирів, вуглеводів

4. Екскреторна – полягає у виділенні з організму деяких продуктів обміну та солей важких металів.

5. Інкреторна – характеризується у виділенні інтестинальних гормонів:

· впливають на функції органів травлення (гастрин, гістамін, секретин, панкреозімін, мотилін та ін.);

· здійснюють загальногормональні ефекти (вазо активний інтестинальний поліпептид, арентерін, нейротензин та ін.).

6. Аналізаторна – полягає в участі рецепторів органів системи травлення в оцінці якості їжі, що надходить у шлунок. Всі функції органів травлення взаємозв’язані і взаємозумовлені, а також підлеглі складним нервовим і гуморальним механізмам регуляції.

Патофізіологія травлення проявляється недостатністю травлення – це патологічний процес, при якому травна система не забезпечує за­с­воєння харчових інгредієнтів, що надходять в організм. Як наслідок недостатності травлення розвиваються явища неповного голодування з наступним порушенням резистентності і реактивності організму.

Існує ряд класифікацій недостатності травлення (НТ):

За клінічним перебігом – гостра та хронічна НТ.

За анатомічним принципом – НТ в ротовій порожнині, в шлунку, в кишках.

За причиною – НТ спадкова і набута. Остання, в свою чергу, може бути: інфекційного походження, під дією фізичних факторів (радіації), хімічних факторів, аліментарного і дисрегуляторного походження.

За патофізіологічним принципом – НТ зумовлена порушенням моторної функції системи травлення, секреторної функції, процесів всмоктування.

Недостатність травлення може бути: загальною (тотальною), коли порушується засвоєння всіх харчових інгредієнтів, і селективною, коли порушується засвоєння окремих інгредієнтів (лактози, вітаміну В₁₂ тощо).

Основні причини недостатності травлення:

1. Аліментарні фактори – недоброякісна, груба їжа, сухом’ятка, нерегулярний прийом їжі, не збалансоване харчування, вжива­ння надмірно гарячої чи холодної їжі тощо.

2. Біологічні фактори – збудники деяких інфекцій: харчових ток­сикоінфекцій, холери, дизентерії, тифу, гельмінти, сальмо­не­ли, віруси (аденовіруси) тощо.

3. Отруєння – попадання в шлунково-кишковий тракт отрут рос­линного чи тваринного походження, хімічних отрут (в першу чергу солей важких металів) та інші отруєння.

4. Органічні ураження органів травлення – це вроджені аномалії органів травлення, післяопераційні стани, пухлини різних від­ділів системи травлення.

5. Психоемоційні стреси, психічні захворювання, захворювання ЦНС і вегетативної нервової системи.

6. Порушення гуморальної регуляції травлення та АПУД-сис­теми.

7. Фактори стимуляції – алкоголізм, куріння, наркотики.

8. Іонізуюче випромінювання (особливо у дітей, пошкоджує епітеліальні клітини травної системи).

Основні синдроми недостатності травлення, їх прояви, механізми виникнення:

1. Синдром голодування.

2. Диспепсичний синдром.

3. Синдром зневоднення.

4. Синдром порушення кислотно-основної рівноваги.

5. Синдром кишкової автоінтоксикації.

6. Больовий синдром.