Прояви виснаження нервово-психічних процесів

У частини людей незабаром відзначається почуття втоми в результаті виснаження, нервово-психічних стресів. У інших людей виникає стан фрустрації, тобто пригніченість і напруга, пов'язані з сприйняттям перешкод які не можна подолати. Для людини в такому стані не має значення існують чи не існують шляхи і засоби подолання перешкод. У такому стані вона відчуває пригніченість і напругу, тривогу, страх може ставати агресивною, лютою. Поведінка її спрощується - стає примітивною і нелогічною. Спостерігається прагнення уникнути складної ситуації і, як слідство цього, виникають немотивовані вчинки і дії.

Основні форми фрустрації:

- астенічна - апатія, почуття безсилля, пригніченість, непевність, хвороба й ін.;

- спінічна - роздратованість, гнів, агресивність.

Виразність і тривалість таких станів залежить від характеру особистого сприйняття екстремальної ситуації, а також ступеня підготовленості людини до надзвичайних впливів і типу його реагування на стрес.

У окремих людей або груп осіб виникає психічний шок, що виявляється в двох формах: еректильній і ступорній.

Еректильна форма шоку характеризується збудженням, недоцільною діяльністю, метушливістю, реакціями втечі, в тому числі назустріч небезпеці, а ступорна - апатією, байдужістю, бездіяльністю.

Іншими, більш легкими проявами неадекватної поведінки можуть бути регресивна (неадекватна) ейфорія, примітивні (безглузді) дії і неупорядкована діяльність. У деяких осіб можливе виникнення таких істеричних реакцій, як сліпота, глухонімота, міркування на рівні дитячого віку, утрата чутливості, псевдопаралічі й ін.

Усі, названі вище відхилення, в поводженні спостерігаються в перші години екстремальної ситуації й у багатьох припиняються протягом найближчих годин, діб. На підставі аналізу землетрусів в Ашгабаді (1948 р.), Скополі (1963 р.), Ташкенті (1966 р.), Вірменії (1988 р.) встановлено, що протягом 2-24 годин відхилення в поводженні відзначені в усіх людей, включаючи частину тих, хто прибув для надання допомоги. Лікування седативними засобами і транквілізаторами потребувало все населення, яке було втягнене в надзвичайну ситуацію. У невідкладній психоневрологічній допомозі мали потребу до 10% людей, що перебували в зоні землетрусу.

Психоемоційні розлади тривалістю до 5-7 діб спостерігалися в 14-20%, а більш тривалий - у 10% населення.

У 55% травмованих осіб причинами ушкоджень були неправильні, неусвідомлені дії, обумовлені страхом або панічним станом. (Ю.Г. Зубарєв, 1990 р.).

Встановлено також, що в обстановці смертельної небезпеки, навіть в останні моменти перед загибеллю, частина людей не відчуває страху. Це більш характерно для людей, зайнятих виконанням своїх безпосередніх службових обов'язків.

Синдромами і нозологічні одиниці, які виникають при надзвичайної ситуації.

Головними синдромами та нозологічними одиницями, які виникають при надзвичайних ситуаціях, що психотравмує є наступні:

– Синдром псевдодеменції – необхідно розуміти істеричні розлади, на першому плані в яких виходять мимодія та миморозмова. Миморозмова – неправильні або навіть безглузді відповіді на запитання, але вони лежать завжди в площині заданих питань. Мимодія – стан подібний миморозмові, але в рухомій сфері. При псевдодеменції зовнішній вигляд хворого характерний: вилучені очі, беззмістовне обличчя, постійна дурна посмішка. Можлива ехомілія, коли хворі залежно від поведінки оточуючих повторюють їх міміку, сміються або похмурі. Є два варіанта псевдодеменції – депресивний та ажитований.

– Реактивні психози – протікають у вигляді гострих гіпокінетичних та гіперкінетичних форм як афективно-шокові стани, що виникають під впливом психічної травми, яка загрожує життю людини (землетрус, пожежа, повені, великі аварії, бойові дії тощо).

Однією із різновидів реактивних психозів є підгострі реактивні психози, які виникають після визначеного проміжку часу, який пройшов після психотравмуючого стану. За цей час людина встигає психологічно переробити ситуацію, що склалася. Тривалість цих розладів в цілому буває від декількох тижнів до 2-3 місяців. Підгострі реактивні психози перетікають у формах реактивної депресії, реактивного параноїду, реактивного галюцинозу, а також реактивно-істерічного та тривалого реактивного психозів, що існує до 6 місяців.

Психічні порушення у багатьох потерпілих поєднуються з травматичними ушкодженнями і змінами з боку внутрішніх органів.