Організація психіатричної допомоги на етапах медичної евакуації

Першочерговим завданням тих, хто надає першу медичну допомогу є виділення постраждалих, що знаходяться в гострому психічному стані, насамперед у стані психомоторного збудження, забезпечення їх безпеки і безпеки поряд з ними, ліквідація обстановки розгубленості, виключення усілякої можливості виникнення масових панічних реакцій. Спокійні, зважені, упевнені дії медичних працівників, що надають першу медичну допомогу, мають особливо велике заспокійливе значення для тієї частини населення, у якої є субшокові (субефективні) психогенні реакції.

Перша медична допомога в основному зводиться до заспокоєння, задоволення фізіологічних потреб: гаряча питна вода, якщо необхідно - зігрівання. При руховому збудженні, неадекватних діях, як крайня міра, можлива фіксація до ношей санітарних з використанням лямок і підручних засобів. При цьому необхідно стежити за кровообігом у кінцівках. Можна давати заспокійливі мікстури (валеріани, глоду, з бромом і ін.).

При наданні першої медичної допомоги варто також звернути увагу на виділення хворих, що знаходяться в гострому психотичному стані, забезпечити безпеку самих пацієнтів і оточуючих, попереджувати взаємовплив та виникнення масових панічних реакцій. При психомоторному збудженні у випадку відсутності розладів серцево-судинної діяльності рекомендується внутрішньом`язово вводити аміназин - 2-4 мл 2,5% розчину; тізерцин - 2-4 мл 2,5% розчину; седуксен - 2-6 мл 0,5% розчину; у ряді випадків - тимчасова фіксація до ношей санітарних, ліжка і т.п. При пароксизмальних діскінезіях внутрішньом`язово вводять кофеіну-бензоат натрію - 1-2 мл 10% розчину; призначають циклодол у таблетках - 0,004-0,01 г; паркопан - 0,005-0,01 г на добу. При наявності супутньої соматоневрологічної патології бажано прийняття відносно низьких доз психотропних препаратів, особливо аміназину (тому що він знижує артеріальний тиск і може викликати ортостатичний колапс). У таких випадках можливе використання потенціюючої дії димедролу (1-3 мл 1% розчину) і магнію сульфату (5-10 мл 25% розчину), які вводять у суміші з нейролептиками і транквілізаторами.

При психомоторній загальмованості (ступорі) показані внутрішньовенні ін'єкції кальцію хлориду (10-30 мл 10% розчину), внутрішньом`язове введення малих доз аміназину (1 мл 2,5% розчину), тізерцину (1 мл 2,5% розчину); седуксену (1-2 мл 0,5% розчину). При необхідності психофармакологічні засоби сполучаться із серцево-судинними і дихальними препаратами. Велике значення має психотерапевтична потенційована дія призначуваних препаратів.

Усі постраждалі з психічними розладами направляються в медичні заклади (у першу чергу особи, що знаходяться у стані психомоторного збудження, особливо у випадку його сполучення з механічним і термічним ураженням). Цих постраждалих бажано евакуювати санітарним або пристосованим транспортом у положенні лежачи, фіксованими до нош санітарних і з супроводжуючим.

Перша лікарська допомога постраждалим з психогенними порушеннями надається бригадами екстреної медичної допомоги (ЕМД). Вони призначені для прийому і медичного сортування уражених, надання їм першої лікарської допомоги, тимчасової ізоляції інфекційних з психогенними збудженнями хворих, проведення часткової санітарної обробки, підготовки уражених до подальшої евакуації.

Медичне сортування і надання першої лікарської допомоги постраждалим з психогенними порушеннями, як уже було сказано, повинні здійснювати терапевти, хірурги, інші спеціалісти, що мають належну підготовку.

Все це ускладнює дослідження даної категорії постраждалих і встановлення чіткого нозологічного діагнозу. У подібній ситуації особливістю тактики надання психіатричної допомоги являється синдромологічний принцип медичного сортування. Рішення відносно того або іншого постраждалого при медичному сортуванні приймаються на основі визначення основного психопатологічного синдрому.

Критеріями синдромологічного сортування є: стан свідомості (змінена або ясна); особливості мислення (є або немає неправильного, маревного судження); стан рухової сфери (є або немає рухове занепокоєння, загальмованість); особливості емоційного стану (депресія, тривога, страх і ін.).

Усі особи з вираженими порушеннями свідомості, мислення з руховим занепокоєнням, депресією після надання першої лікарської допомоги (яка полягає в заспокоєнні, дачі заспокійливих мікстур, внутрішньом`язовому введенні 2,5% тізерцину (2,0-3,0 мл); 0,1% феназепаму (2,0 мл), літичної суміші: 2,5% аміназину (2,0-3,0 мл) або левомепровазину (2,0 мл), 1% димедролу (3,0 мл), при відсутності гіпотонії - 25% магнію сульфату (5,0 мл), підлягають направленню в психоневрологічний стаціонар. Особам з вираженою симптоматикою при відсутності чітких порушень свідомості, мислення, рухової сфери й емоційних розладів надається перша лікарська допомога і частина з них може затримуватися в медичних підрозділах догоспітального етапу на короткий термін (до доби) для лікарського спостереження.

У випадку видужання (поліпшення) вони повертаються до виконання звичайних обов'язків, при наростанні психопатологічної симптоматики - евакуюються в психоневрологічний стаціонар.