Методи визначення статі молодняку

Японський метод (вентсексинг). На початку ХХ століття в Японії була розроблена процедура визначення статі добових курчат шляхом візуального обстеження клоаки й виявлення на її внутрішній стінці статевого горбка, що істотно розрізняється за формою й величиною в півників і курочок [14, 15]. У цей час японський метод визначення статі молодняку широко використовується у світовому птахівництві. У країнах СНД висококваліфіковані оператори з багаторічним стажем роботи сексують японським методом за 1 годину 600–800 добових курчат із середньою точністю 92–96%. Швидкість сексингу індичат, каченят і гусенят трохи нижче (500 гол./годину) при точності: для індичат – 88–92%, гусенят і каченят – 96–99%. У процесі визначення статі молодняку цим методом можливе травмування й перезараження пташенят патогенною мікрофлорою кишечника.

Генетичні методи (аутосексинг). Аутосексинг базується на розведенні спеціально виведеної міченої за статтю птиці, у якої статева приналежність добового молодняку визначається за забарвленням пуху (колорсексинг) або типами опереності крила (федерсексинг) [16,17]. У сучасному птахівництві особливо широко поширені аутосексні кроси яєчних і м’ясних курей, у яких як маркери статі використовуються системи альтернативних алелей – «сріблястість – золотистість» або «смугастість – однотонність» забарвлення оперення, а також «рання – пізня» опереність молодняку. Аутосексинг забезпечує високу точність (98–100%) і швидкість (1,5–7 тис. гол./годину) сортування молодняку за статтю. Він нешкідливий для пташенят, високотехнологічний і не вимагає тривалого навчання операторів-сортувальників.

Сексування молодняку за допомогою технічних засобів. Спроби спростити процедуру визначення статі молодняку за допомогою технічних засобів здійснювались неодноразово. При цьому, розробка різних по своїй суті методів проходила за приблизно однаковою схемою. Спочатку, дослідники намагалися знайти різницю між пташенятами чоловічої та жіночої статей за їх морфологічними, анатомічними, акустичними або фізіологічними ознаками. Якщо вдавалося виявити чіткий статевий диморфізм, то після цього розроблялася чутлива техніка сексування, яку можна було б автоматизувати й широко застосувати у виробничих масштабах. Нижче наведено методи сортування добового молодняку за статтю із застосуванням різних приладів або технічних пристроїв.

Зондовий метод. У середині XX століття в Японії був розроблений спосіб визначення статі молодняку за допомогою телескопічного пристрою, названого «чик-тестер» [13, 18]. Цей оптичний пристрій складається із трубки-окуляра зі скляним порожнім стрижнем (світловодом), що вводять через клоаку в кишечник курчат для огляду черевної порожнини. По осі скляного стрижня направляється потужний пучок світла, який висвітлює через тонку стінку кишечника статеві залози – сім’яники у півника, яєчник – у курочки, які розташовані поблизу хребта в області хрестця. У полі зору оператора у півників видно один із двох молочно-білих сім’яників, що мають форму рисових зерен приблизно однакових за розміром (рис. 4). У курочок же спостерігається плоский блідо-рожевий яєчник трикутної форми, розташований, як правило, з лівої сторони. Правий яєчник у самочок слабо розвинутий.

Спосіб введення стрижня «чик-тестера» через клоаку показаний на схемі. Оптична система приладу дозволяє операторові бачити сім’яники або яєчник пташенят, збільшені в 3–5 раз. Швидкість сексування молодняку зондовим методом – 400–500 гол./годину при точності визначення статі 95 – 98%.

Зондовий метод має ряд недоліків, властивих японському. Праця операторів монотонна й стомлююча, продуктивність праці при цьому невисока, а сам метод складний у здійсненні й вимагає тривалого навчання. До того ж у процесі визначення статі «чик-тестером» не виключається стресування, травмування й перезараження молодняку збудниками кишкових інфекційних захворювань. Все це знижує привабливість даного методу для промислового птахівництва.

Акустичний метод. Статевий диморфізм у будові нижньої гортані у добового молодняку приводить до розходжень у спектральній структурі звукових сигналів дискомфорту у самців і самок вже в момент вилуплення. Це явище положено в основу одного зі способів визначення статі добового молодняку птиці, пріоритет у розробці якого належить російським дослідникам [19–23, 176].

Застосування способу вимагає спеціальної електронно-акустичної апаратури, яка дозволяє визначати стать курчат яєчного напрямку продуктивності з точністю до 90%, м’ясного напрямку – з точністю до 80%, гусенят, каченят, індичат, цесарят і перепелят – до 85 – 95%, а пташенят деяких диких видів – до 90%.

Спосіб реалізується наступним чином. Для одержання сигналів дискомфорту добове пташеня опускають долілиць головою перед мікрофоном, з’єднаним з електронним аналізатором. У такому положенні пташеня, як правило, видає звуковий сигнал, що негайно обробляється по заданій програмі електронно-акустичним пристроєм. За результатами аналізу на приладі загоряється одна із трьох кольорових лампочок: червона – тестоване пташеня – самець, синя лампочка – самочка, зелена – стать пташеняти не визначена.

До недоліків даного способу можна віднести невисоку швидкість визначення статі молодняку (не більше 500 гол./година), потребу в дорогій електронно-акустичній апаратурі, знижену точність сексування, а також значне стресування пташенят.

Цитогенетичний метод. Описано методику сексування добових курчат за каріотипом клітин пульпи пера [24]. У курей (як і в інших видів птиці) дивергенція статевих хромосом зайшла далі, ніж у ссавців. «Чоловіча» статева Z-хромосома – самий довгий метацентрик каріотипу, тоді як «жіноча» статева W-хромосома є субметацентриком, що приблизно в 10 разів менше Z-хромосоми. Досліджуючи мітози кліток пульпи пера звичайним цитогенетичним методом, можна за кількістю Z-хромосом визначити стать пташенят. Якщо в каріотипі аналізованого пташеняти дві Z-хромосоми, значить це півник, а якщо тільки одна – курочка. Цитогенетичний метод визначення статі абсолютно точний, але трудомісткий і нетехнологічний. Найбільш виправдане його використання з метою генетичної експертизи.

Молекулярно-генетичний метод. Після того, як японські дослідники [25, 26] визначили й клонували специфічну нуклеотидную послідовність в W-хромосомі, була показана можливість визначення статі у курчат за допомогою нового методу блотт-гібридизації ДНК крові аналізованої особини зі специфічним праймером [27]. Стать молодняку чітко визначається не тільки з використанням для аналізу проб очищеної ДНК еритроцитів курчат, але й при дослідженні цільної крові. Варто підкреслити, що дана молекулярно-генетична процедура безпомилкового визначення статі молодняку поки ще трудомістка й дорого коштує.

Ваговий метод. Вивчення живої маси добових самців і самок домашньої птиці показало, що у більшості видів і порід добові самці в середньому важчі за самок [28–30]. За ступенем зменшення статевого диморфізму одноденних пташенят за масою тіла (розходження даються у відсотках) обстежені види птиці розташувалися в такій послідовності: мускусна качка (5,12%), фазан мисливський (5,08%), індичка (4,6%), гусак домашній (2,3%), курка домашня (1,8–2,5%), домашня качка (0,4%), японська перепілка (-0,1%), цесарка (-0,2%).

Оскільки статеві розходження в живій масі у добових мускусних каченят, фазанят, індичат і курчат м’ясних порід статистично вірогідні, то їх можна покласти в основу простого методу сексування молодняку шляхом його індивідуального зважування. Хоча ваговий метод сортування пташеняти дає низьку точність визначення статі (60–70%), він все-таки дозволяє створити рівновагові групи молодняку на перших етапах його вирощування.

Для практичної реалізації вагового методу необхідно визначити з точністю до 0,1 г середню живу масу репрезентативної вибірки несортованих за статтю пташенят (100 гол.) і шляхом наступного індивідуального зважування всього масиву молодняку розділити його на дві групи («важкі» і «легкі») за наступному принципом: якщо жива маса пташеняти дорівнює або вище середнього значення («важкі»), то така особина відноситься до самців, якщо нижче середнього («легкі») – до самок. Таке калібрування пташенят за масою тіла дві на дві групи й наступне їхнє роздільне вирощування в різних секціях дозволяють із перших же днів диференціювати годівлю й щільність посадки птиці, що позитивно зазначається на її подальшому розвитку.

Метод індивідуального зважування простий в експлуатації й нешкідливий для пташенят. При використанні електричних ваг типу ВЛТК-500, швидкість сортування молодняку досягає 600 гол./година.

Інші способи. Відомий спосіб сексування курчат, в основу якого положено розходження самців і самок за фототропною реакцією на фіолетове і червоне світло [31]. Також, у літературі описана можливість сексування курчат [32] за допомогою впливу на них інфрачервоного випромінюванням, до джерела якого спрямовуються курочки; півники ж при цьому залишаються на місці.

Пропонуються також методи ранньої діагностики статі курчат, засновані на статевих розходженнях в електропровідності їх тканин [33] та різні реакції самців і самок на низькочастотні звукові подразники [34].

Всі ці способи не знайшли застосування у виробничих умовах із-за низької точності (57–67%) і невисокої швидкості (120–140 гол./година) сексування курчат.

Таким чином, можна відзначити, що на сьогоднішній день відомо більше десяти різних методів визначення статі добового молодняку свійської птиці. Однак більшість із них не забезпечують високу точність і швидкість сексування пташенят. Більшість з цих методів трудомісткі й складні у використанні, роблять стресуючий вплив на пташенят, нерідко призводять до їхнього травмування. Тому в сучасному світовому птахівництві широко використовуються тільки три з вищеописаних методів визначення статі добового молодняку – японський і два генетичних (федер- і колорсексинг).

Через важливість цих методів для сучасного промислового птахівництва зупинимось на них докладніше в наступних главах.