Система калькування собівартості

Калькуляція - це розрахунок собівартості одиниці продукції або виконаної роботи за встановленою номенклатурою витрат з урахуванням місця їх виникнення та призначення. Залежно від призначення складають планові, нормативні та звітні фактичні калькуляції. Після з’ясування термінології можна безпосередньо переходити до побудови системи. Побудова починається з організації документообігу. Організація документообігу обліку витрат виробництва є головним елементом системи, оскільки це дає можливість створити інформаційні потоки, визначити сфери функціональної відповідальності кожного працівника організації та ефективно здійснювати внутрішній контроль за роботою підприємства.

Собівартість продукції – виражені в грошової форми видатки його виробництво У разі ринкової економіки собівартість продукції є найважливішим показником виробничо-господарської діяльності підприємства. Зчислених цей показник необхідне оцінки виконання плану з даному показнику та її динаміки; визначення рентабельності виробництва та окремих видів продукції; здійснення внутрішньовиробничого госпрозрахунку; виявлення резервів зниження собівартості продукції; визначення ціни продукцію.

Основи системи калькуляції собівартості.

Система калькуляції собівартості може бути оцінена як набір певних діянь П. Лазаренка та записів, покликаних забезпечити керівника різної інформацією у процесі управління підприємством. У своїй основі система калькуляції зазвичай включає визначення собівартості продукції, витрат обігу євро і розподілу. Система калькуляції витрат це вже, ніж просто набір карток для обліку контрольних годин, реєстраційні картки, бухгалтерські тогочасні книги й інші прояви бухгалтерської діяльності. Це зовнішній бік. У основі ж лежать набагато важливіші процеси – механізм збирання й руху інформації всередині фірми. Методи, застосовувані у системі калькуляції собівартості, зрештою визначають, наскільки ефективно опрацюють початкові дані. До певної міри організація роботи підприємства міста і рух продукції процесі продукування є частиною системи калькуляції, оскільки вони є ту основу, де будується всю систему. Структура виробництва, місце розташування матеріалів, інструментів, устаткування зазвичай планується заздалегідь у тому, щоб виробничий процес був найефективнішим. Так чи інакше, коли робиться спроба калькуляції та засобами визначення собівартості продукції або витрат за виробництво заданої області, сама суть організації виробничого процесу визначає методи підрахунку. Потребується запису і саму систему, отже, неможливо знайти визначено до того часу, ми маємо чіткого плану організації конкретного виробничого процесу. На додаток до знання виробничого процесу бухгалтер повинен знати очікувані обсяги випуску на майбутній звітний період, і час проведення – розмір виробничих замовлень і виробничий графік. Ці дані також є частиною системи калькуляції собівартості, бо в основі складається план використання матеріалів, експлуатації устаткування, витрати робочого дня, використання виробничих потужносте. Коли цю роботу виконано, дані, складені основі графіка надходження замовлень і виконання, покаже, наскільки ефективно реальне виробництво, проти заздалегідь запланованих планом. Щоб зібрати даних про собівартості і проаналізувати їх, треба зазначити заздалегідь все про цю продукції. Бухгалтер повинен мати чітке уявлення у тому, вироблене, щоб зуміти визначити які рахунки необхідно вести з обліку собівартості. Як наслідок, технічна характеристика всіх випущених виробів повинна мати у собі елементи системи підрахунку собівартості чи навіть базу, де будується цю систему. Звісно, системи урахування витрат не зводяться тільки в визначенню собівартості продукції ні, ясна річ, до визначення витрат лише у сфері виробництва. Системи урахування торговельних витрат витрати звернення до вона найчастіше щонайменше важливі, ніж витрати виробництва. Отже, методика урахування торговельних і витрат звернення стає невід'ємною частиною системи калькуляції собівартості. Записи за рахунками мають вестися з урахуванням методів, використовуваних під час продажу і рух товару до споживача. Так само витрати з управлінню не виключають із загального обліку витрат. Недоліки утримання адміністративного апарату деяких випадках як належать до собівартості продукції, але вони піддаються контролю, як і ще види, і, отже, становлять важливу частину виробничого обліку витрат і є одній з основ системи калькуляції собівартості. Система калькуляції собівартості повинна мати відповідні процедури щодо організації та аналізу витрат управління незалежно від цього, як використовуються ці витрати. Система калькуляції є доповненням до звичайних бухгалтерським книгам б і відбиває деталі виробництва, і розподілу і управлінських витрат які у періодичних звітах прибутки і збитках. Вона також має подробиці конкретної частини бухгалтерського балансу; наприклад, кошти, товарно-матеріальні запаси, відстрочені платежі чи видані аванси. Система калькуляції, отже, є групою допоміжних рахунків які окремо від основних. Лоренс (Lawrence) з газети «Виробничий звіт»[1] каже: «Система калькуляції» можна вести окремо від звичайного фінансового обліку; й у разі вона сприймається як система виявлення витрат виробництва продукції, або може бути об'єднана зі звичайним урахуванням у вигляді контрольних рахунків, й у її називають системою обліку витрат. Система визначення витрат, працююча незалежно від звичної бухгалтерської звітності, включає тільки рахунки і запис і потребує контрольних рахунків або бухгалтерських проводок, пов'язаних цю з звичайними бухгалтерськими книжками. За іншої самою схемою система обліку витрат використовує контрольні рахунки бухгалтерської книзі, котрим рахунки витрат є суб’єктами. За такої устрої об'єднаної системи достовірність даних про недоліки підкріплюється даними у головній книзі. Різні способи організації контрольних рахунків допоміжних бухгалтерських книжок часто використовують у різних системах бухгалтерського обліку залежно від сфери виробництва. Різні підходи, зазвичай, відрізняються незначно і всіх системах застосовується ряд контрольних рахунку також допоміжних книжок». Але система обліку витрат не обмежена у функціях, наведених вище, оскільки він також надає дані щодо виробництва та розподілу не включені в бухгалтерські записи. Такі зазвичай йдуть на порівняння і вивчення виробничого процесу задля подальшого планування виробництва, витрат, розподілу, встановлення цін, і іншого. З погляду організації бухгалтерського обліку, відмінність між урахуванням витрат і загальними принципами бухгалтерського обліку незначна. Відмінності з-поміж них виявляється у залежність від того, кому ці дані готуються. Облік витрат практично завжди готується до менеджменту компанії. З іншого боку загальні дані бухгалтерського обліку розраховуються ж для решти. Власники акцій, кредитори, організації типу Комітету з бірж і акціям зацікавлені в загальних даних, які у фінансової звітності. Отже, система калькуляції собівартості переважно використовують у ролі інструмента управління компанією.