Висновок. К.Д. Ушинський був противником будь-яких “прикрас мови”, які не мають відношення до її змісту, “дитячих блискіток і брязкалець”

К.Д. Ушинський був противником будь-яких “прикрас мови”, які не мають відношення до її змісту, “дитячих блискіток і брязкалець”, “пристрасті школи до квітів красномовності”. Усе це перешкоджає тому, хто говорить вникнути у справжню суть його ж власного висловлювання. Добра школа повинна виривати з корінням квіти красномовності, привчати дитину “подавати предмет, як він усвідомлюється в її душі, а усвідомлювати, по можливості, ближче до реальної дійсності”. Для бесіди з дітьми педагог радив вибирати предмети, що їх легко і зручно вони можуть спостерігати, отже, предмети наочні, і притому із світу, дітям доступного.

Погляди К.Д. Ушинського про значення рідної мови у виховному процесі відіграли важливу роль у справі подальшого розвитку методики початкового навчання рідної мови, у науковій і педагогічній розробці питань початкового навчання. Закономірним є широке використання в сучасних теоретичних дослідженнях та практичних рекомендаціях загальнодидактичних положень вченого, які пов’язані з розвитком мислення і мовлення учнів. Положення педагога про рідну мову, наповнені новим конкретним змістом, стануть особливо корисними на сучасному етапі, коли мовна освіта будується на нових концептуальних засадах, в основі яких лежать насамперед практичні цілі. Як бачимо, у педагогічній спадщині К.Д. Ушинського саме ці цілі процесу навчання молодших школярів рідної мови були особливо пріоритетними.

Чому ми щоразу повертаємося до славетних імен, які виплекав український народ? Це можна пояснити генетичним відчуттям гіркоти долі нашого народу, що так влучно охарактеризував Володимир Винниченко: “Чудний наш народ, і сильний, і сумний. Мав героїв, ніхто їх не знав. Усе життя любив волю – і все життя жив рабом”. Віковічне бажання кожної людини зрозуміти всю велич власного національного духу спонукає сучасників переосмислити численні сторінки зокрема й історії нашої педагогічної спадщини.