За допомогою проб з зміною положення тіла

Мета і завдання: Придбати навички оцінювання функціонального стану нервової системи за допомогою ортостатичної і клино-ортостатичної проб

В результаті виконання роботи студент повинен

знати: будову вегетативної нервової системи;

вміти: оцінити стан тонусу симпатичного і парасимпатичного відділів на підставі зміни пульсу при виконанні функціональних проб.

1. Коротке теоретичне обгрунтування роботи

Функціональні проби зі зміною положення тіла використовують для оцінки тонусу вегетативної (автономної) нервової системи. Загальний принцип проведення функціональних проб полягає в наданні певного дозованого навантаження з подальшим вивченням реакції організму на виконану роботу. На фізичне навантаження організм реагує почастішанням пульсу, зміною артеріального тиску і посиленням діяльності інших внутрішніх органів. Функціональні проби широко застосовуються в медико-спортивній практиці, будучи одним з важливих методів контролю дозування фізичних вправ і визначення тренованості організму.

Проби зі зміною положення тіла дозволяють оцінити тонус симпатичного і парасимпатичного відділів нервової системи.

При ортостатичній пробі обстежуваний змінює положення тіла з положення «лежачи» у положення «стоячи»: при цьому зазвичай пульс частішає.

За даними реституції («через 1 хв») можна оцінити тонус симпатичного відділу: якщо відбулося відновлення пульсу (дані через 1 хв. рівні вихідними даними) - тонус нормальний, якщо відновлення не відбулося - тонус підвищений.

2. Експериментальна частина

Матеріал та обладнання: секундомер, наочні посібники

2.1 Ортостатична проба (з вихідного положення "лежачи" - встати)

• Визначення пульсу в стані спокою: обстежуваний відпочиває в положенні "лежачи" протягом 2-5 хв, потім підраховують пульс за 10 с (дані множать на 6, щоб отримати показник пульсу за 1 хв.).

• Визначення пульсу після зміни положення тіла: обстежуваний переходить у положення "стоячи", підраховують пульс відразу після вставання і через 1 хв. після вставання.

• Оцінка даних: підраховують різницю між дослідними даними з урахуванням знака. Заповнюють таблицю

Таблиця 1

Збудженість симпатического відділу ВНС оцінюють за напрямом сдвигу величини пульсу (збільшення (+) або зменшення (-) показника пульсу). Звичайно при ортостатичній пробі пульс частішає (показник зсуву пульсу за 1 хв має знак „+”), у протилежному випадку реституція оцінюється як парадоксальна. У практично здорових людей при ортостатичній пробі відмічається почащення пульсу в пределах 6-18 ударов в 1 хв. Більші величини свідкують про підвищення збудливості або тонусі симпатического відділу ВНС.

Тонус симпатического відділу оцінюють за величиною пульсу через 1 хв (реституція). Якщо здійснилось відновлення пульсу (дані через 1 хв дорівнюють вихідним). То тонус нормальний; якщо реституція на наступила через 1 хв, то онус підвищений (табл.3).

2.2 Клино-ортостатична проба (з вихідного положення "стоячи" - лечь)

· Визначення пульсу в положенні „стоячи” (вихідні дані): у піддослідного після попереднього відпочинку протягом 2-3 хв в положенні „стоячі” підраховують пульс за 10 сек и помножують на 6 для отримання показника пульсу за 1 хв.

· Зміна положення тіла: піддослідний переходить у положення „лежачі”. Підраховують пульс за 10 сек миттєво та через 1 мин.

· Заповнюють таблицю

результатів кліно-ортостатичної проби проводять аналогічно ортостатичній пробі за даними таблиці 3. При кліно-ортостатичній пробі пульс звичайно уповільнюється (показник зсуву «-»). В протилежному випадку реакція оргазму оцінюється як парадоксальна.

Ступінь збудженості парасимпатичного відділу ВНС оцінюють за зміною пульсу тотчас після зміни положення тіла. У практично здорових людей при проведенні кліно-ортостатичної проби наступає уповільнення пульсу на 4-12 ударів в хвилину. Більше уповільнення пульсу вказує на підвищенну збудливість парасимпатичного відділу.

Тонус парасимпатичного відділу ВНС (блукаючого нерва) оцінюють за даними реституції: ступень зміни пульсу через 1 хв. (табл.. 3).

Таблиця 3 Оцінка показників збудливості ВНС

Контрольні питання

1. Будова синапсу.

2. Механізм передачі збудження у синапсі.

3. Рефлекс. Рефлекторна дуга.

4. Функціональне значення симпатичної та парасимпатичної частини автономної нервової системи.