Захист електродвигунів

Захист електродвигунів від перевантажень і коротких замикань мо­же здійснюватись за допомогою плавких запобіжників, автоматичних вимикачів максимального струму або реле, а захист від перегрівання, підвищення, зниження чи зникнення напруги — тільки за допомогою реле. Для двох остатніх видів захисту електродвигунів можуть також використовуватися автомати з нульовою котушкою.

Плавкі запобіжники (рис. 11.8) — це найпростіші пристрої, що складаються з плавких вставок, закріплених в арматурі тої чи іншої конструкції. Коли струм перевищує допустиме для даної плавкої встав­ки значення, остання розплавляється, розриваючи тим самим коло дви­гуна.

Крім запобіжників, показаних на рис. 11.8, є ще багато інших кон­струкцій їх, наприклад серій ПР, ПН, НПН, НПР.

Рис. 11.8. Конструкція пробкового (а), пластинчатого (б) та трубчасто­го (в) плавких запобіжників

-4-

Кожна автоматична схема електропривода складається з апаратури та електродвигунів. Призначення апаратури — здійснювати переми­кання в колах двигунів згідно з заданим режимом роботи їх; призна­чення електродвигуна — приводити в дію виконавчу машину.

Апаратура для керування електроприводом з'єднується в певні електричні кола, які називаються колами керування. Кола, що живлять електродвигуни, називаються колами головного струму, або силовими колами.

Якщо робоча машина складається з кількох механізмів, які працю­ють у певній послідовності, то в колі керування слід передбачити спе­ціальні блокувальні пристрої.

Таким чином, третьою ланкою автоматичних схем електропривода є кола блокувального зв'язку..

У складних схемах електропривода часто треба мати сигнали про стан устаткування в будь-який момент часу, щоб знати, який механізм працює та який напрям його обертання, ввімкнено чи вимкнено схему автоматики і т. д. Всі пристрої сигналізації в автоматичних схемах електропривода об'єднуються в коло сигналізації, що є четвертою лан­кою їх.

У найпростіших схемах електропривода кіл блокувального зв'язку та сигналізації немає, проте завжди є коло керування й силове коло

У будь-яку складну схему автоматизованого електропривода вхо­дять такі елементи:

1) електродвигуни;

2) контактори, що здійснюють перемикання в колах головного струму;

3) реле, які здійснюють перемикання в колах керування й призна­чені для керування роботою контакторів;

4) пускові та регулювальні елементи кіл головного струму;

5) командні апарати (кнопкові станції, командо контролери, тумб­лери тощо), що здійснюють перемикання в колах керування;

6) регулятори, призначені для підтримки тієї чи іншої величини (напруги, швидкості тощо) на певному рівні;

7) обмежувачі ходу (кінцеві й шляхові вимикачі), які здійснюють вимикання електродвигунів або переводять їх на інший режим роботи (гальмування, реверсування);

8) гальмівні електромагніти, призначені для гальмування вимкне­них електродвигунів;

9) серводвигуни, що виконують допоміжні функції (поворот командо контролера, пересування повзуна реостата тощо);

10)електромагнітні муфти, призначені для автоматичного з'єднан­ня двигунів з механізмами

11)електронні прилади (напівпровідникові й оптичні), що визна­чають роботу деяких кіл схеми;

12)слідкуючі пристрої, призначені для забезпечення роботи елек­тродвигунів за певним законом.