Автоматичне керування

Реле є основними елементами в схемах автоматизованого електро­привода. Це — автоматичні пристрої, які за сигналами зовні зами­кають або розмикають свої контакти, здійснюючи перемикання в ко­лах керування електричних схем.

Залежно від дії тих чи інших фізичних факторів розрізняють реле часу, теплові реле, реле тиску, швидкості, рівня, оптичні реле й, на­решті, велику групу електричних реле, що реагують на значення стру­му, напруги, потужності, частоти та інших електричних величин.

Рис. 11.6. Схеми теплового (а) та струмового електромагнітного (б) реле

Контакти реле розраховано на дуже слабкі струми кіл керування. Існує величезна кількість різних конструкцій реле. Тут розглядаємо будову й роботу двох основних типів електричних реле: теплового та електромагнітного.

Схему теплового реле зображено на рис. 11.6, а. Головний струм кола проходить по спеціальному нагрівальному елементу 7, який нагріває біметалеву пластинку 6. Остання складається з двох шарів ме­талів, коефіцієнти лінійного теплового розширення яких різко відмінні. При нагріванні така пластинка вигинається в бік шару мета, з меншим коефіцієнтом лінійного розширення.

Коли струм у нагрівальному елементі перевищить установлене значення, біметалева пластинка вигнеться настільки, що кінець її, підні­маючись вгору, звільнить важіль5. Тоді під дією пружини 4 контакт З розімкнеться й реле, як кажуть, спрацює. Для повернення його в початкове положення після остигання біметалевої пластинки треба натиснути на кнопку 2.

Реле можна відрегулювати нарізні струми спрацьовування. Таке реле застосовується звичайно для захисту двигунів від переванта­жень.

Схему струмового електромагнітного реле показано на рис. 11.6, б Котушки 2 реле через вимірювальний трансформатор струму вмика­ються в коло навантаження (коли це реле ви­користовується як максимальне струмове). При появі в колі струму І_к, більшого від уста­новленого значення, якорець З притягується полюсними наконечниками електромагніту і, перемагаючи опір спіральної пружини 4, зай­має вертикальне положення. При цьому рухо­мий контакт 5 замикає нерухомі контакти 6.

Осердя 1 електромагніту намагнічується котушками 2.

Контактор — це електромагнітний апарат, призначений для ча­стих замикань і розмикань у силових колах постійного (з напругою до 440 В) та змінного (з напругою до 660 В) струмів. Будову контактора у вимкненому стані зображено на рис. 11.7.

Коли через котушку 2 пройде струм, то намагнічене осердя 3 при­тягне нижнє плече якоря 9. Останній повернеться навколо осі 8, при цьому нижній рухомий контакт головних контактів 4 зімкнеться з верх­нім нерухомим. Струм пройде через верхній затискач 6 робочого кола, котушку магнітного дуття 5, головні контакти 4, нижній провід і ниж­ній затискач 7 робочого кола. Одночасно замкнеться допоміжний кон­такт 1, який називається блок-контактом

Котушка магнітного дуття призначена для прискорення гашення електричної дуги, що виникає при розмиканні головних контактів кон­тактора.

Контактори бувають одно-, дво- та триполюсні. Вони випускаються для комутації струму силою до 2500 А.