Національні інтереси як основа зовнішньої політики держави

Кожна держава, проводячи зовнішню політику, пере­слідує свої інтереси. Категорія “національний (держав­ний) інтерес” — головна в теорії міжнародних відносин, визначальна щодо зовнішньої політики держав.

Націо­нальний інтерес охоплює:

ü проблеми збереження нації не­залежної держави;

ü безпеки від зовнішньої загрози;

ü зрос­тання добробуту населення держави;

ü захисту її економіч­них і політичних позицій у відносинах з іншими держа­вами;

ü збереження і розширення її впливу в світовій полі­тиці.

Він реалізується в зовнішньополітичному курсі дер­жави, у політиці її уряду, який визначає конкретні цілі щодо інших держав і шляхи їх досягнення.

Формування зовнішньополітичного курсу держави — складний, суперечливий процес. У боротьбі за владу в країні різні політичні сили демонструють своє бачення національного інтересу і зовнішньополітичного курсу, який не завжди відповідає внутрішнім і зовнішнім умо­вам його реалізації, не завжди адекватний національним інтересам.

У своєму зовнішньополітичному курсі держава повин­на:

ü враховувати своє геополітичне положення,

ü спиратися на свій економічний, демографічний, воєнний, науково-технічний та культурний потенціал.

Цей потенціал обумовлює зовнішньополітичні можливості держави, визна­чає пріоритети у вирішенні конкретних зовнішньополі­тичних проблем.

Організація і контроль за здійсненням зовнішньої полі­тики покладені на спеціальні органи держави:

– міністер­ства закордонних справ (зовнішніх зв'язків);

– парламент­ські комітети з питань зовнішньої політики;

– посольства;

– представництва в інших державах;

– наукові й культурні центри за кордоном;

– офіційні й напівофіційні місії тощо.