Третіми сторонами (країнами) – підписуються від імені Спільноти або

Країнами-членами Спільноти. ЄС, для реалізації власних завдань, теж

Користується інституціями Спільноти.2

Початок післявоєнної інтеграції

Інтеграція була єдиною відповіддю, яку знайшли європейські політики

Та дипломати 50-х років XX століття. В період 1945-1950 років кілька

Державних діячів, серед яких – Конрад Аденауер, Вінстон Черчілл, Алкід де

Гаспер і Роберт Шуман почали переконувати свої народи увійти у нову еру.

У травні 1948 року в Гаазі на конгресі, який було скликано з ініціативи

Політиків, інтелектуалістів з різних країн континенту, було прийнято

Декларацію, яка закликала європейські країни прикласти зусилля на шляху

До інтеграції.

А 5 травня 1949 року було створено Раду Європи (The Council of

Europe) – перша міжнародна організація співпраці у Європі. Засновниками її

були 9 країн: Франція, Велика Британія, Італія, Люксембург, Бельгія,

Нідерланди, Швеція, Фінляндія і Норвегія. Метою діяльності Ради є:

Розвиток демократії, охорона прав людини, сприяння культурній

Самоідентифікації європейців.

Європейська Спільнота

У травні 1950 року Роберт Шуман – тогочасний міністр закордонних

справ Франції – представив план інтеграції економічних відносин між

європейськими країнами (ідея була висунута Жаном Моне). 9 травня 1950 –

Підписано Декларацію Роберта Шумана, яка пропонувала створення

Організації, що контролюватиме видобуток вугілля та виробництво сталі в

ФРН та Франції. Отже, 9 травня сьогодні вважається святом – День Європи.

План було реалізовано18 квітня 1951 року, коли Франція, Бельгія,

Нідерланди, Люксембург, Німеччина та Італія в Парижі підписали договір

про створення Європейського Співтовариства Вугілля і Сталі (ECSC -

European Coal and Steel Community). Відповідно до паризького договору

Гірничовидобувні сектори, виробництво сталі були піддані міжнародному