А) привертати увагу дитини до дорослих людей

Започатковувати формування цього процесу шляхом приєднання дорослого до стереотипної поведінки малюка, що полегшить йому встановлювати контакт очей, розвивати взаємодію, дасть можливість долучатися до дитячої гри. При цьому дорослий підхоплює зацікавленість дитини так, начебто сам цікавиться саме тим предметом чи тією ситуацією, на яку дитина звернула увагу. З цією метою йому необхідно, так би мовити, «підключитися» і спробувати за допомогою емоційного коментаря надати нового смислу тому, з чим дитина діє чи на що дивиться. Вчити дитину переходити до елементарної спільної діяльності з дорослим, підпорядковуючись хоча б деяким його вимогам. Водночас формувати в дитини вміння звертатися до дорослого з близького оточення по допомогу, дивитися на нього, відшукувати його поглядом, розуміти його ситуативні невербальні підказки (жести, інтонацію, напрям погляду тощо). Постійно звертати увагу малюка на інших людей, особливо, в зв’язку з тією чи іншою емоційно-комунікативною ситуацією: викликати в дитини усмішки, вокалізації, жести з наміром привернути увагу; вирази обличчя, контакт очей; доступні одиниці висловлювання і розуміння мовлення.

Формувати в дитини вміння зосереджуватися на обличчі матері за допомогою того сильного занепокоєння, яке в неї викликає відсутність зв’язку з матер’ю і задоволення, коли вона з’являється. Намагатися всіляко спрямувати погляд дитини на обличчя матері, формувати здатність реагувати на її емоційно-словесну поведінку – на різні тембри її мовлення і на пестливі слова, звернені до дитини. За допомогою різних методів здійснювати систематичне формування в малюка прихильності до матері

Цілеспрямовано, в процесі будь-яких спільних ігор чи дій забезпечувати взаємодію дитини з близькими дорослими. Багаторазово формувати в дитини бажання хоча б епізодично експериментувати з частинами обличчя дорослого, його тіла, одягу; обстежувати волосся, гладити його, не агресивно щипати, розтягувати ніс і вуха, стукати по кінцівках дорослого руками й ногами. Водночас на етапі встановлення контакту підбирати безпечну дистанцію для спілкування і ненав’язливо демонструвати власну комунікативну готовність, кожного разу обов’язково починаючи з того психічного рівня, на якому знаходиться дитина. Надалі формувати в дитини ідентифікацію і диференціацію з сім’єю за допомогою розвитку почуття приналежності і захищеності, що може стати основою її спокою.

Формувати дії, спрямовані на вміння дитини розрізняти імена рідних людей і відрізняти імена «своїх» від імен «чужих». У взаємодії малюка з іншими людьми, які часто називають його стать та ім’я, розвиваємо в нього відчуття безпеки і довіри. Формувати вміння відкликатися на своє ім’я, вимовляти своє ім’я або відповідне йому звукосполучення; демонструвати різне реагування на власне і чуже ім’я.