Експериментальна частина

2.3.1 Обладнання:

- розривна машина;

- твердомір Роквелл;

- металографічний мікроскоп ММР-4;

- штангенциркуль;

- сталеві зразки, відпалені за різними температурами.

2.3.2 Хід роботи:

- визначити межу міцності(σ_в) сталевих зразків (Ст3) попередньо відпалених залізних температур;

- за допомогою металографічного аналізу спостерігати мікроструктуру сталевого зразка після пластичної деформації, утворення текстури. За експериментальними даними заповнити таблиці:

Таблиця 2.1 — Залежність межі міцності від температури відпуску

σ_в = P/S; S=ПD²/4; Ơ= l_k- l₀/ l₀*100%

№	Т, °С	d0, мм	dк, мм	l0, мм	lk, мм	Рруйн, Н	σв МПа	Ơ,%	Ψ,%	Характер зламу
		1,65	1,4							Шийка стоншення,чашечка зламу, матовий колір зламу – це все ознаки в’зкого руйнування
		1,6	1,5
		1,85	1,4
		1,6	1,4
	500	1,6	1,4
		1,61	1,4

Рисунок 2.5 – Залежність межі міцності від температури рекристалізації

Визначаємо твердість за методом Роквелла за шкалою В.

Зразок: Сталь45.

Таблиця 2.2 - Залежність твердості від пластичної деформації

2.4 Висновок:

Внаслідок процесу пластичної деформації відбувається зміцнення металу, збільшується твердість, яка залежить від степені деформації. Але під час цього процесу в матеріалі накопичуються внутрішні напруги. Вони знімаються за допомогою рекристалізації. За графіком залежності межі міцності від температури рекристалізації можна визначити порогову температуру рекристалізації, яка становить приблизно 450 °С.