Заключний етап

Питання студентів до викладача. Узагальнення та систематизація знань студентів.

ІV Матеріали самопідготовки студентів за темою лекції

1. Самостійна робота №3. Строк підготовки – 2 тиждня.
2. Лекційний матеріал (конспект. Підручник М.Богданович, ст.50-71).
3. Знати:

- форми перевірки домашнього завдання;

- перелік теоретичного матеріалу, вмінь і навичок, рівень засвоєння яких учнями має перевіряти вчитель;

- особливості індивідуального і фронтального опитування.

- прийоми навчаючого опитування;

- характеристика груп завдань для усних обчислень.

4. Складіть добірку різних типів завдань ущільненого характеру до вивчення теми «Таблиця множення на 7».

1. Класифікація, форми, зміст та методи перевірки знань учнів.

Перевірка і оцінка знань, умінь і навичок учнів — невід'ємна складова частина навчального процесу в початкових класах.

На уроках математики, як і на інших уроках, перевірку викори­стовують в основному в трьох видах залежно від того, на якому етапі навчального процесу її організовують:

- попередню;

- поточну;

- підсумкову.

Попередню перевірку використовують на початку навчаль­ного року або перед початком вивчення нової теми. Її завдання —з'ясувати, чи готові учні до вивчення нового матеріалу.

Поточну перевірку організовують під час навчального про­цесу. Вона дає вчителеві можливість перевірити, як засвоюється новий матеріал: чи всі учні включилися в роботу, з якими трудно­щами вони стикаються. При цьому вчитель перевіряє і себе: на­скільки правильні і ефективні методичні прийоми, які він викори­стовує під час навчання математики. Відповідно до результатів пе­ревірки вчитель може внести в навчальний процес потрібні зміни і виправлення.

Підсумкову перевірку здійснюють або в кінці вивчення теми, або наприкінці чверті, навчального року. Її завдання — вияви­ти результати навчання, перевірити якість здобутих учнями знань, набутих умінь, навичок.

Основними методами перевірки засвоєння учнями програмного матеріалу є:

- усне опитування;

- письмові роботи учнів.

Усне опитування. Під час усного опитування вчитель прагне перевірити, як учні опанували навчальний матеріал, і, крім того, залучити по можливості всіх учнів до активної роботи.

Для розв'язання цих завдань велике значення має характер зав­дань і запитань учителя. Частіше треба давати запитання, які по­требують пояснення. Наприклад: поясни, як ти розв'язав цю задачу, і це рівняння тощо. Корисно давати завдання на порівняння: порів­няй розв'язування прикладів: 92 - 50 і 90 - 52; порівняй розв'язання цих задач, порівняй чотирикутники і т. д. Чи матеріал засвоєний свідомо, допомагають виявити нетрафаретні завдання, особливо завдання, які потребують застосування знань до розв'язування практичних задач (визначити затрати на купівлю навчальних по­сібників до початку навчального року, порівняти площу підлоги в класі і в коридорі тощо).

Усне опитування дає можливість ґрунтовно з'ясувати знання учнів, проте воно потребує багато часу, що обмежує можливість перевірити більшу кількість учнів. Крім того, в процесі усного опи­тування запитання вчителя і відповіді учнів ніде не фіксують. Це позбавляє вчителя можливості порівнювати відповіді різних учнів на те саме запитання, відповіді того самого учня, дані ним у різний час навчального року.

Письмові роботи учнів. Ці недоліки усного опитування значною мірою усуваються під час перевірки засвоєння матеріалу за допомогою письмових робіт. Самостійні письмові роботи приводять для поточної і підсумкової перевірки знань, умінь, навичок. Під час поточної перевірки само­стійні роботи невеликі за обсягом, містять завдання в основному з тієї теми, яку вивчають. Перевірка в цьому разі тісно пов'язана з процесом навчання на уроці, підпорядкована йому. Тому самостійну роботу можна провадити частинами, які включаються під час уроку 2—3 рази (по 3—10 хв.). Наприклад, у І класі на уроці закріплення прийому додавання і віднімання числа 3 можна спочатку включити для самостійної роботи 4—6 прикладів на ці і раніше розглянуті випадки додавання і віднімання, а потім після колективного розв'я­зування задачі запропонувати самостійно розв'язати аналогічні за­дачі або задачі раніше розглянутого виду, в яких треба додавати або віднімати число 3.

Під час підсумкової перевірки до самостійної письмової роботи включають звичайно більше завдань і на її виконання відводять у І класі — 20—25 хв, а в II—III класах — 30—40 хв. При цьому прагнуть перевірити знання, уміння, навички з усіх основних розді­лів, вивчених за певний час (місяць, навчальну чверть). У цьому разі контрольна робота може містити різні завдання: розв'язування прикладів на одну або кілька дій, задач, рівнянь, нерівностей; завдання, пов'язані з вимірюванням і побудовою геометричних фі­гур, тощо. Для кожної такої роботи треба добирати завдання так, щоб вони були чіткими і доступними для всіх учнів, щоб кількість завдань давала можливість їх виконати не поспішаючи у відведе­ний час. Якщо треба перевірити засвоєння великого за обсягом ма­теріалу (наприклад, за півріччя або за рік) і кількість завдань ве­лика, то контрольну роботу слід проводити за два прийоми: части­ну завдань дати на один день, а другу частину на наступний день. Якщо ж проводити таку роботу на одному уроці або навіть на двох уроках в один день, то важко буде робити висновок про якість знань, умінь і навичок учнів, бо діти припустяться помилок через перевтому.

Підсумкові контрольні роботи можна проводити після вивчення окремих тем, коли ставиться завдання перевірити знання, уміння і навички з якогось одного розділу програми. У цьому разі включа­ють також різні завдання, але з однорідного матеріалу. Наприклад, підсумкова контрольна робота на множення багатоцифрових чисел повинна виявити засвоєння дітьми різних випадків множення (мно­ження багатоцифрового на одноцифрове, двоцифрове, трицифрове число, множення чисел, в записі яких в середині і на кінці є нулі, множення іменованих чисел). Завдання можуть бути такі:

Зміст і форма завдань контрольної роботи визначаються особ­ливостями матеріалу, який перевіряють. Якщо, наприклад, переві­ряють навички усних обчислень, то до контрольної роботи включають 10—12 прикладів і проводять її у вигляді математичного дик­танту: учитель диктує завдання, а діти записують лише відповідь. Якщо перевіряють вимірювальні навички учнів, то кожний учень одержує картку з відповідними кресленнями або моделі геометрич­них фігур і, використовуючи їх, виконує потрібні вимірювання і об­числення.

Усі письмові самостійні роботи перевіряє вчитель. Він повинен при цьому врахувати помилки, допущені кожним учнем у кожній роботі.

На практиці виправдало себе ведення вчителем спеціального об­лікового зошита. Його можна оформити на зразок класного жур­налу: до першої сторінки приклеюють зліва список учнів класу, щоб його не переписувати на кожній сторінці, а на сторінці справа запи­сують дату роботи, завдання і помилки, допущені кожним учнем. Так, у І класі на уроці, присвяченому закріпленню способу додаван­ня і віднімання числа 3, було, наприклад, включено для самостійної роботи такі завдання:

1) Розв'яжіть приклади: 5 + 3, 7—2, 8+2, 10—3.

2) Розв'яжіть задачу: «На лузі паслося 6 сірих гусей, а білих на 3 менше, ніж сірих. Скільки білих гусей паслося на лузі?»

Завдання. Розробіть модель сторінки зошита обліку знань для занесення результатів перевірки цієї самостійної роботи. Які висновки можна зробити, аналізуючи дані цієї сторінки?

Така фіксація помилок дає можливість учителеві відразу поба­чити:

які питання засвоїли всі учні,

які потребують доробки,

які по­милки типові, а які допускають окремі учні,

кому з дітей треба подати допомогу і яку саме,

допомагає простежити за навчанням кож­ного учня.

Облік основних прогалин у знаннях і уміннях учнів дає можли­вість учителеві здійснювати спеціальну роботу над типовими помил­ками з усім класом, а також налагодити індивідуальну роботу з дітьми щодо виправлення помилок, що сприятиме підвищенню успішності.

Перевірку знань, умінь і навичок завжди супроводять оцінкою. Оцінка досягає найбільшого ефекту тоді, коли вона збігається з самооцінкою, яку дає собі учень. Завдання вчителя — сприяти фор­муванню об'єктивної самооцінки учнів. Для цього дуже важливо систематично оцінювати роботу учнів, характеризувати досягнення і недоліки учнів, що допоможе їм розібратися в своїх успіхах і не­доліках, стимулюватиме учня до кращої роботи. Формуванню об'єк­тивної самооцінки учнів сприяє також залучення їх до аналізу від­повідей і робіт своїх товаришів. Так, учителі, починаючи з І класу, пропонують учням уважно слухати товариша і робити зауваження під час його відповіді або пропонують дітям помінятися зошитами, подивитися роботи один в одного і дати відгуки (в усній формі) про виконану роботу, вказавши її переваги і недоліки.

Для характеристики знань, умінь і навичок учнів потрібні також оцінки, зафіксовані в зошитах і журналі, які відбивають загальний рівень знань, умінь і навичок учнів.

Розроблено норми оцінок з математики для кожного класу, які є документом, обов'язковим для керівництва в роботі кожного вчи­теля.

Вимоги до оцінок:

об'єктивність оцінок,

диференційований характер їх,

обґрунтування цифрової оцінки.

Оцінку можна ставити не за окремий вид роботи, а за ряд робіт, виконаних протягом усього року (усні обчислення, формулювання правила, самостійна робота на уроці, пояснення розв'язання при­кладу або задачі тощо). У цьому разі оцінку вчитель оголошує на­прикінці уроку: такий прийом перевірки і оцінки знань, умінь і на­вичок називають поурочним балом. Для перевірки знань за допо­могою поурочного бала рекомендують опитувати на уроці не більш як 2—3 учнів, інакше вчителеві важко буде зробити перевірку і об'єктивно оцінити їхні знання. Поурочний бал дає можливість:

все­бічно перевірити знання, уміння і навички учнів,

активізує роботу дітей протягом усього уроку, але не виключає інших видів перевір­ки і оцінки знань, причому його треба застосувати в поєднанні з ними.

На основі поточних оцінок з урахуванням фактичних знань, умінь і навичок учнів на кінець чверті або навчального року вчи­тель виставляє оцінку з математики за чверть (рік). При цьому треба враховувати різні види робіт учня: підсумкові контрольні роботи, самостійні роботи, перевірні роботи на усні обчислення тощо.

У І класі знання учнів за І півріччя не оцінюють цифровою оцін­кою. Вперше це роблять наприкінці першого півріччя, коли можна вже робити висновок про якість знань, умінь, навичок, набутих під час навчання в школі.

2. Методика перевірки знань, вмінь та навичок при окремих видах роботи

а) Перевірка домашньої роботи.

Основні принципи:

- систематичність

- перевірку робити швидко і чітко

- часто змінювати форму перевірки.

Види перевірки:

- повна (5-8 хв, наприклад, учні записують розв’язання деяких вправ на дошці, діти в цей час перевіряють решту вправ або вправляються в усних обчисленнях)

- вибіркова (3-5 хв, увага звертається тільки на ті вправи, що важливі для усвідомлення нових теоретичних знань, відповіді з місця або записи на дошці з коментуванням з місця)

- констатування факту виконання домашнього завдання (1-2 хв, перевіряється наявність виконаного домашнього завдання, перегляд учнівських зошитів, учні в цей час здійснюють взаємоперевірку, перевірка наявності домашнього завдання окремими учнями).

Питання. Чи доцільно оцінювати перевірку виконання домашнього завдання окремих учнів?