ПИТАННЯ 54. Криміналістичне значення особливостей писемного мовлення особи

У документах, які складаються традиційним письмовим способом, смислова інформація відбивається за допомогою писемного мовлення. Його формування, тобто створення стійкого й індивідуального комплексу особливостей, що притаманні певній особі, підпорядковується загальним законам формування будь-яких навичок. Письмово-мовні навички людини формуються подібно до письмово-рухових під впливом внутрішніх (суб'єктивних) та зовнішніх (об'єктивних) факторів. Із внутрішніх факторів для формування індивідуального писемного мовлення велике значення мають особливості проходження у людини вищих нервових процесів. До зовнішніх факторів, які беруть участь у формуванні особливостей писемної мови, належать мовне середовище, освітній і культурний рівень, писемна мовна практика, виховання в сім'ї, колі друзів, вплив засобів масової інформації.

Поступово під впливом особистих даних особи, зовнішніх умов створюється стійка, найбільш зручна, прийнятна для певної осо-

би система умовних зв'язків. У процесі подальшої практики в писемне мовлення вносяться особливості, які зумовлені професією, видом діяльності: наукової, комерційної, виробничої тощо. Усе це формує індивідуальність писемного мовлення.

Навички писемного мовлення людини фіксуються за допомогою письмово-рухових навичок, тому є певний взаємозв'язок між писемною мовою і почерком.

ПИТАННЯ 55. Криміналістична класифікація ознак писемної мови \

У криміналістиці під ознаками писемної мови розуміються особливості вираження думок у письмовій формі, які виявляються у змісті документа, його лексиці, граматиці та стилі, що у сукупності дають уявлення про групову належність автора та індивідуалізують його писемну мову. Отже, ознаки писемної мови можуть використовуватися: для визначення приблизних рис автора документа, тобто його групових характеристик (віку, освіти, статі, професії тощо) з метою встановлення кола осіб, котрі перевіряються, і серед яких необхідно шукати цю людину, та для встановлення тотожності певного автора декількох документів або ж конкретної особи.

Ознаки писемної мови у криміналістиці прийнято поділяти на визначені групи: лексичні, граматичні та стилістичні.

Лексичні ознаки. Під лексичними ознаками писемної мови розуміється сукупність мовних засобів особи, яка пише, та особливості (манера) їх використання для висловлення своїх думок. До лексичних ознак належать: загальний мовний запас автора, який може бути за обсягом невеликим, середнім, великим і дуже великим; наявність у мові професіоналізмів, діалектизмів, архаїзмів, а також використання приказок, прислів'їв, фразеологізмів та інших засобів мови (порівнянь, метафор, епітетів), які роблять мову автора індивідуальною.

Граматичні ознаки. У кожної людини відповідно до її загальноосвітнього і культурного рівня внаслідок практики письма виробляється свій рівень грамотності. У письмі він знаходить своє відображення у манері побудови речень, відхиленнях від граматичних норм, які, будучи стійкими, можуть розглядатися як ознаки. Тобто, граматичні ознаки писемної мови - це звичні

для автора способи побудови речень, а також усталені синтаксичні, орфографічні та пунктуаційні помилки, яких він припускає на письмі.

У синтаксисі закріплено способи висловлення особою власних думок і способи мислення. Саме ці ознаки відіграють важливу роль у встановленні авторства, тому що вони менш за все піддаються навмисному викривленню, що зумовлено тісним зв'язком синтаксису та способу мислення. Навіть коли автор турбується про маскування власних звичних лексико-фразео-логічних, орфографічних і стилістичних засобів, він, звичайно, зберігає незмінною структуру складних речень, принципи розбивання тексту на абзаци, звичку до застосування певних мовних конструкцій (зворотів, риторичних запитань).

Стилістичні ознаки. Стилі - це основні різновиди літературної мови, які використовуються за різних обставин спілкування. Під стилем мови розуміється сукупність прийомів використання засобів мови для висловлювання думок, тобто це є своєрідною манерою письма автора. Стиль характеризує притаманні певному автору особливості способу мислення, підбору слів і фразеологічних зворотів мови, у архітектоніці - викладення думок. Такі усталені навички характерні для кожної людини.

Сучасна українська мова має розгалужену систему стилів, серед яких: розмовний, художній, науковий, публіцистичний, офіційно-діловий та конфесійний.

Мовні навички, які проявляються у писемній мові, поділяються на загальні (лексико-фразеологічні, синтаксичні, стилістичні, орфографічні, пунктуаційні) та окремі (усталені порушення норм писемного мовлення, використання визначених мовних засобів).

ПИТАННЯ 56. Питання, які вирішують у ході авто-рознавчих досліджень

На сьогодні авторознавчі дослідження дають змогу вирішувати значне коло питань: ідентифікаційних (чи є певна особа автором конкретного документа, декількох документів, відповідного фрагмента документа); класифікаційних та діагностичних (чиє мова документа рідною для її автора; носієм якого говору визначеної мови є автор конкретного документа; який освітній рівень автора документа; чи має автор документа навички науко-

вого, публіцистичного, ділового стилю писемної мови; чи складався текст конкретного документа з навмисним викривленням писемної мови).

Досить важливим у визначенні авторства є питання встановлення психічного стану автора документа за комплексом ознак писемної мови.

Так, в осіб з органічним порушенням вищих відділів центральної нервової системи наявні утруднення у синтезі слів і фраз. У результаті чого в їх рукописах часто можна спостерігати численні повторення слів, окремих букв, їх заміну, пропуски, недописування, численні виправлення (закреслювання тексту.

Хвороба Паркінсона може діагностуватися за ознаками акінезії - утруднення початків рухів у написанні окремих літер, слів, зміни напрямку руху під час написання тексту.

Для осіб, які страждають на шизофренію, характерним є те, що в їх письмі у деяких випадках порушується літерний склад слів. Це виявляється у повторах, пропусках літер, недописуванні слів, перестановках складів, домальовуваннях і виправленнях.

Отже, розглянутий комплекс лексичних, граматичних і стилістичних ознак писемної мови дає змогу встановити значне коло специфічних ознак автора документа, які можуть бути використані для його ідентифікації саме за цими ознаками.

ТЕМА: Криміналістичне ототожнення людини за її зовнішніми ознаками (габітологія)