Державнi службовцi мають право: користуватися правами i свободами, якi гарантуються громадянам України Конституцiєю i законами України; брати участь у розглядi питань i прийняттi в межах своїх повноважень рiшень; одержувати вiд державних органiв, пiдприємств, установ i органiзацiй, органiв мiсцевого та регiонального самоврядування необхiдну iнформацiю з питань, що належать до їх компетенцiї; на повагу особистої гiдностi, справедливе i шанобливе ставлення до себе з боку керiвникiв, спiвробiтникiв i громадян; вимагати затвердження керiвником чiтко визначеного обсягу службових повноважень за посадою службовця; на оплату працi залежно вiд посади, яку вiн займає, рангу, який йому присвоюється, якостi, досвiду та стажу роботи; безперешкодно ознайомлюватись з матерiалами, що стосуються проходження ним державної служби, в необхiдних випадках давати особистi пояснення; на просування по службi з урахуванням квалiфiкацiї та здiбностей, сумлiнного виконання своїх службових обов'язкiв, участь у конкурсах на замiщення посад бiльш високої категорiї; вимагати службового розслiдування з метою зняття безпiдставних, на думку службовця, звинувачень або пiдозри; на здоровi, безпечнi та належнi для високопродуктивної роботи умови працi; на соцiальний i правовий захист вiдповiдно до його статусу; захищати свої законнi права та iнтереси у вищестоящих державних органах та у судовому порядку. Конкретнi обов'язки та права державних службовцiв визначаються на основi типових квалiфiкацiйних характеристик i вiдображаються у посадових положеннях та iнструкцiях, що затверджуються керiвниками вiдповiдних державних органiв у межах закону та їх компетенцiї.
Стаття 12. Обмеження, пов'язані з прийняттям на державну службу
| Не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органi та його апаратi особи, якi: визнанi у встановленому порядку недiєздатними; мають судимiсть, що є несумiсною iз зайняттям посади; у разi прийняття на службу будуть безпосередньо пiдпорядкованi або пiдлеглi особам, якi є їх близькими родичами чи свояками; в iнших випадках, встановлених законами України.
|
1. Законом України "Про державну службу" передбачено, що державні службовці:
1) повинні сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця (стаття 5);
2) не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які:
- визнані у встановленому порядку недієздатними;
- мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади;
- у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи свояками;
- в інших випадках, установлених законами України (стаття 12);
3) на державних службовців поширюються обмеження, передбачені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".
Державні службовці не можуть брати участь у страйках та вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню державного органу (стаття 16).
2. Відповідно до статті 6 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - Закон) державним службовцям, забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі:
1) неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти);
2) неправомірно сприяти призначенню на посаду особи;
3) неправомірно втручатися в діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб;
4) неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв'язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків.
3. Відповідно до статті 7 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" державним службовцям забороняється:
1) займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;
2) входити до складу органу управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді товариства (спостережній раді), ревізійній комісії господарського товариства), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.
4. Стаття 8 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" встановлює, що державним службовцям забороняється безпосередньо або через інших осіб одержувати дарунки (пожертви) від юридичних або фізичних осіб:
1) за рішення, дії чи бездіяльність в інтересах дарувальника, що приймаються, вчиняються як безпосередньо такою особою, так і за її сприяння іншими посадовими особами та органами;
2) якщо особа, яка дарує (здійснює) дарунок (пожертву), перебуває в підпорядкуванні такої особи.
Державні службовці можуть приймати дарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, та пожертви, крім випадків, передбачених частиною першою цього пункту, якщо вартість таких дарунків (пожертв) не перевищує 50 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої на день прийняття дарунка (пожертви), одноразово, а сукупна вартість таких дарунків (пожертв), отриманих з одного джерела протягом року, - однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року.
Передбачене обмеження щодо вартості дарунків (пожертв) не поширюється на дарунки (пожертви), які:
1) даруються (здійснюються) близькими особами;
2) одержуються як загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси.
Дарунки, одержані державними службовцями як подарунки державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді, державним або комунальним установам чи організаціям, є відповідно державною або комунальною власністю і передаються органу, установі чи організації у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
5. Відповідно до статті 9 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" державні службовці, не можуть мати у безпосередньому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути безпосередньо підпорядкованими у зв'язку з виконанням повноважень близьким їм особам (подружжя, діти, батьки, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки, усиновлювачі, усиновлені, а також інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки з відповідною особою).
Безпосереднє підпорядкування - відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень, контролю за їх виконанням (стаття 1 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції).
Державні службовці зобов'язані повідомити керівництво органу, на посаду в якому вони претендують, про працюючих у цьому органі близьких їм осіб.
У разі виникнення обставин, що порушують вимоги частини першої статті 9 Закону, відповідні особи, близькі їм особи вживають заходів щодо усунення таких обставин у п'ятнадцятиденний строк.
Якщо в зазначений строк ці обставини добровільно не усунуто, відповідні особи або близькі їм особи в місячний строк з моменту виникнення обставин підлягають переведенню в установленому порядку на іншу посаду, що виключає безпосереднє підпорядкування.
У разі неможливості такого переведення особа, яка перебуває у підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади.
Державним службовцям забороняється брати участь у роботі колегіальних органів під час розгляду питань щодо призначення на посаду близьких їм осіб та у будь-який інший спосіб впливати на прийняття такого рішення.
6. Статтею 12 Закону встановлено, що у разі відкриття державним службовцем валютного рахунка в установі банку-нерезидента вона зобов'язана в десятиденний строк письмово повідомити про це орган державної податкової служби за місцем проживання із зазначенням номера рахунка і місцезнаходження банку-нерезидента.
7. Статтею 14 Закону визначено, що державні службовці зобов'язані:
1) уживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів;
2) повідомляти невідкладно безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.
8. Статтею 16 Закону встановлено, що державним службовцям забороняється:
1) відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої цим фізичним або юридичним особам передбачено законом;
2) надавати несвоєчасно, недостовірну чи не в повному обсязі інформацію, яка підлягає наданню відповідно до закону.
Не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом інформація про:
1) розміри, види благодійної та іншої допомоги, що надається фізичним та юридичним особам чи одержується від них особами, зазначеними в пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону;
2) розміри, види оплати праці осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, а також одержані цими особами за правочинами, які підлягають обов'язковій державній реєстрації, дарунки (пожертви)
Стаття 14. Особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців
Дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу:
попередження про неповну службову відповідність;
затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
До видів дисциплінарного стягнення віднесено:
1) зауваження;
2) догану;
3) сувору догану;
4) попередження про неповну службову відповідальність;
5) звільнення з посади державної служби.
За кожний дисциплінарний проступок накладається одне дисциплінарне стягнення. Воно повинно відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного поступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування завданої шкоди, попередня поведінка державного службовця та його ставлення до виконання службових обов’язків.
Дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня вчинення ним дисциплінарного проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.
У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності державного службовця, який має дисциплінарне стягнення, дисциплінарне стягнення, що накладається, може бути більш суворим, ніж попереднє.
У разі допущення незначного порушення правил внутрішнього службового розпорядку, посадових інструкцій суб’єкт призначення може застосувати зауваження.
У разі невиконання або неналежного виконання державним службовцем посадових обов’язків, порушення ним правил внутрішнього службового розпорядку або правил професійної етики державного службовця, інших вимог цього Закону та інших актів законодавства у сфері державної служби йому може бути оголошено догану.
У разі невиконання або неналежного виконання посадових обов’язків, порушення правил внутрішнього службового розпорядку або правил професійної етики державного службовця, інших вимог цього Закону та інших актів законодавства у сфері державної служби державним службовцем, який має дисциплінарне стягнення, йому може бути оголошено сувору догану.
Попередження про неповну службову відповідальність може застосовуватися за:
1) систематичне невиконання або систематичне неналежне виконання посадових обов’язків, рішень державного органу або органу влади Автономної Республіки Крим, наказів, розпоряджень та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, перевищення службових повноважень;
2) систематичне порушення правил внутрішнього службового розпорядку або правил професійної етики державного службовця.
Ще однією особливістю дисциплінарної відповідальності державних службовців є те, що підставою її настання може бути не тільки дисциплінарний проступок, а й адміністративний проступок та порушення морального характеру. Щодо останнього, то чинне законодавство не передбачає переліку таких діянь, і в кожному конкретному випадку керівник державного органу вирішує, чи має місце порушення морального характеру.
Право на застосування дисциплінарного стягнення має той орган, який здійснює право прийняття на посаду (призначення, затвердження) даного державного службовця. Таке право мають, в першу чергу, керівники державного органу.
Стаття 17. Присяга державних службовців
| Громадяни України, якi вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змiсту: "Повнiстю усвiдомлюючи свою високу вiдповiдальнiсть, урочисто присягаю, що буду вiрно служити народовi України, суворо дотримувати Конституцiї та законiв України, сприяти втiленню їх у життя, змiцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи i законнi iнтереси громадян, з гiднiстю нести високе звання державного службовця, сумлiнно виконувати свої обов'язки". Державний службовець пiдписує текст Присяги, який зберiгається за мiсцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовiй книжцi.
| |
