Чому я рвусь до влади.

– Чому я рвусь до влади? Бо знаю добре я,

Що в мене будуть пільги і житиме сім’я.

Бо жить біля корита – це не бетон носить,

Це – Ялта, Гагри, Сочі й нічого не робить.

24.2.1990 р.

ДЕРЖАВНІ...

Проходимцям і ділкам

Всім відкриті двері,

І ті хлопці служать нам

Тільки на папері.

Й щоб про них хто не казав –

Хлопці унікальні:

Їм дозволено усе,

Бо ж вони – державні!

6.2.1997 р.

ШЕРШЕНЬ

Збудували ми Магнітку,

Збудували Дніпрогес,

А тепер, немов непотріб,

Всіх старасеньких під прес.

Де ще є така держава,

Де ще є такий народ,

Щоб старих, неначе бидло,

Як хотіли – в хвіст, і в рот?!

6.2.1997 р.

НЕСПОКІЙ

У мене все сьогодні є:

Квартира, пенсія і дача,

Дружина, внуки і сини,

Тоді чому, скажіть, я плачу?

Усе вже є, що вже й казать,

Але забравсь неспокій в душу

І точить душу, як іржа

Так, як шашель у лісі грушу.

Бо вже не хочеться любить

Навіть і пісню солов’їну,

Бо як же можна вільно жить –

Коли грабують Україну?

14.12.1997 р.

ТОМУ І ПЕРЕМІГ

Я все зробив, що вже й не міг,

Тому, можливо, й переміг.

4.4.2004 р.

МАЙБУТНІМ І СЬОГОДНІШНИМ ЦАРЯМ

Якщо народ тобі довірив,

Не віднімай у нього віри,

Бо хто довір’я віднімає –

Той яму сам собі копає.

Який хоробрий ти не будь,

Будеш нагліть – тебе зітруть,

Так що не гладь свою ти рясу,

Терпіння – до пори, до часу.

Якщо ти втратив честь і сором,

То про який ти мовиш гонор?

Чим та похвалиться душа,

В якої сорому нема?

Ми всі буваєм неправими:

На все свій час, на все свій вік,

Але, якщо відчув, що винен –

То будь же ти, як чоловік.

Ми всі буваєм неправими,

То визнай хоч свою вину,

І Бог тебе простить – я певен,

А Бог простить – і я прощу.

5.10 – 10.10.2006 р.

НАЦІЯ МІЛЬЙОНЕРІВ

– Кажуть, ніби українці

Стали мільйонерами!

– Ще б побув Кравчук при владі –

Стали б мільярдерами.

30.1.1997 р.

ОРДЕНИ

Щоб дали всім депутатам

Замість пенсій ордени,

Отоді б хотів поглянуть –

Як радітимуть вони?

16.7.2001 р.