Стаття 2. Тимчасово окупована територія

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про забезпечення прав і свобод громадян

На тимчасово окупованій території України

Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав поза процедурою, визначеною Конституцією та законами України, Гаазькими правилами 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародним договорам, є незаконною окупацією території суверенної держави України.

Стаття 1. Мета Закону

Цей Закон визначає статус території, тимчасово окупованої в результаті збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах такого режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Стаття 2. Тимчасово окупована територія

У цьому Законі тимчасово окупованою територією України є:

1) територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополь;

2) внутрішні води і територіальне море України, його дно і надра, на яких Україна здійснює суверенітет, континентальний шельф і виключна економічна зона, де Україна у відповідності зі своїм законодавством користується фіскальними, санітарними, імміграційними та митними правами, а в особливій економічній зоні і на континентальному шельфі – суверенними правами і юрисдикцією;

3) підводний простір в межах територіального моря;

4) повітряний простір, розташований над територією, зазначеній у пунктах 1 та 2 цієї статті.