Поняття та види перекладу. Функції перекладу, роль перекладу в сучасному світі

Термін “переклад” має полісемантичну природу, його найбільш поширене й узагальнене значен-ня пов’язують із процесом передачі значення слова, словосполучення або уривку з мови оригіналу на мову перекладу. Поняття “переклад” можна визначити так: заміна текстового матеріалу однієї мови (мови оригіналу) еквівалентним текстовим матеріалом іншої мови (мови перекладу) [8, 167]. Голов-ною метою будь-якого перекладу є досягнення адекватності. Адекватність – це вичерпна передача смислового змісту оригіналу й повна функціонально-стилістична відповідність йому. Оскільки зрозуміло, що було б непогано, якби зміст оригіналу та перекладу був тотожним, то можна зробити висновок, що переклад має повністю зберігати зміст оригіналу: повноцінність перекладу означає ви-черпну передачу смислового змісту оригіналу та повноцінну функціонально-стилістичну відповід-ність йому. Л. С. Бархударов [2, 235] уважає, що про повну відповідність можна говорити лише відносно. За його словами, під час перекладу уникнути втрат неможливо, тобто відбувається неповна передача значень, що містить текст оригіналу. У зв’язку з цим Л. С. Бархударов робить висновок, що текст перекладу ніколи не може бути повним та абсолютним до тексту оригіналу.

Переклад являє собою один з найважливіших видів мовної

діяльності (МД), володіння яким необхідно для повноцінної роботи

представників нгл.фемнийніших спеціальностей. Переклад сьогодні

є найбільш перспективним засобом подолання існуючих мовних

бар’єрів. Очевидна зростаюча роль перекладу в удосконалюванні

міждержавної комунікації, в обміні різною інформацією, що

представляється на різних мовах. Про це свідчить постійне

розширення ринку перекладу, масштаби підготовки перекладачів у

різних країнах, а також розробка і впровадження автоматичних

перекладацьких систем, практичні потреби багато в чому сприяють

розвитку науки про переклад.

Проф. Бархударов Л. С. визначає переклад як “ процес заміни

мовленнєвого твору (тексту) на одній мові мовленнєвим твором

(текстом) на іншій мові при збереженні

незмінного плану змісту “. Це значить, що при перекладі

відбувається заміна одиниць мови, але зберігаються незмінним план

змісту, тобто передана текстом інформація. Звідси випливає, що

найважливішою задачею, наявною перед перекладачем у процесі

здійснення перекладу, є відшукання у вихідному тексті мінімальної

мовної одиниці, що підлягає перекладу, тобто такої одиниці,

якій повинна бути підібрана відповідність у мові, на яку

перекладають (ПМ), але складові частини якої по окремості не

передаються засобами ПМ.

Таку одиницю прийнято називати одиницею перекладу.

Окрім інтерлінґвістичного перекладу (з однієї національної мови на іншу), є інтерсеміотичний переклад, який полягає в перекодуванні твору з однієї знакової системи в іншу (наприклад, екранізація літературного твору). До інтерсеміотичного перекладу наближені такі форми адаптації, як прозовий переказ змісту поетичного чи взагалі образного тексту тією самою або іншою мовою, і навпаки — переклад прози віршами, а також критичне тлумачення літературного твору.

Мистецький (художній) переклад — це відтворення літературного тексту засобами іншої мови з якомога повнішим збереженням його мистецьких якостей. У сучасному мовознавстві прийнято розрізняти наступні рівні мовної ієрархії: рівень фонем; рівень морфем; рівень слів; рівень словосполучень; рівень речень; рівень тексту. Переклад на рівні фонем, морфем, слів Залежно від того,на якому рівні ВМ знаходиться одиницяперекладу,розрізняються відповідно:переклад на рівні фонем,морфем,рівня слів і т.ін.Розглянемотрохи докладніше ці різновиди перекладу на різних рівнях мовної ієрархії. 1.Переклад на рівні фонем. Фонема, як відомо,не є носієм значення –вона грає в мові тількизмісторозрізнюючу роль,однак,у практиці перекладу мають місце випадки,коли одиницями перекладу ійську як“леди“тобто при перекладі здійснюється заміна фонеманглійського слова найближчими до них російським фонемами: нгл..фонема(l (відповідає російська (л(, англійському дифтонгу (еi(- російське(о(, англійському(d(-російське(Д(,нгл..(I(-російське(и].(Ми говори про Фонеми, а не пролітери, тому що вихідною формою мови є форма, одиницями якої є фонеми;літери ж - лише більш – менш точне зображення фонемного складу мови на письмі). Переклад на рівні фонем зустрічається в дуже обмеженій кількості випадків. Більш- менш регулярно він застосовується лише при передачі власних імен,наприклад, нгл.. Churchill – рос.Черчіль;нгл.. Liverpool – рос. Ліверпуль і нг., а також при передачі реалій,що не мають відповідностей у соціальному і культурно-побутовому життінашої країни, наприклад “ tribalism “ – рос. “нгл.фемн “,нгл..“spеаker “– рос.“нгл.“(у палаті громад); нгл..“teach-in“–рос.“тіч-ін” і нг. 2.Переклад на рівні морфем. У ряді випадків одиницею перекладу виявляється морфема, тобтокожній морфемі перекладного слова у ВМ відповідає визначна морфема в співвіднесеному зним слові ПМ. Наприклад, нгл., слово “president” в окремому контекстіперекладається на російську мову як “ голова “ president of theGeneral Assembley –Голова Генеральної Асамблеї”. Якщо ми розглянемоморфемну структуру нгл.. І російського слів,то побачимо що кожній морфемі англійського відповідає окрема морфема російського: Pre sid ent Пред-сед-атель Інший призер перекладу на рівні морфем-англійське слово(однобічність) One sided ness Одно-біч-ність Переклад на рівні морфем, як і фонем-теж порівняльно рідкіснеявище,морфемна структура слів,що мають однакові значення,у різних мовахнайчастіше не збігаеться, особливо якщо брати до уваги не тількилексичні,але і граматичні морфеми,набір яких у різних мовах різний. 3.Переклад на рівні слів. Приклад: He came home.Він прийшов додому. My friend lives in Moscow.Мій друг живе в Москві. Who told you this? Хто сказав вам це? Тут слова виступають як одиниці перекладу.Такийпереклад(послівний чи дослівний) зустрічається набагато частіше,ніж переклад нгл.фемни чи нгл.фемний.Однак і він обмежений у сфері застосування-як правило уреченні лише частина слів одержує при перекладі дослівнівідповідності,тоді як інші слова таких відповідностей не мають.Лише у небагатьох випадках усе речення в цілому перекладається на рівніслів,як правило це-дуже прості речення (див. приклад). 4.Переклад на рівні словосполучень. Ідіоматичні чи стійкі словосполучення,тобтофразеологізми,значення нгл. словосполучень,як відомо, це дорівнює сумі значень,що входять усполучення слвів,у силу чого послівний переклад виявляється впереважній більшості випадків неможливим і одиницею перекладу виступаєвсе словосполучення в цілому. Приклад: нгл..”take part”,- рос.”брати участь”, нгл.. “first night” – рос. “Прем(єра”, нгл.. “afly in the oinment”-рос.- “ложка дьогтю у бочці меду”,нерідко одиницею перекладу виявляється вільне словосполучення: “with his hands in his pockets”-русск.“засунувши руки в кишені”- тут у перекладі на рівні слів відповідностей установити неможливо,тому що російському слову “засунувши” немає ніякої словесної відповідності увихідному англійському реченні; у цілому все російське словосполучення сперекладацьким еквівалентом відповідного англійського.Цей вид перекладу-дуже розповсюджений. Найчастіше зустрічається такий вид відповідностей, у якому деякіслова в реченні перекладаються дослівно (тобто переклад на рівніслів),а інша частина речення перекладається на рівні словосполучень. Приклад: The terrestrial globe is a member of the solar system.

2. Загальні питання та особливості перекладу юридичних текстів з різних мов на українську. Труднощі та специфіка у перекладі юридичних текстів на українську мову

Юридичний переклад – це засіб міжкультурної фахової комунікації у галузі права і невід’ємна складова юридичної діяльності та відповідного наукового дискурсу, а тому є мовно-юридичною процедурою відтворення правового змісту юридичного тексту вихідної культурно-специфічної правової системи засобами фахової мови правової системи-реципієнта за збереження юридичних функцій та/або екстеріоризації інших прагматичних функцій тексту перекладу у правовій системі-реципієнті.

Однією з проблем, що потребують детального вивчення в теорії перекладу, залишається про-блема вибору адекватного відповідника в процесі перекладу юридичних текстів однієї мови іншою. Вибір прийнятного варіанта перекладу визначається наявністю або відсутністю еквівалента в мові перекладу. Якщо такий існує, то процедура полягає в його звичайній підстановці, проте за його відсутності – у ретельному підборі одного з варіантних відповідників з урахуванням низки лінгвіс-тичних і екстралінгвістичних факторів. Це такі фактори, як референційне та денотативне значення потенційних відповідників; їх стилістична належність; контекстуальне оточення; мовні норми; сполучуваність слів тощо [3].

Еквівалентами вважають такі відповідності між словами двох мов, які є постійними, рівнознач-ними та, як правило, незалежними від контексту. Arson – це завжди підпал, burglary – крадіжка зі зломом, incarceration – завжди замкнення під варту. До цієї категорії належать багато інших слів і слово-сполучень термінологічного характеру, наприклад: injunction – судова заборона, affidavit – письмове показання під присягою, prison – тюрма, court of appeal – апеляційний суд, copyright – авторське право.

До еквівалентів можна віднести й латинські вирази, які стали “крилатими” в багатьох мовах, у тому числі в українській і англійській. Наведемо декілька прикладів: de facto – латин. де-факто, на ділі, фактично; gratis – латин. безоплатно, даром; act pro se – латин. діяти від власного імені (напри-клад, без представництва адвокатом); pro tanto – латин. відповідно; ultra vires – поза компетенцією.

Складнішою є справа з варіантними відповідниками. Англійське слово court, наприклад, має чотирнадцять значень загальновживаного характеру та вісім значень термінологічного (правового) характеру. В електронному (юридичному) словнику “Lingvo” наведено понад 150 словосполучень із цим словом.

Крім пошуку еквівалентних відповідників, основними прийомами юридичного перекладу можна назвати такі:

− прийом опису – переклад, наприклад, слова за допомогою поширеного пояснення його зна-чення: demisable – який може бути відданий в оренду або переданий у спадщину; accreditee – особа, у присутності якої здійснюється акредитування;

− транскодування – передача звукової та/або графічної форми слова вихідної мови засобами абетки мови перекладу. Слово aсquirer можна передати як “eквайер”. В юридичному контексті воно означає “банк або компанію, що здійснюють весь спектр операцій зі взаємодії з точками обслуговування карток, які складаються з терміналів у торгово-сервісній мережі і банкоматів”;

− калькування (дослівний переклад або буквальний переклад): manpower – людські ресурси;

− перекладацькі лексичні трансформації – це різні зміни лексичних елементів мови оригіналу під час перекладу для адекватного передавання їх семантичних, стилістичних і прагматичних характеристик із урахуванням норм мови перекладу та мовленнєвих традицій культури мови перекладу. Лексичні трансформації застосовуються тоді, коли словникові відповідники того чи іншого слова мови оригіналу не можуть бути використані в перекладі через невідпо-відність із погляду значення й контексту [7].

Слід зазначити, що ці прийоми треба застосовувати, лише пересвідчившись, що в мові пере-кладу дійсно відсутні еквівалентні або варіантні відповідники й не можливо використати інші прийоми перекладу.

На Україні становище з перекладом ускладнюється тим, що юридичні тексти де-факто (а не на папері) існують на двох мовах. Як говорив найзначніший американський юрист, член Верховного суду США Холмс О.У., «право живе не логікою, а досвідом». У цьому сенсі українське право живе фактично у двох варіантах. До чого призводить таке «житіє», можна проілюструвати наступними прикладами.

В одному виданні, що претендує на статус фундаментального науково-практичного коментаря до ЦК (у всякому разі два грубезних «цеглини» створюють таке враження), частина 8 статті 1109 викладено в такій редакції перекладача: «Якщо в ліцензійному договорі про видання або інше відтворення твору винагорода визначається у вигляді фіксованої грошової суми, то в договорі може бути встановлений тираж твору».

Навіть якщо читач не є ні перекладачем, ні юристом, але добре володіє логічним апаратом, він помітить явну безглуздість. Не гріх тут навести таку літературну аналогію: «Вахтер у всіх відвідувачів вимагав документ, але якщо такого не виявлялося, пускав і так» (Ільф І., Петров Е. «12 стільців»). Чи можна в ліцензійному договорі встановлювати тираж твору, якщо винагорода визначається не «у вигляді фіксованої грошової суми»? Відповідь очевидна - так. Отже, як у першому, так і в другому випадку можливе зазначення тиражу. Тоді приведена частина 8 статті 1109 ЦК представляється абсолютно нікчемною (до речі, про це поняття - окрема розмова) через явну логічної тавтології: якщо можна входити з пропуском і без пропуску, не потрібно окремо вказувати друге.

У чому ж справа? У троянського коня. Поклавши на полицю (найдальшу) переклад, візьмемо єдиний (і це слово створює проблему в юридичних текстах, як ми покажемо нижче) офіційний текст ГК. Отже, читаємо: «Якщо в ліцензійному договорі про видання або Інше відтворення твору винагорода візначається у вігляді фіксованої грошової суми, то в договорі має буті встановленного максимальний тираж твору».

Всього лише одне слово - і змінилися не тільки відтінки і нюанси (Бог з ними, з відтінками). Радикально змінився сенс самої норми. Російський варіант тексту представляється безглуздим, та що там - є таким. Оригінал абсолютно адекватний, оскільки відображає задум законодавця захистити автора від свавілля видавця. Зайве говорити, що це абсолютно неприпустимо, коли розчерком пера перекладача модифікується закон. Фундаментальність 2-томного талмуду тим же розчерком зводиться до нуля, підзаголовок варто було б переробити з «науково-практичного» на «науково-популярний» коментар ГК.

В іншому «російськомовному» ГК читаємо частину 1 статті 27: «Правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним».

В оригіналі: «Правочин, Що обмежує можлівість фізічної особини мати НЕ заборонені законом цівільні права та обов'язки, є нікчемнім».

Перекладачі ГК завзято використовують «нікчемний», «нікчемність» у відповідних положеннях Кодексу (статті 215, 216 та ін), хоча відповідність тут якраз абсолютно відсутній. Відкривши тлумачний (у всіх сенсах слова) словник російської мови (того ж Ожегова C.), неледачих видавець побачить, що російське слово «нікчемний» має досить віддалене відношення до українського «нікчемній». У першому випадку синонімами є: зайвий, зайвий, непотрібний, непотрібний. У другому - «такий, Який НЕ має (Юридичної) сили, не створює прав та обов'язків». Перекладом ж слова «нікчемній» в юридичному тексті є саме «нікчемний» (тобто не має сили, не існуючий де-юре), а зовсім не в самому справі нікчемне для ГК і абсолютно недоречне «нікчемний». Такого роду слова взагалі органічно чужі будь-якій юридичній тексту внаслідок їх амбівалентності, абсолютно суб'єктивно-невизначеного наповнення.

Втім, в документах декларативного характеру епітети і метафори застосовні. Чи можна взагалі вжити в юридичному документі слово «нікчемний» (в сенсі «непотрібний») або, припустимо, «тонка мозаїка», «жах», «майбутні покоління» і т.п.? Можна, якщо мова йде про Програму КПРС, постановах ЦК тієї ж партії (у свій час цілком юридичних документах) або, скажімо, ЖК УРСР («втілюючи в життя», «невисока плата за квартиру» і т.п.), а також в різного роду преамбулах («воля народу», «даний Богом», «прагнучи» і т.п.). Використовуються такі вирази в так званих м'яких нормах (soft law) міжнародного права, наприклад, у Статуті Міжнародного кримінального суду читаємо пасаж про «тонкої мозаїці» міжнародних відносин.

Однак те, що дозволено в soft law, неприпустимо (нікчемно!) в національному hard law. Відсутність такого «нормативного чуття» часто підводить перекладачів українських законів, як і їх укладачів.

Трапляються казуси і іншої властивості. Читаємо в газетних колонках юристів повідомленнях: «Правочин - це дія, спрямована на...» (далі йде класичне визначення угоди). Така суміш вносить плутанину в голови недосвідчених читачів, так як створюється враження, що «правочин» - це не угода, а якесь особливе правове явище. (Про деякої користь такого «коктейлю» див. нижче.)

Читаємо в іншому виданні: «Генпрокуратура вже порушила кримінальну справу у зв'язку з подією [фосфорна катастрофа в липні 2007 року] - чому такий вантаж, позначений у документах як небезпечний, зійшов з рейок...» (Газета по-харківськи. - 2007. - № 29 (37)).

Тут маємо справу з незграбною спробою «кальки» з українського «небезпечний» (по-російськи «небезпечний»). Дійсно, «Безпечна» означає по-російськи «безпечний», «безпечний», але це зовсім не означає, що «небезпечний» перекладається на російську мову незрозумілим і, я б сказав, грайливим: «небезпечний». Ми ж не перекладаємо «вогненебезпечно» як «огненебезопасно», а «вогненебезпечно». Слова «небезпечно» і «небезпечно» для чуйного до відтінків вуха мають ясно помітні нюанси: у першому - ми чуємо однозначне «небезпека», у другому - дипломатичний, туманний натяк на можливість якоїсь гіпотетичної небезпеки. (В якості аналогії порівняємо, наприклад, «суперечливий» і «небезперечний»). В якості виправдання свого, можливо, надмірно скрупульозного філологічного аналізу окремого випадку можна було б навести цілий ряд прикладів, коли нюанси людського сприйняття мали значення - від загибелі «Титаніка» до Чорнобиля. Зафіксовані випадки авіаційних катастроф, що сталися через банальну нерозуміння пілотами (або диспетчерами) один одного (up або down для повітряного судна життєво важливо).

Отже, в юриспруденції іноді сказати «майже те ж саме» недостатньо. Наслідки неправильного перекладу недостатньою автентичності текстів, пробачливі в кінематографі або ж в академічному середовищі, можуть бути дуже неприємними, а часом, як показує практика, просто скандальними.