Вимоги до структури законопроекту

29. Законопроектування потребує чіткого та упорядкованого викладу правових норм, що забезпечується логічною послідовністю викладу і переходом від загальних положень до більш конкретних. При цьому не слід допускати протиріч між загальними і конкретними положеннями проекту.

30. Норми, що складають зміст законопроекту, як правило, розташовуються за такою послідовністю:

1) сфера дії закону;

2) цілі та завдання;

3) загальні та конкретні вимоги до поведінки суб’єктів, що вступають в визначені відносини;

4) правові наслідки;

31. Текст законопроекту починається з принципів і приписів, що мають загальний характер (загальні приписи), а потім приписи, що їх конкретизують.

32. Загальні приписи у законі необхідні для кращого розуміння суті цілей конкретних приписів і їхнього змісту. Вони визначають мету закону, сферу регульованих ним відносин (предмет регулювання), а також принципи галузі права, законодавства або окремого правового інституту.

33. Як правило, спочатку формулюються регулятивні приписи (дозволяючі, уповноважуючі, що зобов'язують чи забороняють визначену поведінку, а потім - охоронні приписи, що містять санкції, які закріплюють способи захисту порушених прав і ін.).

34. Як обов'язковий компонент у законі передбачаються спеціальні правові засоби, що забезпечують його дотримання (заходи заохочення, контролю, порядок вирішення спорів та т.ін.), а також способи захисту встановлених прав громадян та інших осіб.

35. У проекті, що містить приписи, які встановлюють обов'язки фізичних і юридичних осіб, закріплюються санкції за їх невиконання у випадку, якщо такі санкції відсутні в чинному законодавстві. Якщо ж такі санкції вже передбачені, то робляться посилання до встановлюючих їх нормативних правових актів чинного законодавства.

36. Законопроект складається з таких структурних елементів:

1) назва;

2) преамбула (якщо цього вимагає зміст закону);

3) основна частина закону - розділи, глави, статті, частини статей, пункти, підпункти;

4) прикінцеві положення;

5) перехідні положення (у разі необхідності);

6) перелік додатків (якщо вони є).

37.У правому верхньому куті титульної сторінки законопроекту потрібно помістити слово «Проект».

38.У випадку, коли ухвалення закону потребує внесення змін до інших законів, суб”єкт законодавчої ініціативи подає пропозиції щодо таких змін.

39.Назва законопроекту повинна бутилаконічноюі вказуватина предмет правового регулювання та основний зміст законопроекту. Законопроект не може мати назву, тотожну назві іншого нормативно-правового акта. Вказівки на дату прийняття не включаються в назву закону.

40.Визначення предмету правового регулювання законопроекту в його назві може бути:

1) пояснюючим і починатися із слова «Про». Наприклад, Закон України «Про підприємство», Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

2) предметним, коли законопроект має вичерпно регулювати широку сферу правового регулювання. Наприклад: «Кодекс законів про працю України», «Кримінальний кодекс України», «Митний кодекс України»;

3) у разі коли законопроект встановлюватиме загальні правила регулювання, на основі яких будуть розроблятись та ухвалюватись інші акти, назва законопроекту може починатись із слів «Про засади» або „Основи”. Наприклад: Закон України «Про засади соціальної захищеності інвалідів», «Основи законодавства про культуру».

41.Преамбула – вступна частина, яка стисло інформує про мету прийняття закону. Преамбула закону не повинна дублювати зміст інших структурних елементів проекту та не може містити нормативних приписів. Преамбула є невід’ємною частиною і враховується при тлумаченні та застосуванні законопроекту. Преамбула не нумерується.

42. Стаття - основна структурна одиниця закону, яка є відносно самостійним логіко-юридичним утворенням і містить завершені нормативні приписи. Статті мають наскрізну нумерацію, яка позначається арабськими цифрами та лаконічну назву, що відображає її зміст.

43. Стаття може мати декілька частин, які уточнюють і конкретизують у логічно завершеному вигляді викладені в ній приписи.

44. Частини статті нумеруються арабськими цифрами з крапкою. Якщо стаття не має двох або більше частин, вважається, що вона має одну частину, перед початком цієї частини ставиться арабська цифра «1» з крапкою.

45. Частина статті може поділятися на абзаци, що розвивають, уточнюють або конкретизують положення, викладені в частині. Абзаци частини статті не нумеруються.

46. В частині, яка містить перерахування, кожне таке перерахування починається з абзацу (нового рядка), та називається пунктом. Пункт позначається арабською цифрою із дужкою справа.

47. При необхідності перерахування в середині пункту, пункт може мати підпункти, які починаються з абзацу з маленької літери та нумеруються маленькими буквами латинського алфавіту з дужкою справа.

48. Пункти та підпункти не складають завершеного речення та мають тлумачитися в контексті відповідної частини статті.

49.Статті об’єднуються у розділи, які є самостійними відокремленими частинами за предметом регулювання. Розділи можуть поділятися на глави.

50.Розділи мають наскрізну нумерацію, яка позначається арабськими цифрами з крапкою.

51.Глави мають наскрізну нумерацію, яка позначається арабськими цифрами з крапкою.

52.У разі необхідності законопроект може мати прикінцеві та перехідні положення. Прикінцеві положення містять норми, пов'язані з набранням чинності законом актом або його структурними елементами, та, у разі потреби, перелік суб'єктів контролю за його виконанням, приписи про необхідність прийняття нових актів або приведення чинних актів у відповідність до прийнятого закону.

53.Перехідні положення визначають умови та порядок дії інших нормативно-правових актів або їх структурних елементів, врегульовують інші правовідносини, спрямовані на вирішення питань, що виникають у зв'язку із набранням чинності законодавчим актом.

54.Законопроект може містити додатки та примітки, які є його невід’ємними частинами і мають таку ж юридичну силу, як і акт, до якого вони додаються.

55. У додатках до законопроекту можуть міститися:

1) перелік законодавчих, до яких вносяться зміни або перелік законодавчих актів, які втрачають чинність у зв'язку з прийняттям такого законопроекту.

2) строки виконання, переліки суб'єктів, об'єктів, форми та зразки документів тощо, а також умови та вимоги, плани, заходи, необхідні для виконання законопроекту;

3) інші приписи, спрямовані на забезпечення застосування законопроекту.

3.2.2. Вимоги до структури проектів кодексів

56. Проект кодексу– законопроект, який об’єднує і систематизує норми права, що належать до певної галузі законодавства, і має на меті регулювання відповідної сфери суспільних відносин у цій галузі.

57.Особливості проекту кодексу:

1) Законопроект, який об’єднує і систематизує норми права, що належать до певної галузі законодавства, і має на меті регулювання відповідної сфери суспільних відносин у цій галузі може бути підготовлений у вигляді Кодексу. (наприклад, Цивільний Кодекс, Кримінальний Кодекс та інші).

2) В окремих випадках у вигляді кодексу може готуватись проекту, що регулює підгалузі права (Митний Кодекс, Повітряний Кодекс, Кодекс торговельного мореплавства та інші).

3) Проект кодексу може складатися із загальної та особливої частин, які мають вищий рівень інтеграції статей ніж розділи.