Тема 6. Прохання

Вступ

Метою навчальної дисципліни «Психологія ненасильницького спілкування та фасилітація» є ознайомлення студентів зі змістом та алгоритмом методу ненасильницького спілкування та техніками фасилітації, формування у майбутніх психологів практичних основ забезпечення реалізації ненасильницького спілкування у повсякденному житті та професійній діяльності, а також формування вмінь фасилітаторської роботи.

Завдання вивчення дисципліни засвоєння психологічної методології дослідження насильницького та емпатійного спілкування, з’ясування ролі емпатійного спілкування в психічному розвитку та психічному житті людини, розкриття алгоритму ненасильницького спілкування, виявлення специфіки підготовки та проведення фасилітації, а також якостей фасилітатора.

Освоївши програму навчальної дисципліни «Психологія ненасильницького спілкування та фасилітація» студенти у відповідних напрямах підготовки, повинні бути здатними вирішувати професійні завдання та володіти наступними головними професійними компетенціями для забезпечення реалізації вказаних завдань.

Загальнокультурні компетенції охоплюють:

· історію створення методу ненасильницького спілкування (ННС);

· причини та прояви насильницького спілкування;

· характерні риси емпатійної особистості;

· етикет фасилітатора;

· досвід роботи Інституту ненасилля М.К. Ганді, Центрів ненасильницького спілкування у світі та в Україні;

· особливості подолання конфліктів;

· новітні підходи в організації тренінгів з ненасильницького спілкування і фасилітації;

· основні наукові і методичні доробками з проблеми ненасильницького, емпатійного спілкування та фасилітації.

Професійні компетенції за видом діяльності охоплюють знання про:

· сутність поняття та методу «ненасильницьке спілкування;

· специфіку основних етапів ненасильницького спілкування: спостереження; ідентифікація емоцій і почуттів; усвідомлення потреб; формулювання прохань;

· сутність поняття та методу фасилітації;

· специфіку основних етапів фасилітації: запит; попередні кола; основні кола; після-кола;

· причини та прояви насильницького спілкування;

· характерні риси емпатійної особистості;

· цілісну модель ненасильницького спілкування;

· алгоритм проведення фасилітації

Професійні вміння:

· користуватися ефективними стратегіями вирішення професійних задач;

· користуватися розумовими тактиками при вирішенні професійних задач;

· визначати фактори, що впливають на неуспішність чи успішність спілкування і розуміння;

· використовувати різні прийоми та техніки забезпечення емпатійного спілкування;

· використовувати різні прийоми та техніки забезпечення процесу фасилітації;

· розрізняти насильницьке та ненасильницьке спілкування;

· орієнтуватися в етапах ненасильницького спілкування;

· орієнтуватися в методиках і техніках ненасильницького спілкування;

· орієнтуватися в в методиках і техніках проведення фасилітації;

· підтримувати етикет фасилітатора;

Інформаційний обсяг навчальної дисципліни:

240 год. – з викладачем, / 2 кредити ECTS.

Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів:

1. Модуль І – «Вступ до ненасильницького спілкування».

2. Модуль ІІ – «Потреби та прохання. Прийняття іншого та себе».

3. Модуль ІІІ – «Теоретичні основи фасилітаторства».

4. Модуль ІV – «Практичне забезпечення процесу фасилітації».

9-й семестр

Змістовий модуль І. Вступ до ненасильницького спілкування.

.

Тема 1. Сутність і модель ненасильницького спілкування Поняття насилля і ненасилля. Ненасилля як створення позитивних стосунків між людьми. Ненасилля як природній стан співпереживання. Життя без насилля як принцип. Поняття ненасильницького спілкування (К. Роджерс, М. Ганді, М. Розенберг). Метод ненасильницького спілкування (ННС) М. Розенберга. ННС як «процес спілкування», як «мова співпереживання», як «спосіб зосередження уваги» (що ми бачимо, почуваємо і хочемо). Чотири компоненти методу ННС: спостереження, почуття, потреби, прохання. Функції ННС. Дві частини ННС. Сфери застосування ННС. Центри ненасильницького спілкування в світі і в Україні.

Тема 2. Блокатори співпереживання (форми життєвідчужуючого спілкування).

Моралістичні судження. Критика. Сортування людей і оцінні судження. Порівняння. Відмова від відповідальності. Висловлення побажань як вимог. Формула «хто чого заслуговує». Причини життєвідчужуючого спілкування.

Тема 3. Безоцінне спостереженняю

Спостереження – перший компонент ННС. Негативний вплив використання оцінних суджень і ярликів. Негативні і позитивні судження. Поєднання спостережень з оцінюванням. Відокремлення спостереження від оцінювання (спостереження без оцінки).

Тема 4. Ідентифікація і вираження почуттів.

Вираження почуттів – другий компонент ННС. Висока ціна невисловлених почуттів. Диференціація почуттів від думок. Диференціація почуттів від оцінок свого стану. Диференціація почуттів від оцінювання ставлень оточуючих нас людей (від інтерпретацій). Створення словника для вираження почуттів.

Змістовий модуль ІІ. Потреби та прохання. Прийняття іншого та себе.

Тема 5. Потреби. Відповідальність за свої почуття.

Підтвердження потреб, які лежать в основі наших почуттів – третій компонент ННС. Способи сприйняття негативного повідомлення: 1) звинуватити себе; 2) звинуватити інших; 3) відчути наші власні почуття і потреби; 4) відчути почуття і потреби іншої людини. Потреби, які знаходяться в основі наших переживань. Мислити мовою потреб. Судження, критика, діагнози, тлумачення як відчужене вираження наших власних потреб і цінностей. Стадії здобуття емоційної свободи: 1) емоційне рабство; 2) стадія «виклику»: 3) стадія свободи як прийняття відповідальності за свої почуття (а не за почуття інших).

Тема 6. Прохання.

Прохання у інших того, що збагатить наше життя – четвертий компонент ННС. Розмежування прохань від вимог. Використання мови позитивних дій. Усвідомленість прохання. Чітке вираження прохання. Прохання про відтворення. Прохання про чесність. Особливості прохання в групи. Визначення мети прохання.

Тема 7. Прийняття іншого з емпатією та співпереживання до себе.

Емпатія як поважаюче розуміння переживань інших. Присутність як ключовий момент емпатії. Утримування від порад, підбадьорювання, пояснення власної позиції чи власних почуттів. Прислуховування до почуттів і потреб іншого. Переповідання. Утримання емпатії. Сила емпатії.

Найважливіше застосування ННС – встановити стосунки з самим собою. Усвідомлення власної унікальності. Особливості оцінювання себе в ситуаціях помилки, промаху. Жалкування як досвід каяття без самозвинувачення і ненависті. Прощення себе. Алгоритм переходу «повинен зробити» в «хочу зробити».

Тема 8. Повне вираження гніву та використання сили для захисту.

Осуд, звинувачування і покарання інших як поверхневе вираження гніву. Розрізнення поводу і причини гніву. Вивільнення іншої людини від відповідальності за наш гнів. Гнів як прояв незадоволеної потреби. Чотири кроки вираження гніву: 1) зупинитися, подихати; 2) відзначити власні оцінні думки; 3) ввійти в контакт зі своїми потребами; 4) висловити свої почуття та незадоволені потреби.

Причини використання сили для захисту. Захисне і каральне використання сили. Типи каральних дій. Наслідки покарання.

Тема 9. Вираження вдячності в ННС.

Мотиви вдячності. Позитивні судження як прояв насильницького спілкування і спосіб маніпулювання. Три компоненти вдячності: 1) дії, які внесли свій вклад в наш добробут; 2) наші конкретні потреби, які були задоволені; 3) відчуття задоволення від себе самого, породжені задоволенням цих потреб. Прийняття вдячності з емпатією. Жага прийняття і поціновування. Подолання небажання виражати вдячність.

Змістовний модуль ІІІ. Теоретичні основи фасилітаторства.

Тема. 10. Комунікація, діалог та фасилітація.

Потреби. Дегуманізація та насильство. Душевний біль. Конфлікт. Визначення процесу комунікації. Визначення діалогу. Процес діалогу. Спікер та слухач в структурі діалогу та комунікації. Фасилітація діалогу між двома людьми: визначення та інструментарій. Структура задавання запитань.

Тема. 11. Зміцнення простору для відновлювального діалогу.

Характеристики конфлікту, котрий здатен зруйнувати діалог. Структурні компоненти відновлювального діалогу. Фасилітація: структурні компоненти та навички.

Тема. 12. Етика Фасилітатора.

Умови обєктивності фасилітатора як учасника діалогу. Прийоми досягнення фасилітатором об»єктивності сприймання. Визначення ідеї. Розуміння значення. Пошук підтримки та власних потреб при роботі.

Тема. 13. Мікро-кола. Співпереживання та потреби.

Мікро-кола- визначення та характритстики та етапи. Етап 1. Особливості створення простору, задавання формату роботи в мікро-колах. Етап 2. Взаєморозуміння як умова діалогу. Модель використання простого діалогу на 2 особи. Етап 3. План дій: вирішення учасниками діалогу проблеми разом. Умови підвищення ефективності мікро-кіл.

Змістовний модуль ІV. Практичне забезпечення процесу фасилітації.

Тема. 14. Відновні кола та їхні компоненти.

Три сторони конфлікту. Фасилітатор та його характеристики. Три фази відновного процесу. Картки потреб. Попереднє коло та його особливості. Основне коло та діалог в ньому. Раунди кола. Після-коло.

Тема. 15..Коло непрямого конфлікту.

Непрямий конфлікт між учасниками у колі. Попереднє коло та умови його створення. Використання карток потреб. Фаза взаєморозуміння. Фаза відповідальності за свої дії. Фаза узгоджених дій.

Тема. 16. Налагодження змістового потоку при фасилітації.

Інтерпретація при налагоджені змістового потоку. Дії фасилітатора при власному трактуванні учасником діалогу почутого. Дії фасилітатора приобночасній розмові учасників. Вміння фасилітатора відсліковувати сам процесс діалогу.

Тема. 17. Інтерпретація як основний прийом відновлення потенційно втрачених моментів діалогу.

Способи та етапи інтерпретації прихованого змісту. Прийоми втручання фасилітатора в процесі нерозуміння учасниками основної думки. Етапи та технологія втручання.

Тема. 18. Трансформація образу ворога при фасилітації.

Образу ворога в інших при фасилітації. Упереджене ставлення фасилітатора до групи та його подалання. Визначення фасилітатором дійсних причин неприйняття. Взначення потреб. Пошук значення слів. Пошук способів задоволення потреб.

3. Рекомендована література