Скотомогильники

Приймаємо 1 будинок

На 1000 жителів припадає 25 місць.

На 1 місце приймаємо 180м² території.

Визначаємо к-ть місць, яка припадає на будинки відпочинку:

12,809 * 25 = 320 м.

Площа, яку займає будинок відпочинку:

392 * 180 =57600 м² = 5,76га.

Резервні території для розвитку сельбищної зони міста становлять 20% від вирахованої сельбищної території:

166,97* 0,2 = 33,39га.

Резервні території для розвитку виробничої зони міста становлять 20% від вирахованої виробничої території:

128,99 * 0,2 = 25,8га.

Територія садових товариств

Для розрахунку беремо к-ть сімей в нашому місті: 3881с. Враховуємо, що 25% сімей є забезпечені дачними ділянками:

3881 * 0,25 = 970с.

На 1 дачу приймаємо 6 сотик.

970 * 6 = 5820сот = 58,2га.

Знаходимо сумарну площу території, яка знаходиться за межами міської забудови:

∑ = 70,45га + 58,2га +1,44га + 2,51га + 5,76га + 33,39га + 25,8га = 197,55га.

8. Обгрунтування прийнятої схеми функціонального зонування малого міста

Формуючи пропозицію, на цьому етапі, ми повинні показати на топографічній підоснові функціональні зони, визначених за попереднім балансом території, і відстаней, встановлених на основі транспортних, санітарно-гігієнічних та інших вимог.

Далі вивчаємо прийнятність нашої місцевості і забезпечуємо необхідні заходи по інженерній підготовці території.

За степенем підходження для будівництва території можуть бути поділені на наступні категорії:

- підходяща, яка легко овоюється, не потребує спеціальних заходів інженерної підготовки;

- підходяща, яка не потребує важких заходів інженерної підготовки;

- гранично підходяща, яка тяжко освоюється, потребує важких заходів інженерної підготовки;

- непідходяща.

При проектуванні слід пам’ятати, що є території, на яких, через несприятливі умови рельєфу, заболоченість, затоплення, гідрогеологічні умови й інші фактори, будівництво проводити небажано.

Однак необхідно пам’ятати, що повністю виключати ці території із загальної площі міста неварто. Бо в місті кожен квадратний метр території має бути використаний для тих чи інших цілей. Несприятливі території в місті можуть бути використані для зеленого насадження, складських приміщень і ін.

Вибираючи місце для будівництва промислових підприємств і зв’язаних з ними житлового і культурно-побутового будівництва, необхідно враховувати:

1)клас санітарної безпеки підприємств і величину розриву до житлових районів на основі санітарних і протипожежних норм;

2) транспортну роботу, характер отримуючих і відправляючих вантажів, відповідні види транспорту, які можуть забезпечувати перспективний вантажообіг;

3) отримання води для технічних і господарських цілей;

4) умови забезпечення електроенергією, газом;

5) забезпечення паливом і характер його доставки;

6) характер і об’єм стічних вод, шлаків і інших відходів виробництва;

7) будівництво і технологічне кооперування підприємств, затверджених для будівництва;

8) об’єм і термін виконання будівельно-монтажних робіт;

9) можливість використання місцевого населення для роботи на нових підприємствах.

На цій стадії робіт потрібно намітити декілька варіантів розміщення елементів міста і шляхи їх порівняння, вибираючи найоптимальніший.

Функціональна організація міста повинна забезпечувати цілісність і взаємне розташування елементів житлових, промислових, складських, транспортних і інших територій з забезпеченням:

- санітарних і спеціальних потреб;

- пішохідної доступності і комфортного транспортного зв’язку між житловими районами і місцями роботи;

- будівництва раціональних систем освоєння вулиць і доріг;

- можливість, в разі необхідності, розвитку кожної із територіальних зон міста.

При порівнянні варіантів потрібно також враховувати:

1)взаєморозташування промислових, складських, транспортних і сельбищних територій з точки зору дотримання санітарних розривів, вітрового режиму, висотного розміщення і примикання до водорозділу;

2) максимально можливу компактність плану міста;

3) якість рельєфу, інженерно-геологічні умови і несучу здатність грунтів;

4) наявність водо розділів і зелених масивів;

5) погані умови заболочених і затоплених частин;

6) необхідність проведення спеціальних інженерних робіт при підготовці території до будівництва: зрізка і насип грунту, сушення, ущільнення;

7) архітектурно-планувальні якості території: можливість створення міста вираженого, красивого і зручного для життя населення, найкращого зв’язку з оточуючою природою, збереження історичних місць і природних багатств;

8) вартість будівництва і реальність в забезпеченні пристроїв водооснащення, каналізації і інших видів інженерного обладнання території.

Важливим чинником при проектуванні є рельєф.

Сприятливима майданчиками по рельєфу є території з нахилом від 6‰ до 50‰, при яких земляні роботи по вертикалі не перевищують 0,5м.

Територія з нахилом від 60‰ до 100‰ завжди потребує виконання значного об’єму земляних робіт, особливо для влаштування проїздів. Територія з нахилом, який перевищує 100‰, потребую великих земляних робіт, трасування, влаштування підпірних стінок і відкосів.

Територія з нахилом менше 5‰ не є сприятливою, бо на ній відбувається затримання відвлду поверхневих вод.

Наступним етапом інженерного планування і оцінки території являється оцінка інженерно-геологічних умов.

Грунти з допустимим тиском від 1,5кг/см² і вище не створюють труднощів для будівництва багатоповерхових споруд. При допустимому тиску на грунт менше 1,5кг/см² будівництво багатоповерхових споруд зв’язане з додатковими затратами на будівництво спеціальних фундаментів. Для будівництва малоповерхових будівель придатні грунти з допустимим тиском від 0,5 до 0,7 кг/см². В промисловій зоні допускається тиск на грунт не менше 2 – 2,5 кг/см².

Гідрогеологічна оцінка території має бути проведена, виходячи з наступних умов.

Грунтові води мають знаходитися на глибині не менше 2,5 – 3,0 м від поверхні землі.

При високих рівнях грунтових вод, які залягають на глибині до 2,5 – 3,0 м від поверхні, будівництво будинків з підвальними приміщеннями потребує влаштування дренажнів або гідроізоляції. Крім цього, при таких умовах стає важчим вкладання деяких підземних інженерних комунікацій.

За санітарними вимогами грунтові води в зоні будівництва повинні залягати на глибині не менше 1,2 – 1,5 м нижче поверхні.

Влаштування дорожніх конструкцій на вулицях в великій мірі залежить від грунтів і кліматичних умов, а також різного рівня грунтових вод. Для умов середньої частини України, під сучасним покриттям, горизонт грунтових вод в зимовий період має бути не менше 1,0 – 1,2 м від поверхні, а для пилуватих і глинистих грунтів – не менше 2 – 3 м від поверхні.

На топографічні карти наносять горизонт висотних вод і границю затоплення території.

При оцінці території для комплексного розміщення промислових і житлових зон необхідно враховувати силу і напрям вітру.

Список літератури

1. Державні будівельні норми України: Містобудування, планування і забудова міських і сільських поселень. ДБН 360-92^**. Видання офіційне.-К.: Укрархбудінформ, 2002. - 108 с.

2. Мале місто: Методичні вказівки для студентів спеціальності 7.120103 «Містобудування» / Уклад. Б.С. Посацький, Т.М. Мазур, А.Ю. Скопюк. – Львів: ДУЛП, 1997. – 78с.

3. Містобудування, Довідник проектувальника / За ред.. Т.Ф. Панченко. - К.: Укрархбудінформ, 2001. - 192 с.

4. Дідик В.В., Павлів А.П. Планування міст:Підручник. – Львів: Вид-во Нац. ун-ту «Львівська політехніка», 2006. – 412 с.

5. Курсовое проектирование по градостроительству / Под ред.. Г.Ф. Богацкого – К.:Будивельник, 1968. – 284 с.