Ділові якості

Ділові якості - це здатність знаходити в межах своєї компетенції наданих повноважень та засобів найкращий підхід до виникаючих ситуацій та найкоротший шлях до досягнення мети, оперативно приймати самостійні обґрунтовані рішення, послідовно забезпечуючи їх виконання. Конкретно ділові властивості знаходять прояв в умінні проводити кваліфікований аналіз ситуації і розібратися в складних обставинах, розробити альтернативні варіанти рішення з наступним вибором найбільш результативного, своєчасно визначати склад дій, необхідних для вирішення проблем, які виникають, чітко ставити завдання підлеглим і здійснювати ефективний контроль їх виконання, залишатися самокритичним в оцінюванні підсумків діяльності.

Ділові якості - складна категорія. Це симбіоз двох складових: компетентності та організаторських здібностей.

Компетентність - сума спеціальних знань та уміння глибоко розбиратися в справі, досконале знання свої справи. Визначається професійними знаннями (освітою, підготовкою) та практичним досвідом.

Управлінські знання менеджер отримує в системі вищої освіти, а також шляхом самоосвіти: вивчення спеціальної літератури, спостереження, спілкування з колегами та науковцями, відвідування професійних виставок тощо. Важливим є вміння пов'язувати нові знання зі старими, швидка реакція та орієнтація.

Управлінські вміння - це застосування знань на практиці, це трансформовані знання, які втілюються під час здійснення конкретних управлінських операцій. Уміння керівника є відносно сталими характеристиками особи (уміння слухати, уміння організувати виконання тощо).

Уміння, доведені до рівня автоматизму (частково існують на підсвідомому рівні) називаються навичками. Навички залежать здебільшого від стажу роботи керівника і являють собою вироблення певних управлінських стереотипів поведінки (навички розмови по телефону, ведення наради, роботи на комп'ютері тощо).

Уміння і навички пов'язані між собою, але навички більш конкретні, а уміння більш універсальні.

Менеджер, звичайно, не може бути однаковою мірою компетентним з усіх питань, у рішенні яких бере участь, і в цьому немає нічого компрометуючого. Однак йому не обійтися без певної суми про­фесійних знань та навичок, достатніх для чіткого розуміння цілей та сприйняття нових ідей, для кваліфікованого аналізу ситуацій, які виникають, та опрацювання обґрунтованих рішень.

Некомпетентний менеджер, який не розбирається у справі, неминуче потрапить у принизливу залежність від свого оточення, бо вимушений оцінювати обстановку за підказкою своїх підлеглих або вищого керівництва. Як правило, йому важко зробити вагоме судження та почати активні дії. Не дивно, що такий менеджер почне проявляти підозрілість стосовно дій та суджень підлеглих, оскільки сам не в змозі розібратися в суті справи. Нерідко він змушений імітувати корисну діяльність, бо нездатний до реальних і відповідальних дій.

Небезпека некомпетентного керівника не обмежується негативними наслідками необґрунтованих рішень, які він приймає безпосередньо сам. Звичайно такий керівник, прагнучи приховати незнання справи, намагається оточити себе настільки ж некомпетентними людьми та віддаляє здібних працівників, не розуміючи того, що тим самим робить великий крок до безславного завершення своєї кар'єри.

Професійна підготовка оцінюється на підставі документів про освіту (дипломів, атестатів, сертифікатів, посвідчень, довідок тощо), свідченням професійного досвіду є трудова книжка, резюме.

Організаторські здібності менеджера - навички налагоджувати спільну роботу багатьох людей, розпорядливість - виражаються насамперед в умінні:

- оцінити ситуацію, визначити черговість завдань, розрахувати термін їх виконання;

- своєчасно приймати аргументовані рішення, узгоджуючи свої задуми з реальними умовами і забезпечувати їхнє виконання;

- направляти, координувати та контролювати діяльність підлеглих; раціонально розподіляти працю між співробітниками та інструктувати їх, забезпечити їхню взаємодію;

- домагатися реальної персональної відповідальності кожного за виконання доручених завдань;

- підтримувати дисципліну виконання, налагодити дієву систему контролю результатів їхньої діяльності;

- йти на виправданий ризик в умовах невизначеності, обмеженості інформації та нестачі часу;

- активно використовувати для досягнення мети зовнішні фактори та зміну обставин;

- створювати оптимальні комбінації ресурсів, які є в розпорядженні.

Як вправний організатор, менеджер розуміє, що не може покладатися тільки на себе, і заохочує до управлінської діяльності компетентних, ініціативних та сумлінних працівників. Здібний організатор спирається на розум усього колективу, його наполегливість ніколи не переходить до впертості та неприйняття чужої думки, чим він привчає підлеглих до самостійності. Схильний до самостійних дій, він не уникає відповідальності ні за опрацювання рішень, ні за результати їхньої реалізації, ні за наслідки діяльності своїх підлеглих.

Найбільший успіх досягається тоді, коли керівник знає не тільки те, що йому належить робити, а й те, чого не слід робити самому, а максимально використовувати потенціал своїх підлеглих.

Організаторські здібності є, по суті, покликанням, особливою властивістю особи, яка визначається значною мірою її природними задатками. Здібності ці, як і будь-які інші, розвиваються - збагачуються та шліфуються в процесі навчання та роботи. Але треба враховувати, що за різними оцінками тільки 4-6% працездатного населення мають достатньо виражені організаторські здібності.