Загальна характеристика

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

КОВАЛЬСЬКА Ірина Володимирівна

УДК [811.161.2: 811.111]'255.4'373

КОЛОРИСТИКА ЯК ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧА ПРОБЛЕМА

(на матеріалі українських і англомовних художніх текстів)

Спеціальність 10.02.16 – перекладознавство

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі перекладознавства і

контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура Львівського

національного університету імені Івана Франка

Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник доктор філологічних наук, професор

ЗОРІВЧАК Роксолана Петрівна,

Львівський національний університет

імені Івана Франка, завідувач кафедри перекладознавства

і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор НОВИКОВА Марина Олексіївна,

Таврійський національний університет ім. В.І.Вернадського,

професор кафедри російської та зарубіжної літератури

кандидат філологічних наук ІВАСЮК Ольга Ярославівна,

Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича,

доцент кафедри англійської мови

Провідна установа

Запорізький державний університет, кафедра теорії

і практики перекладу, Міністерство освіти і науки України, м.Запоріжжя

Захист відбудеться “19” квітня 2001 року о 10 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 у Київському національному

університеті імені Тараса Шевченка (01017, м.Київ, бул. Т.Шевченка, 14).

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

(м.Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий “19” березня 2001 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради к.філол.н. Смущинська І.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Реферовану дисертацію присвячено вивченню особливостей відтворення семантики кольоропозначень (КП) при перекладі художнього тексту.

Кольороназви – один із найдавніших пластів лексики – характеризуються місткою семантичною структурою та великою стильовою активністю в художньому тексті. Виконуючи різноаспектні творчі завдання (від простого найменування барви денотата до засобу виявлення глибинних емоційно-експресивних нюансів авторського задуму), вони часто дуже складні з перекладницького погляду.

Сучасні парадигми теорії художнього перекладу відзначаються особливою увагою до семантичного, лексичного, лінгвостилістичного аспектів дослідження, адже саме тут виявляються основні риси взаємодії контактуючих мов і культур. Майже всі напрями перекладознавства розглядають позалінгвальну специфіку концептів та їхній вплив на поведінку мовних знаків в оригінальному та цільовому художніх текстах. Важливими для перекладознавчого аналізу лексичного рівня мовної структури, його семантичних характеристик та стилістичної значущості в тексті є методика дослідження реалії (А.В.Федоров, С.Влахов, С.Флорін, Р.П.Зорівчак), художньої деталі в перекладному тексті (В.А.Кухаренко), лінгвокультурологічного фону слова (Є.М.Верещагін, В.Г.Костомаров), текстового символу (М.О.Новикова), естетичного наповнення текстових елементів (В.Д.Радчук), відтворення словесного образу в перекладі (В.В.Коптілов, О.І.Чередниченко, В.І.Карабан, Р.П.Зорівчак, П.О.Бех), ритмомелодійних особливостей оригіналу (В.В.Коптілов, О.Я.Івасюк), семантики синтаксичних конструкцій (О.М.Старикова), виділення та аналізу етномовного компонента значення (Б.М.Ажнюк, Н.І.Кушина).

Останніми роками дослідження лексики зосереджене на когнітивній та прагматичній функціях слів, а також їхній ролі у створенні мовних картин світу. Кольороназви позначають вагомий елемент мовної картини світу, адже саме зорова інформація переважає у сприйнятті дійсності. Попри ізоморфність і універсальність колірної характеристики як такої, її трактування та важливість окремих колірних концептів у різних культурах виявляють і конвергентні, і дивергентні ознаки. Саме конотативна значущість лексем, зумовлена культурною надбудовою концептів, і викликає особливий інтерес філологів.

Філологічні дослідження колористики мають тривалу історію та представлені різними підходами, методами і завданнями. Аналіз лексико-семантичної групи (ЛСГ) кольору проводиться на матеріалі багатьох мов у таких напрямах: зв’язок і взаємодія між концептуалізацією кольору носіями мови і розвитком словника кольороназв у мові (Б.Берлін, П.Кей, Т.Прістлі), колір у світлі психолінгвістики (О.П.Василевич, Р.М.Фрумкіна, А.А.Залєвська), структурний і семантичний аналіз КП (А.П.Кириченко, В.Ю.Франчук, Т.В.Пастушенко), історія виникнення та розвитку колірних лексем (М.І.Чикало, О.М.Дзівак), КП у художньому мовленні (Д.Ален, Г.Еліс, А.П.Критенко, І.М.Бабій) та ін. Попри такий широкий спектр дослідження колористики, проблеми її перекладознавчого аналізу залишаються ще на периферії наукових пошуків.

Актуальність дисертації, присвяченої дослідженню КП української та англійської мов у перекладознавчому аспекті, зумовлено тим, що в сучасному перекладознавстві усе виразніше відчувається тенденція до максимальної експлікації аналізу процесу перекладу, усе вагомішими стають дослідження різномовних лексичних мікросистем, в основі зіставлення яких лежить спільність понять, та способів відтворення семантики, денотативної і конотативної, окремих одиниць цих систем у перекладі. Вибір теми зумовлено потребою комплексно дослідити лексику на позначення кольору в перекладознавчому аспекті.

Специфіці відтворення колористики в художньому тексті дотепер присвячено лише окремі наукові розвідки (Т.Конлі, Л.Р.Калинович, В.В.Мірошниченко, С.Гайнца, Л.Г.Ілуци), а також часткові дослідження (напр., у монографії Т.Бенета). Ще не розроблені питання аналізу семантичної структури КП у перекладознавчому аспекті; відсутні праці, в яких перекладознавчий аналіз ґрунтувався б на результатах комплексного зіставлення українських та англійських лексем на позначення кольору. Недостатньо вивчено особливу роль КП у створенні словесних образів та їхнє функціонування як компонентів фразеологізмів. Розгляд мовних явищ цього типу, їх класифікація на підставі активності колірного компонента дає змогу глибше проникнути в художню тканину оригінального та перекладного текстів і повніше осмислити способи розв’язання лінгвостилістичних проблем перекладу.

Отже, системний розгляд активності КП у тексті оригіналу та перекладу, аналіз їхніх міжмовних паралелей чи дивергентних ознак сприяють глибшому осмисленню лексико-семантичної структури української мови порівняно з англійською та випрацюванню методики перекладознавчого аналізу лексичної семантики.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація входить до плану науково-дослідної роботи кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура Львівського національного університету імені Івана Франка. Тема дисертації повністю вписується в комплексну наукову тему “Теоретичні основи удосконалення практики перекладу і двомовної лексикографії”, що її активно розробляють науковці в Україні під керівництвом доктора філол. наук, проф. О.І.Чередниченка.

Об’єкт дослідження – лексика на позначення кольору, а предметом аналізу є специфіка відтворення семантики кольороназв у художньому перекладі.

Мета дисертації полягає в тому, щоб дослідити проблематику перекладу кольороназв у художньому тексті з погляду функціонального підходу. Загальна мета дослідження зумовлює потребу розв’язати такі завдання.

Охарактеризувати особливості семантичної структури КП (денотативний, конотативний макрокомпоненти, основні риси контекстної семантики) в перекладознавчому аспекті.

Виявити явища конвергенції та дивергенції в семантиці КП української і англійської мов.

Визначити особливості функціонування КП у складі словесних образів та класифікувати останні згідно з активністю колірного компонента з перекладознавчого погляду.

Простежити стильотворчі властивості КП у художньому тексті в перекладознавчому аспекті.

З’ясувати об’єктивні та суб’єктивні чинники, що впливають на ступінь відтворення семантики КП у перекладі.

Через зіставний аналіз зразків, відібраних з оригіналів і перекладів художніх творів, конкретизувати шляхи і методи відтворення семантики кольороназв у перекладі.

Розглянути специфіку колірних лексем як компонентів фразеологізмів у перекладознавчому аспекті.

Матеріалом дослідження слугує близько 6000 зразків уживання кольороназв у контексті, з них майже 4000 – з оригінальних художніх творів та їхніх перекладів (понад 2000 пар), і біля 2000 зразків, відібраних з оригінальних творів без урахування перекладних відповідників. Основою для відбору зразків стали художні твори (прозові і віршові) англомовних та українських письменників переважно XIX–XX століть, а також фольклорні твори. Велике значення у доборі матеріалу мала художня вартість перекладу. В умовах обмежень повноцінного розвитку оригінальної української літератури художній переклад був важливим джерелом збереження і збагачення української мови. Цікаві та цінні зразки взято з праць видатних українських перекладачів Ю.Я.Лісняка, О.І.Тереха, І.І.Стешенко, Г.П.Кочура, М.Б.Габлевич, О.Д.Сенюк, Р.І.Доценка, М.М.Пінчевського, а також перекладачів української літератури К.Андрусишина і В.Кіркконела, Ю.Ткача, Дж.Луцького, М.Скрипник, В.Річ, А.Мистецького та ін. Взято до уваги чинник множинності перекладів: часто розглядалося кілька варіантів перекладу окремого оригіналу. Використано 33 лексикографічні джерела: тлумачні, перекладні словники, словники фразеологізмів і термінів.

Багатоаспектність роботи зумовила комплексний характер методики дослідження. Основним є метод зіставного лінгвостилістичного та перекладознавчого аналізу мовних та мовленнєвих структур текстів оригіналу та перекладу, а також контекстуальний аналіз. Крім того, застосовуються структурно-семантичний метод (послідовний опис семантичної структури мовного явища у зв’язку з його функціонуванням у мовленні), метод компонентного аналізу, словникових дефініцій, дистрибутивний, трансформаційний, прийом схематичного зображення елементів кількісних характеристик.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в українському перекладознавстві зроблено спробу:

комплексно осмислити специфіку перекладу КП на матеріалі української та англійської мов;

провести комплексний зіставний та перекладознавчий аналіз мікросистем КП в українській та англійській мовах;

установити взаємодію парадигматичних та синтагматичних характеристик кольороназв в обох мовах;

подати зіставний опис стилістичної маркованості досліджуваних одиниць і засобів мовного вираження їхнього емоційно-експресивного забарвлення з урахуванням їхньої національної своєрідності;

дослідити методи відтворення денотативної, конотативної та контекстної семантики цих одиниць у перекладі;

удосконалити методику зіставного аналізу семантичної структури КП;

розробити класифікацію словесних образів з колірним компонентом з погляду перекладознавчого аналізу;

розглянути фразеологізми з компонентом кольору в плані англо-українського зіставлення та в перекладознавчому аспекті.

Наукова новизна предмета дисертаційного дослідження визначає його теоретичну цінність. Результати дослідження можна застосувати при випрацюванні теоретичних проблем перекладознавства, контрастивної лінгвістики, семасіології, культурології, лексикології. Дослідження може бути корисним при узагальненні окремих теоретичних засад поетики перекладу як окремої дисципліни. Матеріали та висновки роботи сприятимуть осмисленню методів комплексного зіставного і перекладознавчого опису окремих лексичних мікросистем, загальних принципів перекладницької діяльності. Результати дослідження можна використати також в окресленні лексичних та лінгвостилістичних проблем перекладу, розвитку методики перекладознавчого аналізу.

Практичне значення роботи полягає у застосуванні її висновків при випрацюванні критеріїв прагматичної адаптації тексту в перекладі, оцінки перекладу, в обґрунтуванні шляхів і методів відтворення семантики кольороназв матеріалом цільової мови; в осмисленні ваги колірного компонента словесного образу та фразеологічної одиниці для художньої цілісності тексту з погляду перекладу; використанні результатів дослідження у курсах зіставної лексикології, типології та теорії перекладу; при складанні спецкурсів з ряду перекладознавчих дисциплін та в науково-пошуковій роботі студентів; у практиці викладання англійської та української мов; у практиці перекладу та в двомовній лексикографії.

На захист виносяться такі твердження:

1. У семантичній структурі КП простежується значна залежність конотативного макрокомпонента від колірних денотативних сем, вони повністю зникають лише в окремих випадках символічного вживання лексем. Незалежно від ступеня узагальнення, значення КП майже завжди залежить від візуальних компонентів та залишається у межах полісемії. Колірна лексика виконує в тексті такі функції: характеризує персонажів і передає їхні переживання; змальовує пейзаж та сприяє формуванню емоційно-експресивного ставлення читача до подій і персонажів; підсилює тему чи супроводжує лейтмотив оповіді.

Словесні образи з колірним компонентом слід класифікувати за кількома моделями залежно від рівня актуалізації колірних денотативних сем та значущості колірного компонента для утворення образної цілісності, а також від того, чи входить колірний компонент до складу першого або другого смислового пласта. Аналіз цих моделей семантичної структури дає змогу глибше зрозуміти способи відтворення смислу та стилістичних характеристик колірних словесних образів у перекладі.

Відтворюючи семантику індивідуально-авторських словесних образів з колірним компонентом, перекладачі вдаються до калькування; використовують інший колірний відповідник (гіперонім або лексему з іншим семним конкретизатором кольору); змінюють структурно-лексемний склад образу; досягають еквівалентності, вилучаючи колірний компонент і компенсуючи його семантику неколірним відповідником.

Спосіб відтворення семантики колірного словесного образу в перекладі значною мірою залежить від ступеня прозорості другого смислового пласта і рівня експлікації синтагмем.

Фразеологічним одиницям (ФО) з колірним компонентом властивий різний ступінь умотивованості, прозорості внутрішньої форми і значущості колірного компонента. На метод відтворення їхньої семантики, передусім конотативної, впливають особливості образності, асоціативного поля та символізму кольорів у різних мовах, дивергентність переносних значень колірних лексем та їхня етнокультурна маркованість.

Основні методи відтворення семантики ФО з колірним компонентом – використання повного або часткового еквівалента (з конвергентною, дивергентною кольороназвою або без неї), калькування та описове відтворення.

Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи висвітлено на звітних наукових конференціях викладачів Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, 1998–2000), засіданнях Методологічного семінару з проблем перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені проф. Ю.О.Жлуктенка (Львів, 1995–2000), наукових сесіях Наукового товариства імені Шевченка (Львів, 1996, 1998, 1999), ІІІ-му Міжнародному конгресі україністів (Харків, серпень 1996), Всеукраїнській науковій конференції “Провідні лінгвістичні концепції кінця ХХ століття” (Львів, листопад 1996), на засіданні Українського академічного товариства в Лондоні (Лондон, березень 1997), Міжнародній конференції “Переклад на межі ХХІ століття: історія, теорія, методологія” (Київ, травень 1997), Міжнародній науковій конференції “Переклад і суспільний прогрес” (Дрогобич, жовтень 1998), Всеукраїнській науковій конференції “Семантика, синтактика, прагматика мовленнєвої діяльності” (Львів, січень 1999), Науковій конференції “Наукова спадщина професора Ю.О.Жлуктенка та сучасне мовознавство” (Київ, вересень 2000).

Матеріал дослідження застосовується на практичних заняттях із студентами перекладацького відділу факультету іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка при читанні спецкурсу з контрастивної лінгвістики, теоретичного курсу "Вступ до перекладознавства", а також під час проведення перекладознавчого та стилістичного аналізу текстів.

Публікації. Результати дисертаційної роботи знайшли відображення у дванадцяти наукових публікаціях (одній статті у науковому журналі, семи статтях у збірниках наукових праць і чотирьох публікаціях у матеріалах і тезах конференцій).

Обсяг і структура дисертації. Робота складається із Вступу, трьох розділів, Висновків, Списку основної використаної літератури та Додатку А. Загальний обсяг дисертації становить 228 сторінок, з них 180 – основного тексту та 12 – Додатку А. Текст вміщає 13 ілюстрацій обсягом шість сторінок і 13 таблиць обсягом чотири сторінки. Список використаної літератури налічує 438 позицій, з них 232 – науково-критичні праці, 171 – літературні джерела і 35 – довідкова література.