Суттєвість, значення, класифікація, засоби та методи діяльності міжнародних організацій та їхня роль у регулюванні МЕВ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

на тему:

Діяльність міжнародних економічних організацій

виконав:

студент Драчук Павло Іванович

Курс ІІІ, спеціальність:

менеджмент організації

група: ЗМО-31

форма навчання: заочна

Київ 2015

План

Вступ.

1. Суттєвість, значення, класифікація, засоби та методи діяльності міжнародних організацій та їхня роль у регулюванні МЕВ

2. Україна в міжнародних організаціях (сучасний стан).

3. Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями.

4. Україна та міжнародні економічні організації.

Висновки.

Список використаних джерел.

Вступ.

Україна стала незалежною державою після багатолітньго напівколоніального існування. Ця незалежність здобута у подоланні численних труднощів і випробувань.

Нині Україна творить свою зовнішню та внутрішню політику відповідно до вимог сьогодення та на перспективу. Сфера зовнішньополітичної діяльності України – одна з найважливіших галузей суспільних відносин, яка «спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизначиними принципами і нормами міжнародного права» (стаття 18 Конституції України).

Засадчими документами зовнішньої політики України є такі визнані міжнародні акти, як Статут ООН, Декларація прав людини, акти ОБСЄ – Гельсінський Заключний Акт, Паризька хартія для нової Європи та вітчизняні документи – Конституція України, Акт проголошення незалежності України, Декларація про державний сувернітет України, Основні напрями зовнішньої політики України.

Отже, в діяльності з міжнародних економічних організацій Україна пройшла шлях становлення і розвитку зовнішнополітичних проявів, трансформування концептуальних засад для досягнення вагомого результату, що сприятиме утвердженню Украаїни як високо розвинутої держави, рівної серед європейських країн, основною метою якої на міжнародній арені є збереження унітарності, недоторканості, цілісності, економічної та інформаційної безпеки, захист прав і свобод людини.

«Одним з найголовніших пріорітетів зовнішньої політики України є її активна участь у формуванні нової архітектури безпеки Європи.» із виступу Президента України Л.Кучми на Асамблеї ЗЄС (4 червня 1996 р.).

Суттєвість, значення, класифікація, засоби та методи діяльності міжнародних організацій та їхня роль у регулюванні МЕВ.

Ефективною формою економічного співробітництва та регулювання міжнародних економічних відносин є діяльність міжнародних організацій (МО). Становлення та розвиток сис теми МО – це об’єктивний процес, що є виразом глобальної тенденції до інтернаціоналізації та інтеграції господарського життя. МО вирішують різноманітні проблеми міжнародного співробітництва – глобальні, регіональні, галузеві. Прообрази міжнародних організацій існували ще в стародавньому світі, коли об’єднання держав вирішували питання регулювання спорів між державами, а також проблеми, пов’язані з розвитком торгівлі. У середні віки з’являються вже більш зрілі форми міжнародних об’єднань і союзів, покликаних вирішувати економічні питання, наприклад, Ганзейський союз північнонімецьких держав – торговельна організація купців германських земель. [1]

Міжнародні організації сучасного вигляду виникають у середині XIX ст. До початку Першої Світової війни їх було вже біля 500, значна їх частина припинила своє існування, але виникли нові МО. Першими МО були: Міжнародний союз електрозв’язку (1865, Женева), Всесвітній поштовий союз (1874, Берн), Міжнародний союз залізничного транспорту (1980, Берлін). З метою офіційної реєстації МО в 1909 у Брюсселі почав діяти Союз міжнародних асоціацій (рис. 1).

Рис.1. Основні етапи розвитку процесу створення міжнародних економічних організацій.

МО – це стабільне об’єднання не менше трьох держав, які мають цілі, компетенцію, постійні органи управління, а також політикоорганізаційні норми (установлення, серед яких статут, процедура, членство, порядок прийняття рішень тощо). Цілі та діяльність МО повинні відповідати загальновизнаним принципам міжнародного права й принципам, закріпленим у статуті ООН.

МО діляться на дві основні категорії – міжурядові (міждержавні) та неурядові, існують МО, які мають змішане членство: в них перебувають держави, громадські організації та інші МО,

найчастіше регіональні.

Класифікація міжнародних організацій:

· за компетенцією:

а) загальна (ООН, ОАЕ, ОАД, ЛАД, ЮНКТАД);

б) вузька (ОПЕК, УПЕБ, МОП, СОТ);

· за рівнем:

а) урядові (20%);

б) неурядові (75%);

в) змішані (5%);

· за часом дії:

а) постійні;

б) тимчасові;

· за маштабом (за географічною ознакою):

а) всесвітні;

б) регіональні;

У даний час переважна більшість МО неурядові, частка міжурядових організацій складає близько 20%, але серед економічних МО переважають міжурядові. МО загального характеру вирішують широке коло питань політичного, економічного, соціального, культурного, гуманітарного співробітництва. Організації вузької компетенції – це спеціалізовані організації системи ООН, а також галузеві МО.[2, с.35]

Головним завданням економічних МО є сприяння економічно му співробітництву держав,регулювання МЕВ на інтернаціональному рівні, а також виконання таких функцій, як координаційна, нормативнорегулювальна, контрольна, спостережна, організаційна (рис.2).

МО набуваютьвсе більшого значення в сучасному світі, зростає їх кількість і авторитет. Керівним „принципом” діяльності МО є принцип суверенності та рівноправності держав.

Основою створення МО є міжнародні угоди держав, які, добровільно вступаючи в МО, мають право вийти з неї, або припини ти свою діяльність. Рішення МО носять рекомендаційний характер.

Рис.2. Функції міжнародних організацій

Головними „методами” діяльності МО є консенсус і зважене голосування. Консенсунс – це попереднє погодження позицій усіх країн, які беруть участь у голосуванні. Консенсунс забез печує гнучкість прийняття рішень, інколи рішення формуються лише загалом, без сприйняття конкретних формулювань.При зваженому голосуванні, кількість голосів прямо пропорційна до фінансо вого внеску держави, що призводить до нав’язування волі окремих держав іншим, які не мають фінансової могутності.

Механізм управління МО включає головні (сесії,конференції), виконавчі (деректорати), робочі (секретаріати), допоміжні (комітети, комісії), консультативні органи.

Фінансові кошти МО складаються з обов’язкових внесків країнучасниць (за регулярним бюджетом), а також добровільних внесків, що об’єднуються у фонди.

У світі нараховується більш ніж 100 МО з регулювання економічних проблем. Міжнародні економічні організації виникли як відображення глобальної тенденції до інтернаціоналізації господарського життя, вони є наслідком і інструментом розшире ння міжнародного економічного співробітництва й економічної інтеграції. Інтернаціоналізація господарського життя та інтегра ційні процеси сприяють значному збільшенню числа міжнародних економічних організацій, розширенню їхніх функцій.[3, с.10].