Р о з д і л I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Мета та основні завдання Закону

Закон спрямований на захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з
нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли
внаслідок радіоактивного забруднення території.

Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від
Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на
забруднених територіях базується на принципах:

пріоритету життя та здоров'я людей, які потерпіли від
Чорнобильської катастрофи, повної відповідальності держави за
створення безпечних і нешкідливих умов праці;

комплексного розв'язання завдань охорони здоров'я,
соціальної політики і використання забруднених територій на основі
державних цільових програм з цих питань та урахування інших
напрямів економічної та соціальної політики, досягнень в галузі
науки та охорони навколишнього середовища; { Абзац третій частини
другої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3421-IV
(3421-15) від 09.02.2006 }

соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди
особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

використання економічних методів поліпшення життя шляхом
проведення політики пільгового оподаткування громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та їх об'єднань;

здійснення заходів щодо професійної переорієнтації та
підвищення кваліфікації постраждалого населення;

забезпечення координації діяльності державних органів,
установ, організацій та об'єднань громадян, що вирішують різні
проблеми соціального захисту постраждалого населення, а також
співробітництва і проведення консультацій між державними органами
і постраждалими (їх представниками), між усіма соціальними
групами під час прийняття рішень з соціального захисту на
місцевому та державному рівнях;

міжнародного співробітництва в галузях охорони здоров'я,
соціального захисту, охорони праці, використання світового
досвіду організації роботи з цих питань. { Стаття 1 в редакції Закону N 230/96-ВР від 06.06.96 }

Стаття 2. Визначення категорій зон радіоактивно
забруднених територій

Залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей грунтів,
міри перевищення природного доаварійного рівня накопичення
радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов'язаних з ними
ступенів можливого негативного впливу на здоров'я населення, вимог
щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших
спеціальних заходів, з урахуванням загальних виробничих і
соціально-побутових відносин, територія, що зазнала радіоактивного
забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на
зони.

Такими зонами є: 1) зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію
населення в 1986 році; { Офіційне тлумачення положення пункту 1 частини другої статті 2
див. в Рішенні Конституційного Суду N 12-рп/2000 (v012p710-00)
від 25.10.2000 } 2) зона безумовного (обов'язкового) відселення - це
територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими
радіонуклідами, з щільністю забруднення грунту понад доаварійний
рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/км2 та вище, або стронцію від
3,0 Кі/км2 та вище, або плутонію від 0,1 Кі/км2 та вище, де
розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з
урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших
факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку
вона одержувала у доаварійний період; 3) зона гарантованого добровільного відселення - це територія
з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами
цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км2,
або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км2, де розрахункова ефективна
еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів
міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити
1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у
доаварійний період; 4) зона посиленого радіоекологічного контролю - це територія
з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами
цезію від 1,0 до 5,0 Кі/км2, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/км2,
або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/км2 за умови, що розрахункова
ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням
коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів
перевищує 0,5 мЗв (0,05 бер) за рік понад дозу, яку вона
одержувала у доаварійний період. { Частина друга статті 2 в редакції Закону N 2532-12 від
01.07.92 }

Межі цих зон установлюються та переглядаються Кабінетом
Міністрів України на основі експертних висновків Національної
академії наук України, центральних органів виконавчої влади, що
забезпечують формування державної політики у сферах охорони
здоров’я, управління зоною відчуження та зоною безумовного
(обов’язкового) відселення, подолання наслідків Чорнобильської
катастрофи, охорони навколишнього природного середовища,
центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі,
за поданням обласних рад і затверджуються Верховною Радою
України. { Частина п'ята статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 230/96-ВР від 06.06.96, N 231-V (231-16) від 05.10.2006; в
редакції Закону N 5459-VI (5459-17) від 16.10.2012 }

Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного
забруднення, та дані щорічних дозиметричних паспортизацій із
зазначенням очікуваних доз опромінення населення оприлюднюються
Кабінетом Міністрів України один раз на три роки, починаючи з
2009 року. { Статтю 2 доповнено частиною згідно із Законом N 259-VI
(259-17) від 10.04.2008 }

Карти зазначених зон, перелік населених пунктів, віднесених
до цих зон, та дані щорічних дозиметричних паспортизацій із
зазначенням очікуваних доз опромінення населення один раз на три
роки публікуються в загальнодержавних та регіональних друкованих
засобах масової інформації і зберігаються у відповідних
центральних та місцевих органах виконавчої влади. { Частина сьома статті 2 в редакції Закону N 259-VI (259-17) від
10.04.2008; із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI
(5459-17) від 16.10.2012 }

Стаття 3. Умови проживання і трудової діяльності населення
без обмежень за радіаційним фактором

Умовою проживання і трудової діяльності населення без
обмежень за радіаційним фактором є одержання додаткової за рахунок
забруднення території радіоактивними ізотопами дози, яка не
перевищує рівня опромінення 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік.

В'їзд у зони відчуження і безумовного (обов'язкового)
відселення для постійного проживання забороняється. Проживання
населення у цих зонах дозволяється лише до завершення відселення.
Порядок в'їзду для постійного проживання в зону гарантованого
добровільного відселення визначається рішенням Кабінету Міністрів
України. { Частина друга статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5459-VI (5459-17) від 16.10.2012 }

Направлення молодих спеціалістів після закінчення вищих
навчальних закладів, професійних навчально-виховних закладів для
роботи в зонах відчуження, безумовного (обов'язкового) і
гарантованого добровільного відселення без їх згоди
забороняється. { Частина третя статті 3 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 230/96-ВР від 06.06.96 }

Стаття 4. Підстави для відселення та право на самостійне
переселення громадян з територій, які зазнали
радіоактивного забруднення

Підставами для відселення громадян з територій, які зазнали
радіоактивного забруднення, є положення Концепції проживання
населення на територіях України з підвищеними рівнями
радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Етапи відселення визначаються Концепцією.

Населення, яке проживає у зоні безумовного (обов'язкового)
відселення, підлягає обов'язковому відселенню.

Кожен громадянин, який проживає у зоні гарантованого
добровільного відселення, має право на підставі наданої йому
об'єктивної інформації про радіаційну обстановку, дози опромінення
і можливі їх наслідки для здоров'я самостійно приймати рішення про
дальше проживання на цій території чи відселення.

Громадянам, які прийняли рішення про виїзд із зони
гарантованого добровільного відселення, створюються умови для
відселення.

Право на самостійне переселення (до створення умов для
відселення) мають громадяни, які проживають у зонах безумовного
(обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, а також
сім'ї, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного
контролю, у складі яких є вагітні жінки або діти до 18 років, за
умови, що вони за медичними показниками, які визначаються
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері охорони здоров'я, проживати в цій зоні
не можуть, або у разі перевищення індивідуальної ефективної
еквівалентної дози опромінення людини понад 70 мЗв (7 бер) за
життя. { Частина п'ята статті 4 в редакції Закону N 2532-12 від
01.07.92 }

Громадяни, які відселяються або самостійно переселяються,
користуються компенсаціями, передбаченими цим Законом.

Відселення та самостійне переселення дозволяється лише у
місцевості, які не віднесені до категорій зон радіоактивно
забруднених територій (стаття 2), за винятком переселення до
близьких родичів.

Порядок відселення та самостійного переселення (706-92-п)
визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 5. Умови реевакуації населення

Реевакуація населення провадиться виключно у добровільному
порядку після зниження радіоактивного забруднення території до
рівня, який передбачає безпечні умови проживання без обмежень
відповідно до частини першої статті 3 цього Закону. Рішення про
реевакуацію населення приймається Кабінетом Міністрів України. { Стаття 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI
(5459-17) від 16.10.2012 }

Стаття 6. Якість продуктів харчування та
сільськогосподарської продукції

Продукти харчування та сільськогосподарська продукція, в яких
вміст радіонуклідів не перевищує затверджених допустимих рівнів,
вважаються придатними для реалізації та споживання.

Допустимі рівні вмісту радіонуклідів у продуктах харчування
та сільськогосподарській продукції затверджуються центральним
органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної
політики у сфері охорони здоров'я. { Частина друга статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5459-VI (5459-17) від 16.10.2012 }

Продукція, вироблена в зонах радіоактивного забруднення,
повинна мати сертифікат відповідності затвердженим допустимим
рівням вмісту радіонуклідів, в якому зазначаються відомості про
місце виробництва продукції, вміст радіонуклідів, відповідального
виробника цієї продукції і контролера, який перевірив її на вміст
радіонуклідів. { Стаття 6 в редакції Закону N 230/96-ВР від 06.06.96 }

Стаття 7. Заборона виробництва та реалізації радіоактивно
забрудненої продукції і умови її використання
та переробки

Виробництво та реалізація продукції, радіоактивна
забрудненість якої перевищує допустимі рівні вмісту радіонуклідів,
за винятком продукції науково-виробничого та дослідного характеру,
забороняються.

У разі неможливості використання та переробки продукції,
забрудненої радіонуклідами понад затверджені допустимі рівні, вона
підлягає вилученню та знищенню у порядку, встановленому Кабінетом
Міністрів України, з відшкодуванням пов'язаних із цим витрат
виробниками забрудненої продукції. { Стаття 7 в редакції Закону N 230/96-ВР від 06.06.96 }

Стаття 8. Інформація про рівні радіоактивного забруднення

Кабінет Міністрів України забезпечує громадянам України
надання повної, своєчасної та достовірної інформації про рівні
забруднення радіоактивними речовинами місцевостей, на яких вони
проживають або працюють, про ступінь забрудненості радіонуклідами
продуктів харчування та майна, про усі вимоги та умови додержання
режиму радіаційної безпеки.

Органи громадського контролю можуть перевіряти достовірність
зазначеної інформації.