Розповідь учителя. Термін «воєнний комунізм» першим використав Ленін як сукупність соціальних та економічних заходів періоду громадянської війни

Термін «воєнний комунізм» першим використав Ленін як сукупність соціальних та економічних заходів періоду громадянської війни.

Здійснення такої політики було зумовлено спробою більшовиків негайно приступити до будівництва комунізму («Лобова атака на ка­піталізм», — за словами Леніна), а також втратою основних зернових і промислових районів.

У травні 1918 р. ВЦВК прийняв ряд декретів, які встановлювали продовольчу диктатуру на селі. Вводилася державна монополія на продаж хліба та його заготівлю. Вона передбачала заборону хлібної приватної торгівлі, дозвіл Наркомату продовольства примусово ви­лучати хліб у селянських господарств.

Для забезпечення примусового вилучення хліба створювалися спе­ціальні продовольчі загони. Для вилучення хлібних надлишків їм на­давалося право використовувати зброю.

У січні 1919 р. було введено продрозкладку, яка передбачала ви­лучення всього запасу хліба, а згодом і всіх сільськогосподарських продуктів.

Поряд із цими заходами, у червні 1918 р. було створено коміте­ти бідноти — комбіди, що складалися в основному сільського люм­пен-пролетаріату.

Одночасно на селі розпочався процес побудови комунізму. «Ко- мунізація» села здійснювалася примусовими методами. На базі по- м і іцицьких господарств створювалися зразкові сільськогосподарські комуни та радянські господарства. Так, 1918 р. на території РРФСР ■ творили 3,1 тис., а в 1920 р. — 4,4 тис. радгоспів. Фактично це (>ула відмова від політики, проголошеної більшовиками в декреті про землю.

Така політика більшовиків викликала масові виступи селянства кроти радянської влади, жорстоку розправу селянства з її предста- нниками та активістами. Відповіддю радянської влади було приду­шення невдоволення за допомогою військ. Лише в умовах нової за­грози на фронтах громадянської війни більшовики змінили тактику і перейшли до співробітництва із селянином-середняком.

Проведення політики «воєнного комунізму» в промисловості роз­почалося з червня 1918 p., коли було прийнято декрет про націона­лізацію не тільки великої, а й усієї — середньої та малої промис­ловості. Націоналізації підлягали підприємства навіть із кількістю п'ять робітників за наявності механічного двигуна та з кількістю 10 робітників без двигуна. На 1920 р. було націоналізовано 37,2 тис. підприємств.

Політика «воєнного комунізму» означала встановлення повного державного контролю над управлінням промисловістю, створення вертикальної централізованої системи органів управління на чолі з главками та Вищою радою народного господарства (ВРНГ).

Характерною рисою політики «воєнного комунізму» було введен­ня безгрошових розрахунків, скасування торгівлі, уведення прямого продуктообміну, зрівняльного розподілу продуктів серед працюючо­го населення, уведення карткової системи.

Одним із екстремальних проявів цієї політики було здійснення «мі­літаризації праці». Уводилася загальна трудова повинність, створю­валися трудові армії. Троцькому належала ідея створення трудових таборів. Проводилися мобілізації деяких груп населення на роботи, особливо «буржуазних елементів». Окрім мобілізації, на ці верстви було накладено контрибуцію в розмірі 10 млрд крб.

Революційний ентузіазм населення, яке прагнуло до кращого жит­тя, привів до виникнення «комуністичних суботників» (безплатна праця у вихідні дні). Зрештою, така добровільна форма праці почала набувати обов'язкового характеру.

У політичній сфері «воєнний комунізм» проявлявся у безкомпро­місній боротьбі проти опозиції..

Після декрету від 3 вересня 1918 р. основним методом боротьби проти опозиції став терор та організація концентраційних таборів для ізоляції класових ворогів радянської республіки.

Поступово різними засобами з політичної арени було усунуто ка­детів (листопад 1918 p.), лівих есерів (1918—1921 pp.), правих есерів (1918—1922 рр.), меншовиків (1919—1921рр.), анархістів (унаслі­док ряду операцій ВЧК у Петрограді, Москві, в Україні).

Унаслідок політики «воєнного комунізму» сталося катастрофічне падіння виробництва, нестримно зростали ціни, процвітали «чорний ринок» і спекуляція. Одержавлення економіки обернулося небаченою бюрократизацією державного апарату й домінуванням адміністрати­вно-командних методів управління. Економічні важелі регулювання та управління народним господарством повністю ігнорувалися.

Але найбільший вплив політика «воєнного комунізму» мала на су­спільну свідомість. Комуністичне суспільство стало ототожнюватися з «воєннимкомунізмом».

Установлення політичної диктатури — ще один найсуттєвіший наслідок періоду «воєнного комунізму», який означав знищення або підпорядкування більшовиками державних структур та органів, що виникли в роки революції (рад, профспілок, заводських комітетів) і ліквідацію небільшовицьких партій. Цим було закладено підвалини майбутньої тоталітарної системи комуністичного зразка.

Завдання на закріплення. Заповніть таблицю.

Політика «воєнного комунізму»

3. Громадянська війна.