Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать неотразимый комплимент Как противостоять манипуляциям мужчин? Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?

Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника







ЗАВДАННЯ ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ З ПРИРОДОЮ





Сучасна методика ознайомлення дошкільників з природою вва­жає природу важливим фактором всебічного розвитку, а тому про­цес ознайомлення дошкільників з природою спрямовує на здійснен­ня розумового, морального, естетичного і фізичного виховання до­шкільників.

РОЗУМОВЕ ВИХОВАННЯ

У процесі ознайомлення дошкільників з природою повинні ви­рішуватися такі завдання розумового виховання:

1.Формування у дітей системи реалістичних уявлень про при­роду і на цій основі першихелементів матеріалістичного світоро­зуміння.

2.- Розвиток мислення і мови.

3. Сенсорне виховання.

4. Розвиток пізнавальних інтересів і спостережливості.
Одним з найважливіших завдань ознайомлення з природою є

формування системи реалістичних знань про природу. Знання ві­діграють вирішальну роль у формуванні особистості, її розвитку, ставленнідо навколишнього середовища. Тому вирішення цього завдання повинно розглядатися як центральне, від якого залежить реалізація інших завдань, таких, як розвиток мислення і мови, еко­логічне виховання тощо.

У дошкільному віці, відповідно до програми дитячого садка, у дітей формуються різноманітні знання про природу: явища не­живої природи, рослинний і тваринний світ, працю людей у при­роді. Сучасні дослідження (П. Я. Гальперіна, В. О. Давидова, С.М. Ніколаевої,К. Є. Фабрі, І. О. Хайдурової, Є. Ф. Терентьєвої) свідчатьпро те,що найбільший ефект у розвитку дітей досягається ПІД часформування системних знань. Ще К. Д. Ушинський зазна­чав, що розум — це добре організована система знань.

Системні знання —це знання, об'єднані навколо центральної залежностів природі. Такою глобальною залежністю у природі є залежність організмів від умов існування, В багатьох випадках у природівона виявляється так, що доступна безпосередньому спри­йманню дітей. Наприклад, неполита рослина втрачає тургор, ли­стки її в'януть. Пристосованість організмів до певного середовища пов'язана з задоволенням їхніх найважливіших життєвих потреб у повітрі, світлі, воді, поживних речовинах і є їхньою невід'ємною властивістю, потрібною передумовою збереження життя. Взаємо-


зв'язок тварин із середовищем має певну варіативність. Для до­шкільників важливо дати загальну картину пристосувань тварини до умов навколишнього середовища, розкрити основні, суттєві і разом з тим яскраво виражені пристосування тварини у зовнішній будові (форма тіла, покрив, характер кінцівок тощо), у способі життя (пересування, живлення, захист і т. ін.).

Оволодіння систематизованими знаннями, як показують дослі­дження,— це встановлення об'єктивних зв'язків між предметами і явищами навколишнього світу, серед яких провідними є причин-но-наслідкові зв'язки. Саме встановлення таких зв'язків характе­ризує рівень дитячого мислення.

Проведені дослідження доводять, що формування систематизо­ваних знань відповідає внутрішнім потребам дошкільників. Ще І. М. Сєченов відзначав, що дитина у 3—4 роки знає властивості багатьох предметів, багато що правильно класифікує і навіть тлу­мачить деякі явища в тому самому напрямку, які у дорослих но­сять назву причинних зв'язків. Ці ж тенденції були помічені Л. С. Виготським, який відзначав, що діти дошкільного віку, як показують дослідження, самі будують теорії про походження тва­рин, про народження дітей і т. ін. А це означає, що у дошкільників є тенденція не тільки зрозуміти окремі факти, але й встановити де­які узагальнення. Ця тенденція в розвитку дітей повинна бути ви­користана у процесі навчання і визначати основний шлях, за яким має будуватися в певній системі програма від першого до остан­нього року.

Психолого-педагогічні дослідження показали, що дошкільники можуть розуміти причини деяких простих явищ і здатні до елемен­тарних логічних суджень в тому випадку, коли перед ними постав­лене цікаве і зрозуміле завдання і вони можуть спиратися на спо­стереження яскравих проявів залежності або можуть пізнати її в процесі активної практичної діяльності.

. Формування систематизованих знань повинно здійснюватися на основі нагромадження конкретних реалістичних знань у про­цесі спостережень у природі, праці, в дослідах, іграх. В усіх до­слідженнях, присвячених питанням узагальнень, підкреслюється залежність успішності узагальнень від обсягу і характеру кон­кретних фактичних знань. Отже, формування систематизованих узагальнених знань вимагає ознайомлення дітей з багатоманітністю природних явищ, нагромадження фонду знань про часткові, зо­внішні якості і зв'язки і залежності, що сприятиме досягненню дітьми відповідного рівня розумового розвитку.

На основі засвоєння дітьми знань здійснюється формування перших елементів світорозуміння. Сучасний етап розвитку суспіль-


ства, який характеризується плюралізмом, передбачає, що кожна людина може дотримуватися різних поглядів на навколишній світ, однак матеріалістичне розуміння світу є найбільш науковим, а то­му у процесі ознайомлення дітей з природою слід використовувати можливості для формування перших елементів матеріалістичного-с.ніторозуміння. Діалектико-матеріалїстичне світорозуміння перед­бачає розуміння природи такою, якою вона є, без різних сторон­ніх домішок, розглядає її у процесі руху, безперервного розвитку, у взаємозв'язках і залежностях.

Питання формування перших елементів діалектико-матеріаліс-тичного світорозуміння у дошкільників досліджувалося Т. О. Ко­вальчук, П. О. Юсуповою. У процесі ознайомлення з природою є можливості для формування таких елементів діалектико-матеріа-ЛІстичного розуміння природи, як матеріальність явищ природи,. рух у природі і його прояви у зв'язках і залежностях, багатоманіт­ність і єдність у природі, вплив людини на природу. Вся робота по формуванню у дошкільників перших елементів матеріалістичного розуміння природи повинна грунтуватися на розвитку реалістич­них уявлень про доступні для них об'єкти, явища природи, а тому основними методами її здійснення є спостереження, праця, до­сліди.

Завдання вихователя — показувати і пояснювати дітям природу такою, ЯКОЮ вона є, щоб поступове нагромадження фактів під­водило їх до того, що причини всіх явищ у природі лежать у ній самій. Так, поява з-під снігу проліска, виліт гарного метелика кро­пив'янки в теплий березневий день не викличе у дітей неправильної думки про те, що вони «нізвідки взялися», якщо вихователь озна­йомить дітей з тим, що у ранньовесняних квітах поживні речовини ще з літа відкладаються у цибулинках, кореневищах, бульбочках,, внаслідок чого вони рано зацвітають. Про те, як готуються до зими і перезимовують комахи, діти дізнаються із спостережень, оглядаю­чи кору дерев, листя, гілки — місця зимівлі комах, їх яєць та ли­чинок. Знання, здобуті дітьми під час спостережень і доповнені розповідями вихователя, допоможуть їм переконатися у природ­ності цих явищ.

Багатий матеріал для формування уявлень про рух у природі дають спостереження за сезонними змінами, в процесі яких на числених фактах діти переконуються у зв'язках і залежностях, що існують між явищами в природі. Наприклад, восени сонце менше зігріває землю, стає прохолодніше, немає умов для розвитку рос­лин, тому листя жовкне, опадає. Зі зникненням квітучих рослин зникають комахи, що живляться ними. Зменшення чисельності ко­мах є причиною відльоту багатьох птахів.


Ознайомлення дітей з об'єктами природи дає змогу показати багатоманітність і єдність у природі. Наприклад, у процесі озна­йомлення з овочевими рослинами діти дізнаються про їхню будову і одночасно про те, що всі рослини відрізняються між собою, окре­мі їхні органи також різко відмінні, наприклад, веретеноподібний коренеплід у моркви, ріпоподібний у буряка і мичкувате коріння у цибулі.

Дошкільників цікавить роль людини у природі, яку вони, як правило, перебільшують. У дослідженні Т. О. Ковальчук старшим дошкільникам пропонувалося відповісти на питання: чи може лю­дина зробити так, щоб на ялинці росли вишні? Вісімдесят процен­тів дітей відповіли, що може. Отже, завдання вихователя полягає в тому, щоб на доступних дітям фактах показати перетворюючу си­лу людини (порівняти плоди диких яблунь, груш з культурними), але одночасно підкреслити, що людина не все може зробити, бо існують закони природи, які треба знати і не порушувати.

Своєрідність роботи з дошкільниками зв'язана з їхньою схиль­ністю до антропоморфізму (перенесення властивих людині рис, особливостей на сили природи, рослини, тварин), що формується під впливом казок, розповідей дорослих, які переносять світ своїх відчуттів, суджень на поведінку тварин. У молодшому дошкільно­му віці цю особливість світосприйняття треба використовувати для виховання гуманних почуттів, співчуття, поступово формуючи у ді­тей реалістичні знання про природні об'єкти, виховуючи розумне ставлення до них.

Рівень сформованості у старших дошкільників перших елемен­тів діалектико-матеріалістичного розуміння природи, за даними Т. О. Ковальчук, можна визначити за такими критеріями: наявніс­тю у дітей знань про окремі предмети та явища природи (ступінь повноти, точності, наукової вірогідності); умінням бачити взаємо­зв'язки і залежності (насамперед причинно-наслідкового характе­ру) між відомими об'єктами та явищами; умінням висловлювати обгрунтовані й правильні судження з приводу встановленого взає­мозв'язку з використанням раніше набутих знань.

Розвиток мислення і мови в процесі ознайомлення з природою € одним з важливих завдань. Природа є частиною навколишнього світу, з яким дитина щоденно спілкується і взаємодіє. Вона дає багатий матеріал для розвитку мислення і мови. Враховуючи, що в холодну пору року діти проводять на прогулянці не менше 4 год, а в теплу, саме у період розквіту природи, вони майже весь час перебувають на природі, є змога максимально використати при­родне оточення для розвитку мови дошкільників.

Багатство природи, її різноманітність, діяльність дітей у при-


роді створюють умови для розвитку словника дітей. Він поповнює­ться не тільки іменниками — назвами найбільш поширених рослин, тварин, частин їхнього тіла, але й великою кількістю дієслів, що передають різноманітні способи руху (стрибають, повзають, пла­вають і т. ін.). Ще більш цінне те, що в процесі ознайомлення з природою є чудові можливості для введення у словник дітей при­кметників, які надають мові барвистості, образності. Наприклад, лише визначаючи з дітьми стан неба, можна використати такі прикметники: високе, прозоре, голубе, синє, чисте, умите, привітне, низьке, сіре, похмуре, непривітне. Не менше можливостей для вве­дення у словник прикметників під час розглядання з дітьми рос­лин, тварин. Надзвичайно цінним є те, що введення нових слів у словник відбувається в процесі безпосереднього контакту дітей з тими чи іншими об'єктами природи, коли, за влучним висловом фі­зіолога М. І. Красногорського, слово сідає на предмет, забезпечую­чи тісний зв'язок між першою і другою сигнальними системами.

Сприятливі можливості у процесі ознайомлення з природою створюються і для вирішення інших завдань розвитку мови: фор­мування розмовної мови, навчання розповіді тощо, адже в процесі спостережень, праці, ігор діти обмінюються думками, спілкуючись між собою. Результати спостережень досить часто оформляються як розповідь про те, що діти бачили цікавого, їх знайомлять з ди­тячою природознавчою літературою.

Проблемирозвитку словника, зв'язної мови в процесі ознайом­лення дошкільників з природою досліджувалися В. І. Коник, Н. Ф. Виноградовою, які довели високу ефективність використання природи для розвитку мови дітей.

У єдності з мовою розвивається мислення дітей. Вони не лише пізнають зовнішні властивості об'єктів природи, але й встановлю­ють найпростіші зв'язки, залежності, причини змін. Треба від­значити, що робота по ознайомленню з природою, як ніякий інший розділ програми дитячого садка, відкриває великі можливості для цього, оскільки в природі ці зв'язки виявляються досить яскраво, наочно і доступні розумінню дітей. Керівна роль вихователя при цьому полягає у тому, щоб на доступних дитячому розумінню фак­тах підвести їх до встановлення зв'язків у природі. Наприклад, формуючи уявлення про роль світла у житті рослин, вихователь демонструє пророщену у підвалі цибулину з блідим, покрученим листям. Пропонує дітям порівняти цю цибулину з цибулиною, ви­рощеною на вікні, і сказати, чого ж не вистачало цій цибулині у підвалі. Створюючи потрібні умови для рослини, діти перекону­ються, що під впливом світла її листя стає зеленим, таким, як у цибулі, яку вирощували на вікні. Щоб закріпити і узагальнити


цей зв'язок, вихователь на прогулянці показує дітям дерева, що ростуть близько одне від одного, і запитує, чому гілки з того боку, куди сонце не потрапляє, менші, вони рідкі і листя на них мало. Так поступово у дітей формуються узагальнені уявлення про най­більш важливі залежності у природі.

У процесі ознайомлення з природою здійснюється розвиток ро­зумових операцій — аналізу, порівняння, синтезу, які надзвичайно важливі для розвитку дітей і підготовки їх до школи. Нагрома­дження уявлень дітей про різноманітність тварин, рослин дає змо­гу формувати у них поняття про свійських і диких тварин, культур­ні і дикорослі рослини, овочі і фрукти тощо.

Здійсненню сенсорного виховання, як необхідній умові розумо­вого розвитку дітей, завжди приділялася велика увага у дошкіль-: ній педагогіці. Це зумовлено тим, що від якості функціонування аналізаторів залежить якість тих уявлень, які формуються у мозку дитини. Прийнята нашою дошкільною педагогікою концепція здійс­нення сенсорного виховання на основі широкого ознайомлення ді­тей з навколишнім середовищем (на відміну від штучної системи сенсорного виховання М. Монтессорі) зумовлює велику роль при­роди у вихованні. Багатство барв, кольорів, запахів, звуків у при­роді створює необмежений простір для сенсорного виховання ді­тей. Навчаючи дітей визначати кольори квіток, відтінки зелені, колір неба, вихователь сприяє розвиткові зорового аналізатора, формує уявлення про кольори, їхнє гармонійне поєднання.

Під час ознайомлення з природою є велика змога для розвитку дотикового аналізатора. Розрізняння і порівняння гладенької і зморшкуватої горошини, м'якого молодого листка і цупкішого старого, гладенького листка бегонії завждиквітучої і покритого волосинками листка бегонії рекс сприяють розвиткові здатності більш точно розрізняти предмети на дотик.

Спостереження у природі цінні для розвитку у дітей уміння розрізняти форму, величину, напрямки. Розглядаючи кімнатні рос­лини, вихователь зазначає, що у пеларгонії зональної листя кругле, по краях вирізане маленькими півкругами, у клівії листя довге, вузьке, на кінці загострене. Збираючи з малюками восени листоч­ки, вихователь пропонує знайти великі і маленькі. Виділення ха­рактерних ознак в умовах варіювання типової форми, сприяє роз­виткові обстежувальних дій, кращому засвоєнню суспільно вироб­лених еталонів.

Природа багата звуками, запахами. Навчаючи дітей прислуха­тися до шуму вітру, дзижчання бджоли, співу птахів, вдихати аро­мат квітучих квітів, своєрідні пахощі овочевих рослин, вихователь


наповнюєдітей чуттєвими образами, розвиває слухову увагу, на-вчаерозрізняти звуки, запахи.

У дослідженні Є. І. Корзакової влучно вказується на те, що Тількив процесі спілкування з природою можна сформувати уявлення про деякі властивості об'єктів, виконати обстежувальні дії, наприклад визначення стану грунту.

Важливим завданням розумового виховання в процесі озна­йомлення з природою є розвиток пізнавальних інтересів і спосте­режливості.

Сучасний етап розвитку нашого суспільства висуває досить ви­сокі вимоги до творчого потенціалу особистості. А така особистість характеризується високим рівнем розвитку пізнавальних інтересів. Психологічні дослідження свідчать про винятково важливе значен­ня розвитку пізнавальних інтересів у підготовці дітей до школи. Пізнавальні інтереси розглядаються ними як важливий і гуман­ний мотив навчальної діяльності: дитина повинна навчатися тому, Що їй цікаво дізнаватися про різноманітні явища природи і су­спільного життя, а не тому, що цього вимагають дорослі. Дослі­дження Л. С. Славшої, Н. Г. Морозової та інших доводять, що основна причина неуспішності дітей у перших класах школи — не­достатній розвиток пізнавальних інтересів. З проблеми розвитку Пізнавальнихінтересів у процесі ознайомлення дошкільників з при­родою проведено ряд досліджень: Л. Ф. Захаревич, Н. К. Постни-ковою, Л.В. Маневцовою, Т. А. Куликовою.

Дослідники виходили з того, що пізнавальні інтереси форму­ються на основі вродженого рефлексу «що таке?», який у дітей виявляється не однаковою мірою. Якщо цілеспрямовано не розви­вати пізнавальний інтерес, то він згасає. Звідси особливо великого значення набуває його розвиток у ранньому віці. Без цього немож­ливо повністю використати потенційні можливості дітей дошкіль­ного віку.

Дослідження доводять, що рушійною силою у розвитку пізна­вальних інтересів у дітей є знання. Чим більше дитина знає, тим більше вона хоче знати. Важливе значення має новизна знань. Якщо це не враховується, пізнавальні потреби згасають, діти втра­чають інтерес до знань, а педагогу доводиться користуватися на заняттях штучними прийомами активізації пізнавальної діяль­ності.

Особливе значення у розвитку пізнавальних інтересів, як пока­зали дослідження, мають такі знання, які розкривають зв'язки і за­лежності між природними об'єктами, доступні безпосередньому сприйманню дітей. І нарешті важлива роль відводиться пошуковій діяльності дошкільників, у процесі якої через безпосереднє спри-і


ймання надзвичайно переконливо діти пізнають зв'язки і залеж­ності у природі.

Слід відмітити, що інтерес дослідників до проблеми розвитку пізнавальних інтересів саме у процесі ознайомлення дошкільників з природою не є випадковим. Природа надає для цього необмежені можливості. Різноманітність видів рослин, тварин, зміни в проце­сі їхнього росту і розвитку, пристосування до умов середовища — ось те, що може щоденно забезпечувати надходження нової інфор­мації, сприяти формуванню пізнавальної активності дітей.

Одним із завдань розумового виховання в процесі ознайомлен­ня з природою є розвиток у дітей спостережливості — сукупності особистих якостей і здібностей людини, які, з одного боку, перед­бачають уміння бачити предмети і явища в усьому багатстві їхніх характерних ознак, а з другого — виділяти суттєві ознаки і зв'яз­ки, правильно розпізнавати типові риси у явищах, швидко орієнту­ватися в ситуації. Ця якість важлива для всіх етапів розвитку осо­бистості.

Дослідження питань розвитку спостережень у дошкільному ві­ці були проведені Г. К. Матвєєвою, ГІ. Г. Саморуковою, Г. І. Васи­льєвою, Н. І. Вєтровою. Автори досліджень зазначають, що спо­стережливість, як якість особистості, не формується спонтанно. Потрібна цілеспрямована і систематична робота з формування у дітей діяльності спостереження і спостережливості. Вихователю потрібно володіти арсеналом прийомів, які забезпечують резуль­тативність цієї роботи. Забезпечуючи живий контакт з природою, спостереження сприяють формуванню реалістичних уявлень, роз­виткові мови, мислення, сенсорних процесів, допитливості, доброму ставленню до природних об'єктів, що позитивно впливає на загаль­ний розвиток дітей.

МОРАЛЬНЕ І ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ

Завдання морального виховання в процесі ознайомлення дітей з природою включають екологічне виховання дошкільників та ви­ховання інтересу і любові до праці в природі, перших трудових навичок вирощування рослин, догляду за тваринами.

Екологічне виховання є одним з найважливіших завдань сього­дення. Науково-технічний прогрес, що дав людству надзвичайно багато корисного, породив і цілий ряд екологічних проблем: за­бруднення атмосфери, грунтів, вод, збіднення рослинного і тва­ринного світу. Майбутній стан природного середовища значною мірою залежить від успішного здійснення екологічного виховання, формування нового, свідомого, відповідального, доброго ставлення


до природи, розвитку екологічної етики, основаної на ідеї співпере­живання, самооцінки всього живого. Екологічне виховання тісно пов'язане з екологічною освітою. На основі знань, діяльності фор­мується екологічна культура. Людина, що оволоділа нею, усвідом­лює загальні закономірності природи і суспільства, вважає при­роду своїм рідним домом, який треба берегти і про який треба піклуватися.

Екологічні проблеми є глобальними, загальнолюдськими і ряд міжнародних організацій — ООН, ЮНЕСК.О, ЮНЕП — розробля­ють завдання, стратегію і тактику освіти і виховання в галузі охо­рони навколишнього середовища. В матеріалах міжурядових кон­ференцій сформульовані такі завдання:

1. Викликати стурбованість сучасним станом навколишнього се­
редовища.

2. Формувати у всіх груп населення екологічні знання і на осно-
•I цих знань — діяльність, спрямовану на поліпшення навколиш­
нього середовища.

Підкреслюється потреба у безперервності освіти і виховання в галузі охорони навколишнього середовища, починаючи з дошкіль­ного і кінчаючи пенсійним віком. Обов'язковою умовою є міждис­циплінарний підхід, який передбачає, щоб питання охорони навко­лишнього середовища, природокористування пронизували всі дис­ципліни, що вивчаються учнями у школі, а студентами у вищих навчальнихзакладах. В умовах дитячого садка здійснення міждис­циплінарного підходу означає, що формування позитивного став­лення до природи повинно здійснюватися не тільки в процесі озна­йомлення дітей з природою, але й в усіх інших розділах роботи дитячого садка. Наприклад, під час формування культурно-гігіє-нічних навичок (умивання, миття рук) потрібно розповідати про цінність води для природи, життя людини, привчати економно ви­трачати її тощо.

У міжнародних рекомендаціях підкреслюється, що в дошкіль­ному і молодшому шкільному віці слід забезпечити якомога біль­ше безпосередніх контактів дітей з природою. Всі ці рекомендації повинні щоденно втілюватися у практиці роботи дитячих дошкіль­них закладів.

Питання екологічного виховання досліджувалося у дітей як шкільного, так і дошкільного віку. Враховуючи значення наступ­ності у проведенні цієї роботи, коротко спинимося на них.

У дослідженнях І. Д. Звєрєва, А. П. Залєбного, І. С. Матрусо-ва та ін. ставиться завдання виховати нове покоління людей, які б свято берегли землю, сади, ліси, воду, повітря. Важливо сформу­вати у учнів екологічну культуру, виробити усвідомлення того, що


в природі все збалансовано, що неприпустимо перебудовувати її на власний розсуд. Природу треба всіляко оберігати, примножувати її багатства.

Дослідниками були конкретизовані завдання екологічного ви­ховання школярів. Враховуючи, що в дошкільному віці починають закладатися основи для вирішення їх і дитячий садок є першою ланкою в системі освіти, ці завдання слід сприймати і як завдання дитячого садка, а реалізація їх повинна здійснюватися з урахуван­ням віку і можливостей дітей. Розглянемо їх.

1. Засвоєння провідних ідей, основних понять і наукових фак­
тів, на базі яких визначається оптимальний вплив людини на при­
роду відповідно до її законів.

Стосовно дошкільного віку — це засвоєння системних знань, які відображують основну залежність у природі — залежність організ­мів від умов існування. Рослина може рости і розвиватися тільки тоді, коли є потрібні для цього умови: світло, тепло, волога, по­живний грунт. Слід піклуватися про створення саме таких умов для рослин.

2. Розуміння багатосторонньої цінності природи як джерела ма­
теріальних і духовних сил суспільства.

Під час проведення практичної роботи з дошкільниками це за­своєння знань про значення рослин і тварин в житті людини і природи, завдяки чому формуються ціннісні орієнтації. В сучасній педагогічній науці поняття ціннісні орієнтації співвідносяться з мотиваційними орієнтаціями особистості. Цінність, зазначав С. Л. Рубінштейн, це значимість для людини чогось у світі. Тільки та цінність, яка визначається, здатна виконувати важливу цін­нісну функцію — функцію орієнтира у поведінці людини, отже, ви­значати її ставлення до природи.

3. Оволодіння прикладними знаннями, практичними вміннями і
навичками раціонального природокористування, розвиток здатності
оцінювати стан навколишнього середовища, приймати правильні
рішення щодо його поліпшення, передбачати можливі наслідки
своїх дій і не допускати негативних дій на природу в усіх видах
громадсько-трудової діяльності.

Уже в дошкільному віці діти оволодівають деякими правилами природокористування: слід охороняти корисні види рослин, тва­рин; не можна брати живих істот з місць їхнього існування; слід дбайливо ставитися до землі, води, повітря, оскільки це середови­ще, де мешкають живі істоти. Дошкільники оцінюють стан своєї ділянки і роблять висновок: на забрудненій ділянці гратися не можна, її треба спочатку прибрати.

4. Розвиток потреби у спілкуванні з природою, прагнення до


пізнання навколишньої природи у єдності з морально-естетичними переживаннями.

Прагнення до пізнання природи і спілкування з нею розвиває­ться у дошкільників під впливом нової інформації, яка повинна щоденно надходити від дорослих.

5. Активізація діяльності, спрямованої на покращення природ­ного і перетворювального середовища, непримиренність до дій лю­дей, що шкодять йому, пропаганда природоохоронних ідей.

Здавалося б, що можливості дітей у дитячому садку для реалі­зації цього завдання вкрай обмежені, однак діти всіх вікових груп, починаючи з молодшої, самостійно висаджують квіти на ділянці дитячого садка, доглядають за ними, підгодовують узимку птахів, підгортають сніг під дерева, кущі, захищаючи їх від пошкоджень. Під час цільових прогулянок висаджують укорінені живці верб на березі річки, ставка, садять насіння жолудів у лісі. За умови проведення з дітьми змістовної роботи по ознайомленню з приро­дою вони можуть впливати на поведінку своїх батьків щодо став­лення їх до природи.

У проведених В. Г. Грецовою та 3. П. Плохій дослідженнях про­стежується спільна точка зору на те, що екологічне виховання до­шкільників здійснюється під впливом знань та організації прак­тичної діяльності, в якій застосовуються ці знання.

1. Дослідження доводять, що у формуванні ставлення дітей до
природи важливе значення мають їхні знання про естетичні вла­
стивості об'єктів природи, що зумовлює емоційно-позитивний від­
гук у дітей.

2. Важливе значення мають знання, які розкривають зв'язки і
залежності в природі, оскільки саме вони становлять ту основу,
яка визначає оптимальний вплив людини на природу.

3. Дослідження показали, що для формування позитивного
ставлення дошкільників до природи потрібно засвоїти знання про
значення неживої природи, рослин, тварин у житті природи і лю­
дини. Саме ці знання забезпечують формування ціннісних орієнта­
цій, які визначають поведінку дітей по відношенню до природних
об'єктів.

Процес засвоєння моральних норм особистістю відбувається у три етапи. Перший етап полягає у тому, що людина має уявлен­ня про моральну норму. Другий — це поєднання знань про те, що потребує моральна норма, із знаннями того, чому її треба викону­вати. Забезпечити виконання моральної норми може лише третій етап засвоєння, коли знання моральної норми перетворюється у переконання. Саме цей етап найбільше пов'язаний з діяльністю. Спілкування дошкільників з різноманітними об'єктами природи під


час прогулянок, екскурсій створює реальні можливості для засво­єння знань про правила природокористування і одночасно вико­нання їх. Особлива роль при цьому належить самостійному виро­щуванню рослин і тварин і догляду за ними, оскільки ця діяль­ність формує потребу у спілкуванні з природою, мотиви, почуття, інтереси дітей.

Основними критеріями сформованості дбайливого ставлення до­шкільників до природи можна вважати: стійкий прояв піклування про мешканців кутка природи, ділянки дитячого садка, позитивне ставлення до праці в природі, оволодіння правилами природокори­стування.

Основними умовами екологічного виховання дошкільників мож­на вважати такі:

1. Забезпечення міждисциплінарного підходу у формуванні
знань про природу і природокористування.

2. Врахування вікових, пізнавальних можливостей дітей у про­
цесі екологічного виховання.

3. Організація діяльності, що сприяє поліпшенню навколишньо­
го середовища.

4. Вибір оптимальних форм і методів роботи з дітьми.

5. Приклад вихователя.

6. Спільна робота дитячого садка і сім'ї.

Важлива роль у здійсненні завдань морального виховання в процесі ознайомлення дітей з природою належить вихованню лю­бові до праці в природі, формуванню перших трудових навичок ви­рощування рослин, догляду за тваринами. Видатний педагог Й. Г. Песталоцці зазначав, що справжню людину творить те, що вона працює, а не те, що вона бачить і чує. Саме в процесі праці в природі найбільш комплексно здійснюються завдання ознайом­лення з природою, а на цій основі — і гармонійний розвиток осо­бистості.

Природа є могутнім засобом естетичного виховання дошкільни­ків. Саме в процесі спілкування з природою створюються сприят­ливі можливості для здійснення ряду завдань естетичного вихован­ня, а саме: формування естетичних вражень у дітей; навчання ро­зумінню творів мистецтва (пейзажу і натюрморту); перших спроб творити красу у навколишньому середовищі.

Можна без перебільшення твердити, що базовим завданням є формування у дошкільників естетичних вражень. Природа — пер­шоджерело краси. Сприймаючи її, людина відображує цю красу у мистецтві, побуті. Без нагромадження естетичних вражень не­можливе ні відтворення краси природи в образотворчій діяльності дітей, ні розуміння образотворчого мистецтва. х-


Па своєрідність формування у дітей естетичних вражень вка-ауваву свій час К. Д. Ушинський, вважаючи, що краса природи передусім сприймається дорослими і вже через них — дітьми. Мож-п;і зростати серед чудової природи, але не помічати її. І подібно до того як молоді птахи навчаються співати з голосу дорослих пта­хів, естетична оцінка у дітей формується через посередника, тобто вихователя. У дослідженні, проведеному Є. О. Фльориною, ця дум­ка була підтверджена експериментально. Вона наполягала на то­му, щоб в естетичному вихованні прагнути до єдності емоційного і пізнавального. В процесі сприйняття потрібно розширювати і по­глиблювати асоціативні зв'язки дітей, процеси аналізу і синтезу, активізуючи розумовий процес і емоційне ставлення до сприйнят­тя. Велику роль у цьому має емоційна чутливість педагога, його уміння не лише побачити красу природи, але й доступно донести її до дітей з тим, щоб сформувати естетичні цінності, важливі не лише для естетичного розвитку особистості, але й для доброго, гу­манного ставлення до навколишньої природи.

Основний шлях формування естетичних вражень — це спосте­реження природи, доповнені розповіддю вихователя про естетичні властивості об'єктів природи, красу навколишнього світу. Дослі­дження Е. М. Нікітіної довели, що дошкільники здатні сприйняти красу пейзажу. Користуючись іншими засобами — поетичним сло­вом, ілюстративним матеріалом, технічними засобами навчання, вихователь може закріпити, поновити естетичні враження, набуті у процесі спілкування з природою.

Естетичні враження, що формуються у дітей у процесі ознайом­лення з природою, є важливою умовою розуміння мистецтва пей­зажу і натюрморту. Дослідження Н. М. Зубарєвої, Л. В. Компан-цевої довели, що сприймання пейзажу є процесом накладання вра­жень від навколишньої природи на твір мистецтва — пейзаж. Чим яскравіші будуть особисті враження, тим більший інтерес, більші асоціації викличе художній твір, що й забезпечить його сприйнят­тя і розуміння.

Величезне значення в естетичному вихованні має формування уміння відтворювати красу навколишньої природи в образотворчій діяльності, побуті. Це витоки розуміння того, що навколишня при­рода є джерелом збагачення життя прекрасним. У ніжному пла­фоні відтворюється витончена краса конвалії, купини, у барвистій тканині — краса квітучої луки. Навчаючи дітей відображувати на серветках, тарілках, чашечках, рукавичках природу — квіти, мете­ликів тощо,— вихователь формує естетичний смак, бажання ство­рювати красу навколо себе.


Велике значення для естетичного виховання має трудова діяль­ність, спрямована на поліпшення навколишнього природного се­редовища. В. О. Сухомлинський підкреслював, що радість праці неможлива без відчуття краси і тут краса не тільки та, яку отри­мує дитина, а насамперед та, яку вона створює. Вирішуючи це завдання, вихователі обов'язково повинні прагнути до того, щоб кожна дитина виростила квіти, наголошуючи, як прекрасно вигля­дають квітучі рослини, яким гарним стало те місце, де попрацюва­ли діти.

ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ

Здавна було помічено, що перебування серед природи зміцнює організм, підвищує працездатність, і лише експериментальним шляхом було встановлено надзвичайно велике значення в цьому фітонцидів — летючих речовин, що їх виділяють рослини. Україн­ський ботанік академік М. Г. Холодний називав їх вітамінами по­вітря. Фітонциди згубно діють на патогенні бактерії, у тому числі й дихальних шляхів, тому діти значно менше хворіють і швидше поновлюють здоров'я, перебуваючи у природі, а не у приміщеннях. Дослідженнями виявлено, що фітонциди сприятливо діють на нер­вову систему, забезпечуючи її активний функціональний стан і запобігаючи перевантаженню. Це особливо повинно враховуватися вихователями дитячих садків.

Перебування серед природи і дія природних факторів — сонця, повітря, води — стимулюють обмін речовин у дітей, сприяють їх­ньому загартуванню. Під впливом ультрафіолетового проміння в організмі дитини утворюється кальциферол (вітамін О), що сприяє зміцненню кісток скелета.

Активні рухи дітей під час перебування на природі сприяють їхньому вдосконаленню, координації.

Важливе значення для нормального функціювання нервової си­стеми дитини мають ті сенсорні враження, що вона їх одержує під час спілкування з природою. Лікування красою природи зараз міц­но увійшло у систему оздоровлення людей у санаторіях, пансіона­тах тощо.


РОЗДІЛ І

Визначальні фактори формування

еколого-педагогічної культури вихователя

дошкільного навчального закладу








Date: 2015-09-18; view: 543; Нарушение авторских прав

mydocx.ru - 2015-2017 year. (0.02 sec.) - Пожаловаться на публикацию