Автомобільний транспорт — одне з основних штучних джерел забруднення довкілля

Тема 3. Споживання природних ресурсів автомобільним транспортом і його взаємодія з навколишнім середовищем

Забрудненя довкілля автомобільним автомобільним транспортом та шляхи його зменшення, шляхи покращення екологічних показників автомобілів. Основи раціонального природокористування, безвідходні і маловідходні технології, принципи їх створення, поняття безвідходного споживання.

Автомобільний транспорт — одне з основних штучних джерел забруднення довкілля

Основними штучними джерелами забруднення довкілля, що виникають в результаті діяльності людини, є об'єкти транспорту, промисловості, енергетики, сільського та комунального господарств. Переважаючим серед цих джерел є саме транспорт.

Вплив транспорту на екосистеми полягає у:

• забрудненні атмосфери, водних об'єктів і земель, зміні хімічного складу грунтів і мікрофлори, утворенні виробничих відходів, шламів, замазучування грунтів, котельних шлаків, золи і сміття. Забруднюючі речовини, окрім шкідливого впливу на живу природу, негативно впливають на створені людиною системи — особливо на будівельні матеріали, історичні архітектурні і скульптурні пам'ятники і інші витвори мистецтва, викликають корозію металів, псування шкіряних і текстильних виробів;

• споживанні природних ресурсів — атмосферного повітря, яке необхідне для перебігу робочих процесів в ДВЗ транспортних засобів, нафтопродуктів і природного газу, які є паливом для ДВЗ, води для систем охолодження ДВЗ і мийки транспортних засобів, виробничих і побутових потреб підприємств транспорту, земельних ресурсів, відчужених під будівництво автомобільних доріг і залізниць, аеродромів, трубопроводів, річкових і морських портів і інших об'єктів інфраструктури транспорту;

• виділенні теплоти в довкілля під час роботи ДВЗ і установок, в яких спалюють паливо в транспортних виробництвах;

• створенні високих рівнів шуму і вібрації;

• можливості активації несприятливих природних процесів таких як водна ерозія, заболочення місцевості, утворення сельових потоків, зсувів і обвалів;

• травмуванні та загибелі людей, тварин, нанесення великих матеріальних збитків внаслідок аварій і катастроф;

• порушенні грунтово-рослинного покрову і зменшенні врожайності сільськогосподарських культур.

Шкідливий вплив автотранспорту на навколишнєсередовищемає багатосторонній характер. Цей вплив проявляється під час руху автомобілів, їх технічного обслуговування, а також в зв'язку з існуванням інфраструктури, що-забезпечує функціонування автомобільного транспорту.

Найбільш шкідливими є фактори першої групи, а серед них - викиди шкідливих речовин автомобільними двигунами. Щоб довести вагомість шкідливого впливу автомобільного транспорту, як штучного джерела забруднення навколишнього середовища, достатньо навести такі дані: згідно різних досліджень, світовим парком автомобілів щорічно вики-! дається в навколишнє середовище 480...800 млн. тон оксиду вуглецю, що становить біля 19% світових викидів як природними, так і штучними джерелами; 19...29 млн. тон метану (7%), 32...48 млн. тон інших вуглеводнів (4%), 17...21 млрд. тон диоксиду вуглецю (2%), 36...76 млн. тон диоксиду азоту (20...50%),; 162...198 млн. тон диоксиду сірки (45%).

До основних шляхів покращення екологічних показників автомобілів слід віднести:

1. Зменшення шкідливих викидів автомобілів їх нейтралізацією і уловлюванням

Зменшення вмісту шкідливих речовин у відпрацьованих газах оптимізацією процесу згоряння є найперспективнішим заходом, тому що продуктів неповного згоряння СО і С_тН_n легше позбутися на стадії їх утворення.

Проте уникнути вмісту шкідливих речовин у відпрацьованих газах неможливо. Тому шкідливі компоненти відпрацьованих газів у випускній системі двигуна нейтралізують спеціальними пристроями — нейтралізаторами.

Для очищення відпрацьованих газів дизеля від сажі застосовують спеціальні пристрої-уловлювачі.

2. З меншення забруднення довкілля використанням перспективних альтернативних палив

Перспективним напрямом в боротьбі за зменшення токсичності відпрацьованих газів ДВЗ та збереження ресурсів є перехід до альтернативних палив, які, в основному, не є продуктами переробки нафти.

В наш час існує велика кількість замінників нафтових палив для автомобілів. В загальній класифікації альтернативні палива розподіляють на такі групи:

1. Видобувні і супутні газоподібні палива.

2. Синтезовані і гідролізні альтернативні палива.

3. Палива, отримані з відновлювальних ресурсів.

4. Традиційні нафтові палива з добавками.

Доцільність та перспективність впровадження кожного виду палив оцінюється на підставі проведеного аналізу, в якому зважають на техніко-економічні показники видобування або отримування палива, витрати на транспортування і зберігання, наявність ресурсів, технологічність, екологічні показники і т. ін. Але переважаючими при визначенні доцільності використання різних палив стають зараз саме екологічні показники.

3. Зменшення забруднення довкілля шляхом раціональної експлуатації автомобілів

Цей напрямок включає багато складових. До основних з них відносяться: підтримка автомобілів в технічно справному стані за оптимальних регулювань їх систем та агрегатів, оптимальне управління автомобілем в експлуатаційних умовах, оптимізація дорожніх умов руху автомобілів, раціональне використання автомобілів під час виконання транспортної роботи. Кількість шкідливих викидів автомобілів в значній мірі залежить від технічного стану та регулювань його агрегатів, механізмів і систем.

В першу чергу це стосується двигуна автомобіля.

4. Зменшення шкідливих викидів автомобілів вдосконаленням конструкцій двигунів

Основні задачі удосконалення бензинових двигунів — це поліпшення паливної економічності і зменшення токсичності ВГ. На сьогодні вирішення цих задач полягає, переважно, у досягненні стійкого горіння збіднених паливоповітряних сумішей в усіх експлуатаційних режимах роботи двигуна та забезпеченні більш гнучкого управління робочим процесом. (збіднення паливоповітряної суміші бензинових двигунів, застосування систем впорскування бензину.

Дизелізація транспорту-шлях до зменшення шкідливих викидів.

Спеціалісти вважають, що поршневі ДВЗ протягом найближчих років будуть основними на автомобільному транспорті. Пояснюється це відносною простотою, досконалістю і надійністю їх конструкцій; простотою обслуговування; широтою проведених досліджень і розробленням низки заходів, спрямованих на підвищення їх потужності, поліпшення економічності і екологічних показників та іншими властивостями, які набули ці двигуни за більше як столітній період свого розвитку.

Незважаючи на ті переваги, що властиві ДВЗ, вони вже досягли межі своєї досконалості і подальші зміни, спрямовані на покращення їх показників, особливо з огляду токсичності, потребують значних витрат. Тому деталі частіше йдеться про застосування на транспорті силових установок нових типів (двигуни Стірлінга,роторні двигуни, газотурбіні двигуни,парові двигуниелектромобілі, інерційні двигуни і ін.).

ОСНОВИ РАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Раціональне використання і відтворення.природних ресурсів стає однією з найбільш актуальних проблем людства. Поряд з глобальним, проблема охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів має яскраво виражений регіональний характер і відіграє особливу роль в інтенсифікації виробництва на основі прискорення науково-технічного прогресу.

Така постановка проблем вимагає поліпшення розробки питань управління, пов'язаних насамперед з діалектикою взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин. Стосовно природокористування це означає послідовний розвиток наукових засад охорони навколишнього середовища і раціонального використання його ресурсів на основі таких принципів, як планомірність, пропорційність, оптимальність.

Планомірність стосовно використання природних ресурсів — економічна функція держави по управлінню і регулюванню екологічних та економічних відносин і пропорцій. Така функція передбачає як розробку і виконання планової системи взаємопов'язаних показників, так і дійовий контроль за їх реалізацією. Перспективне і поточне планування раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища в кінцевому підсумку виходить з накреслених темпів зростання сукупного суспільного продукту, національного доходу і підйому життєвого рівня трудящих.

Пропорційність означає погодженість у використанні природних ресурсів як за територією, так і за галузями народного господарства, виключення порушень природних взаємозв'язків у навколишньому природному середовищі.

Оптимальність у використанні природних ресурсів — це досягнення найкращого варіанта взаємовідносин суспільства з навколишнім середовищем.

Управління охороною навколишнього природного середовища, як говориться в Законі про охорону навколишнього середовища, полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності.

Метою управління в галузі раціонального природокористування є реалізація законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, досягнення погодженості дій державних і громадських органів у галузі навколишнього природного середовища.

У системі управління природоохоронною діяльністю підприємства можна виділити планування, експлуатацію очисних споруд (включаючи технологічний процес) і контроль за викидами в навколишнє середовище. Проектування і планування дають змогу розробити комплекс необхідних заходів по охороні навколишнього середовища, їх виконання, серед яких нові удосконалені технологічні процеси, роботи, очисні споруди, що знижують або виключають шкідливий вплив на навколишнє середовище.

Управлінські функції в області природоохоронної діяльності підприємства повинні сприяти вдосконаленню технології виробництва, ремонтно-експлуатаційних робіт, безаварійної роботи устаткування, виконання планово-попереджувального і поточного ремонту.

Контроль включає в себе аналіз технології, лабораторний аналіз, контрольні пости, визначення концентрації шкідливих виділень, інформування керівництва про стан навколишнього середовища на підприємстві, дотримання законодавства в цій області.

Економіка природокористування - новий розділ екології, в якому вивчаються питання економічної оцінки природних ресурсів, шкоди від забруднення природного середовища, процеси, явища суспільного життя, що викликані нестачею природних ресурсів, величезним зростанням виробництва й забруднення всіх сфер Землі.

Базою економіки природокористування є знання основних екологічних законів, законів розвитку природи й суспільства.

Основними розділами сучасної економіки природокористування є:

1) особливості всіх типів природних ресурсів, їх еколого-економічна оцінка й охорона;

2) охорона довкілля та транспорт;

3) охорона природного середовища під час видобування та транспортування паливно-енергетичних ресурсів;

4) охорона середовища у процесі виробництва конструкційних матеріалів та будівництва;

5) охорона середовища та металургійна промисловість;

6) ресурсозбереження (економічні та соціальні фактори) - альтернативні види енергетики;

7) економічне стимулювання природоохоронної діяльності;

8) науково-технічний прогрес як основа раціонального природокористування; основи екологічного нормування (водопостачання, водовідведення, паливно-енергетичних і повітряних ресурсів);

9) відходи виробництва; вторинна сировина; кадастр вторинних матеріальних ресурсів;

10) управління та контроль за природокористуванням та охороною природного середовища (органи управління, правова основа, закони про охорону природних ресурсів, екологічна експертиза;

11) розміщення виробництва з врахуванням екологічних вимог, територіальні промислові комплекси, проблеми й перспективи; урбанізація, народонаселення та продовольство, глобальні екологічні прогнози.

Розрізняють три основні проблеми раціонального природокористування:

·-Соціально-еколого-економічні принципи природокористування.

·-Міжгалузевий характер вирішення проблем природокористування.

·-Економічне стимулювання природоохоронної діяльності підприємств.