Поняття превентивної педагогіки як соціально-педагогічної науки

Поняття та предмет превентивної педагогіки. Генезис і еволюція проблеми асоціальних відхилень у поведінці індивіда

ПЛАН

1. Поняття превентивної педагогіки як соціально-педагогічної науки.

2. Мета, предмет, завдання, методи превентивної педагогіки.

3. Місце превентивної педагогіки у системі наук.

4. Концепції поведінки індивіда з асоціальними відхиленнями.

5. Становлення і розвиток превентивної педагогіки як науки.

6. Становлення превентивної педагогіки в Україні.

Поняття превентивної педагогіки як соціально-педагогічної науки.

Превенція – дії з метою профілактики, пом’якшення, полегшення, коригування тих умов, що сприяють фізичним або емоційним порушенням, виникненню соціологічних проблем.

Превентивна педагогіка – (від лат. prеventus – попереджувальний) - педагогіка, яка вивчає причини формування і розвитку відхилень у поведінці людини і методи їх попередження, подолання, виправлення.

Превентивна педагогіка виникає на межі наук, але її найбільше значення полягає в тому, що вона виступає їх координаційним центром. Профілактикою займаються психологи, юристи, соціологи, медики. Але саме педагогічний аспект попередження асоціальних явищ у поведінці індивіда є визначаючим. Педагогізація профілактичної діяльності проявляється в тому, що адміністративно-правові заходи превентивного впливу все більше наповнюються виховним змістом і акцент роботи з молоддю переноситься на особистість, а не відчуження від неї.

Превентивна педагогіка ставить за мету виявлення, запобігання та обмеження асоціальних явищ, причин дезадаптації серед різних соціальних груп та окремих осіб, забезпечення умов для формування соціально-позитивної спрямованості особистості, а також зміна й вдосконалення особистих якостей правопорушників та створення умов для розвитку потенційних можливостей таких осіб, активне залучення їх до участі в суспільному житті.

Необхідно знати: 1) причини та форми прояву асоціальної поведінки підлітків та молоді; 2) зміст та форми соціально-профілактичної роботи і, зокрема, педагогічної; 3) способи та прийоми навіювання й переконання; 4) наслідки впливу можливих звичок та асоціальних форм поведінки на здоров’я та життєдіяльність особистості; 5) основи здорового способу життя: 6) теоретичні засади, специфіку, види та рівні корекційно-реабілітаційної роботи з правопорушниками; 7) вимоги до фахівця, який займається превенцією негативних явищ у житті суспільства.

Необхідно вміти: 1) володіти психокорекційними прийомами впливу на особистість; 2) організовувати індивідуальні, групові, масові форми профілактичної роботи; 3) здійснювати соціально-позитивну діяльність підлітків та молоді через участь у різноманітних позанавчальних закладах, клубах, секціях, гуртках; 4) пропагувати здоровий спосіб життя; 5) виявляти групи ризику серед підлітків та молоді; 6) володіти способами та формами профілактичної роботи з різними соціальними групами; 7) надавати допомогу особам, які потребують соціальної адаптації; 8) здійснювати корекційно-реабілітаційну роботу з правопорушниками.