Організація в пам'яті комп'ютера

Стек може бути організований як масив або множина комірок в певній області комп'ютера з додатковим зберіганням ще й вказівника на верхівку стека. Заштовхування першого елемента в стек збільшує адресу вказівника, виштовхування елементу зменшує її. Таким чином, адреса вказівника завжди відповідає комірці масиву, в якій зараз знаходиться верхівка стеку.

Багато процесорів ПК мають спеціалізовані регістри, які використовуються як вказівники на верхівку стеку, або використовують деякі з регістрів загального вжитку для цієї спеціальної функції в певних режимах адресації пам'яті.

Приклади застосування

Калькулятори, які використовують зворотню польську нотацію, використовують стек для збереження даних обчислень.

Існує велика кількість "стеко-орієнтованих" мов програмування (Forth, PostScript), які використовують стек як базову структуру даних при виконанні багатьох операцій (арифметичних, логічних, вводу-виводу тощо).

Стеко-орієнтованими є багато з віртуальних машин, наприклад віртуальна машина Java.

Компілятори мов програмування використовують стек для передавання параметрів в процесі виклику підпрограм, процедур та функцій. Спеціалізований стек використовується також для збереження адрес повернення з підпрограм.

Реалізація базових алгоритмів

На високорівневих мовах програмування, стек може бути реалізований за допомогою масиву та додаткової змінної:

Для зберігання елементів стеку резервується масив S[1..n] певного розміру та додаткова змінна k, яка буде зберігати індекс верхівки стеку.

1 k:= k+1 //збільшення індексу на 1

2 S[k]:=x //запис нового елемента у верхівку стека

1 k:=k-1 // зменшення індексу на 1

2 S[k+1] //повернення колишньої верхівки стеку