Тема 8. Екологічні проблеми України

Сучасний стан природного середовища України. Причини виникнення і розростання екологічної кризи. Наслідки аварії на ЧАЕС. Стан природних ресурсів в Україні.

Характеристика екологічних умов Полісся, Придніпров’я, Донбасу, Прикарпаття, Карпат і Закарпаття, Причорномор’я, Криму, Чорного та Азовського морів (за матеріалами рефератів).

Тема 9. Державне управління у галузі охорони природи. Екологічне право

Тема 10. Екорозвиток та екологізація економіки

Екологізація економіки: суть та головні складові. Екологізація основних галузей народного господарства. Збалансоване використання і відновлення природних ресурсів.

«Люди загинуть від невміння користуватися силами природи та від незнання справжнього світу...»

Напис на піраміді Хеопса

Тема 1. Предмет, завдання і значення екології

План

1.1. Вступ.

1.2. Екологія: означення, мета і завдання екології як науки.

1.3. Напрямки екологічних досліджень.

1.4. Основні методи екологічних досліджень.

1.5. Основа сучасної екології – вивчення модельної системи: “Людина – економіка – біота – середовище”.

1.6. Системні закони макроекології (аксіоми Б.Коммонера).

Література:

1. Акімова Т.А., Хаскин В.В. Экология. Уч. для вузов. – М.: ЮНИТИ, 1998. – 456 с.

2. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. – К.: Либідь, 1995. – 365 с.

3. Бурдіян Б.Г., Дерев’янко В.О., Кривульченко А.І. Навколишнє середовище та його охорона. – К.: Вища школа, 1993.

4. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього середовища. Навч. посібник. – К.: Знання, 2000. – 203 с.

5. Екологія: Підручник / С.І.Дорогунцов, К.Ф. Коценко, М.А. Хвесик та ін.. – Вид. 2-ге, без змін. – К.: КНЕУ, 2006. – 371 с.

6. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології: Підручник / За ред. К.М. Ситника. – К.: Вища школа, 2003. – 358с.: іл.

7. Злобін Ю.А. Основи екології. Підручник. – К.: Лібра, 1998. – 248 с.

8. Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи екології. – Київ, 2000. – 237 с.

9. Кучерявий В.О. Екологія. – Львів: Світ, 2000. – 237 с.

10. Одум Ю. Экология, в 2-х т. – М.: Мир, 1986.

11. Петров К.М. Общая экология. Учебник. – С-Пб: Химия, 1998. – 352 с.

12. Реймерс Н.Ф. Экология. – М.: Россия молодая, 1994. – 366 с.

Вступ

Екологія сформувалась спочатку як біологічна наука. Вперше термін “екологія” був запропонований німецьким біологом Е.Геккелем. У дослівному перекладі (oikos – з грецької означає оселя, середовище, сховище, дім). Екологія – це наука про природу, що оточує нас, про умови існування живих організмів, їхній взаємозв’язок та їхню взаємодію із довкіллям.

Але наприкінці ХХ ст. зміст екології став набагато ширшим. У цей період екологічна ситуація в світу, зокрема виникнення таких глобальних проблем, як транскордонне забруднення середовища, парниковий ефект, кислотні дощі, озонові діри, спустелювання спонукали все цивілізоване людство усвідомити, що подальше безвідповідальне і хижацьке ставлення до природи і природних ресурсів може завершитись глобальною катастрофою. Можливості впливу людини на природне середовище стали справді колосальними і суспільство вже має достатньо технічних засобів для повного знищення природного середовища. Однак, не зважаючи на технічну потужність людини, вона сформувалась в умовах біосфери, а тому її існування, як одного із видів біоти, підпорядковане загальним екологічним законам.

На ранніх етапах розвитку вплив людини на навколишнє природне середовище був дуже незначним і не викликав суттєвих змін у біосфері нашої планети. З розвитком суспільства ставлення до природи набуває характеру планомірних дій, спрямованих на певні, заздалегідь намічені цілі. Це особливо посилилось і якісно змінилося в останні два століття, саме в епоху розвитку технічних засобів.

В середині XIX століття сформувалася і виділилась серед інших наука екологія. Відкриття цієї науки належить відомому німецькому зоологу Ернсту Геккелю (1886 р). Він вперше зробив спробу дати визначення суті нової, на той час, науки.

За Е. Геккелем, екологія – це наука про «домашній побут» живих організмів, що покликана дослідити «всі ті заплутані взаємозв’язки», які Ч. Дарвін умовно позначив як «боротьба за існування».

Основоположниками екології були – Кашкаров Д.М., Беклемішев В.М. Огньов С.Г., Виноградов Б.С., Наумов М.П., Шварц С.С., Сукачов В.М. та інші. Значний вплив на розвиток екологічних досліджень мало вчення академіка В.І.Вернадського про біосферу, що набуло своєї актуальності у 50-60-ті роки XX ст., у зв’язку із загальною загрозою глобальних проблем, спричинених діяльністю людини у біосфері.

Однією з найбільш непростих проблем др. половини XX ст. – є проблема взаємовідношень людини з природним середовищем, її співіснування з природою. Якщо ще декілька століть тому головним у цих стосунках була споживацька концепція (концепція невичерпності природних ресурсів), то на сьогодні майже кожна людина чітко уявляє наслідки безмежного використання природних багатств, забруднення навколишнього середовища.

Жодне явище у природі не відбувається так, щоб не вплинути на багато інших явищ чи предметів. Кожне явище або предмет е частиною великого цілого - Природи, а людство, в свою чергу, – частка Природи.

У другій половині XX століття внаслідок швидкого збільшення досліджень в області екології змінюється і погляд на неї як на природничу науку. Звідси, екологія – це соціальна наука, що включав в себе такі дисципліни як економіка, право, соціологія тощо.