Взаємодія людини і природи

1.1. Вплив людини на природу

Ще зовсім недавно люди пишалися своїми перемогами над природою. Природні ресурси здавалися їм нескінченними, а численні зв'язки з природою ігнорувалися.

Протягом життя лише одного покоління наших сучасників до про­блем людства додалася нова, не зовсім звичайна проблема. Вперше за всю свою історію воно змушене вдатися до переоцінки свого місця і значення в системі земної природи. Результат цієї переоцінки здивував і перелякав багатьох. З'ясувалося, що планета Земля є не такою бага­тою, щоб можна було не враховувати і не берегти її багатства, що фізич­не існування людини обмежене, і будь-яке звуження його може призве­сти до серйозних негативних наслідків, що дії людини наближають світ до катастрофи, причиною якої може стати нестача грунту, води, про­дуктів харчування, металів і навіть повітря.

Давно вже відома істина, що природа — це не храм, а майстерня. Сьогодні проблема суспільство- природа перебуває у центрі уваги світової науки. Для вчених розпочався період поглибленого вивчення причин проявів екологічної кризи, пошуків можливостей і шляхів вихо­ду з неї, розроблення суспільно-політичних заходів охорони довкілля, підновлення навколишнього природного середовища.

Хаотичне, некомпетентне використання природи призвело до виник­нення системи конфліктних ситуацій. Безумовно, багато з цих ситуацій сягають корінням углиб історії людства. Однак лише безпрецедентний розвиток продуктивних сил та функціонування їх в умовах конкуренції, безплановості, браку знань про природу загострили їх, надали їм гло­бального характеру.

На перше місце виходить проблема дефіциту основних ресурсів, які потрібні людині для нормальної життєдіяльності. Так, нині у сільсько­му господарстві використовується близько 70 % грунту, понад 50 % приросту лісу, до 40 % води світового стоку. У різних країнах світу ці дані, звичайно, неоднакові. В Україні, наприклад, майже вся площа зе­мель інтенсивно використовується, у природному стані перебуває лише 8 % території. Загальна площа сільськогосподарських угідь становить А'2,03 % млн га, з них розорано 79,8 %, що значно більше, ніж в інших країнах. Зокрема, у США та Нідерландах розораність земель становить і і %, у Великій Британії — 35, у Швейцарії — 20 %.

Щороку з надр планети видобувають 100 млрд т корисних копалин. За прогнозами, до кінця XX ст. ця кількість сягатиме 600 млрд т. У перспективі існує загроза вичерпаності мінеральних ресурсів. Згідно з підрахунками спеціалістів, світових запасів срібла вистачить на 17 років, цинку — на 20, ртуті — на 21 рік, свинцю — на 25 років.

У подальшому стан навколишнього природного середовища погіршу­ватиметься. Викликає занепокоєння можливе підвищення (на 15 %) концентрації вуглекислого газу в атмосфері, що може зумовити підви­щення середньорічних температур у середніх широтах на 2 — 3 °С, в полярних - на 5—10 °С. Це, в свою чергу, може спричинити швидке танення полярного снігу, підвищення рівня води у Світовому океані та затоплення деяких приморських районів. Використання фреонових аеро­золів та польоти реактивних літаків зумовлять зменшення озонового шару планети і, як наслідок, зниження врожайності сільськогосподар­ських культур, зростання онкологічних захворювань.

Катастрофічною уявляється також ситуація із збереженням рідкісних видів рослин і тварин. За існуючими передбаченнями, до 2000 р. мо­жуть повністю зникнути близько 20 % загальної кількості їх. Біологи стверджують, що з початку 80-х років щодня зникає один вид (чи підвид) тварин, а щотижня — одна форма рослин. Нині вимирання загрожує понад 1000 видам птахів і ссавців, майже половина їх живе в тропічних лісах, котрі винищуються із швидкістю кілька гектарів за хвилину. Під загрозою вимирання перебуває кожний 10-й вид вищих рослин. Все це призводить до невпинної руйнації біологічного розмаїття планети. Із зникненням кожного біологічного виду людство втрачає частку гено­фонду планети, який формувався в процесі еволюції, що робить немож­ливим використання його для виведення нових порід тварин та сортів сільськогосподарських культур.

Стрімко розвивається процес спустелювання. Сьогодні можна ствер­джувати, що під інтенсивним впливом людської діяльності перебуває близько половини всієї суші Землі. Зауважимо, що все відбувається на фоні зростаючого забруднення довкілля.

Найістотнішою причиною посилення тиску на навколишнє природне середовище є збільшення чисельності населення планети. Отже, і тиск суспіль­ства на природу постійно зростає в глобальних масштабах. Якщо дода­ти до цього значний обсяг токсичних і радіоактивних речовин, які щоро­ку скидаються в атмосферу, океан, грунт, згадати про незвичайні природні явища в останні роки, які вчені відносять до опосередкованих наслідків людської діяльності (і не безпідставно), то можемо мати більш повне уявлення про нинішній стан нашої чудової планети. [5].

Екологія - наука про взаємозв'язки між живими організмами та їх оточенням, отож тема проекту повинна бути саме про взаємодію організмів (чи популяцій) один з одним і з середовищем їх існування.

Екологічний проект - це завершена та належним чином оформлена розробка з екологічної тематики; це може бути робота біологічного, фізичного, хімічного, чи навіть математичного напрямку, в якій пропонуються науково обгрунтовані конкретні дії (саме пропозиція певних дій мається на увазі, коли говорять "проект"), направлені на розв'язок конкретних екологічних проблем. Обгрунтування дій повинно бути науковим і повинно містити певну сукупність результатів, отриманих самим учнем.

Цікавого в природі можна знайти безліч - будь-де, в будь-який час і о будь-якій порі, взимку чи влітку, рано вранці, чи пізно ввечері, в місті чи селі, на балконі власної квартири чи далеко від людського житла. І нові думки та нові ідеї наповнять нові голови нових людей України - варто лише спробувати. [12].

1.2. Еколого – географічна характеристика Новотроїцького району

Новотроїцький район Херсонської області розташований на півдні України. Це степова зона, через яку не проходять природні річки. Його площа складає 2,1 тис. кв. км. На цій території розмішено 44 населені пункти, кількість населення складає більше 38 тисяч жителів.

Провідне місце в економіці району займає сільськогосподарське виробництво. Підприємств, які ним займаються, нараховується 275, із них 244 - фермерські. Є також три підприємства, що спеціалізуються на переробці сільгосппродукції.

Загалом, сільгосппідприємствами Новотроїцького району використовується 56,7 тисяч гектарів землі. Фермери господарюють на 13,6 тисячах гектарах, фізичні особи, які самостійно обробляють земельні паї, - на 67,3 тис. гектарах. Особисті підсобні господарства займають площу 6,9 тисяч гектарів.

Загальна площа сільськогосподарських угідь складає 97499 гектарів, у тому числі 89752 гектари ріллі,що відповідно становить 52 і 48 відсотків. (рис. 1.1)

Відсутність крупних промислових об'єктів на території Новотроїцького району не робить його ідеальним в екологічному плані. В умовах сухого степового клімату гостро стоїть питання якісного водозабезпечення населення. Водночас, недостатній рівень водопостачання не зменшує ризик затоплення і підтоплення територій населених пунктів. Офіційно цей регіон не визнаний зоною стихійного лиха, але щороку десятки житлових будинків заливає водою і люди самотужки борються зі стихією.

Характерними для Новотроїцького району є ерозія та зсув ґрунтів. Браконьєрське вирубування лісових насаджень призводить до видування родючого шару чорнозему вітрами, непродумане землеробство знижує їх родючість. У більшості випадків обробкою земель на території району займаються невеликі фермерські та приватні господарства, які не мають достатньо коштів для виконання агротехнічних операцій з дотриманням екологічно-безпечних норм. Це призводить до виснаження земель, сприяє розповсюдженню бур'янів (в тому числі й карантинних) та шкідників. Підтоплення в Новотроїцькому районі практично постійно, незалежно від природних стихій, руйнують житлові будинки і господарські споруди, автошляхи; провокують зсуви і просідання ґрунту; Серед причин, які призводять підтопленнь та затопленнь території Новотроїцького району фахівці називають глобальні зміни клімату, підняття рівня підземних вод та збільшення кількості опадів, скорочення площ лісових насаджень, Не всі господарства, які займаються аграрним виробництвом приділяють належну увагу насадженню нових та збереженню існуючих лісосмуг. [10].

Рис. 1.1

1.2. Новотроїцькі ліси. Погляд в майбутнє.

Загальновідомо, що ліси (у тому числі й рукотворні) здатні суттєво облагородити територію. Наочним прикладом можуть слугувати цюрупинські та голопристанські соснові насадження, які, по суті, перетворили пустелю в зону, придатну для життя і ведення сільськогосподарського виробництва.

Новотроїцькому району, що розташований у посушливому Присивашші, ліси також могли б принести чимало користі. Насамперед, допомогти уникнути пилових бур, які за останні три роки завдали чималої шкоди; захистити грунти від ерозії; пом'якшити негативну дію суховіїв. І навіть природним шляхом знизити рівень ґрунтових вод, а відтак успішно боротися з таким небезпечним (але, на жаль, уже звичним для нас) явищем як підтоплення. Можуть ліси й зменшувати шкоду, заподіяну затопленням паводковими водами, оскільки мають здатність регулювати стік води.

Окрім того, зелені насадження очищують повітря, тих, хто віддає перевагу сьогоденній вигоді, не дбаючи про майбутнє. Ліс - наймогутніший і найдійовіший екологічний стабілізатор. Сільськогосподарські угіддя, які належать до класу відкритих складних природних систем, зазнають значних позитивних змін від впливу лісових екосистем як природного, так і штучного походження. Зміни у ландшафті, передусім збільшення лісових насаджень за рахунок зменшення сільгоспугідь, призводять до трансформації екологічної ситуації, пом'якшують клімат, оптимізують вологість грунту. Ще у XIX столітті вчений-грунтознавець

В. В. Докучаєв стверджував, що у степах лісистість має бути доведена щонайменше до 15-18 відсотків - тільки тоді землеробство тут може бути ефективним. Лісові насадження благотворно впливають на родючість грунтів, сприяють отриманню вищих врожаїв. Відтак, із збільшенням лісових площ зросте попит на землю серед орендарів, а з ним - і розмір орендної плати. Благодатний же вплив штучних лісів на здоров'я місцевого населення взагалі важко обрахувати в грошовому еквіваленті.

Додайте до цього, що лісгосп не претендує на передачу родючих земель, бере неугіддя, малородючі пасовища, засолені землі, землі з високим рівнем ґрунтових вод, тобто, по суті, непридатні для сільгоспвиробництва. Відроджувати родючість цих земель агротехнічними методами нереально і недоцільно, як кажуть, шкірка вичинки не варта. А ось висадити там багаторічні насадження - цілком реально.

Незважаючи на це, передати лісгоспу землю спромоглася лише Сиваська селищна рада. Значну частину їх складають неугіддя, непридатні для залісення, однак на 360 гектарах все ж планують висадити дерева. Лісовий масив розташується поблизу межі з Генічеським районом. Державне підприємство "Новотроїцьке лісове господарство" замовило виготовлення державних актів на 564,8 гектарів колишніх сиваських земель. Але це, як розумієте, справа не одного дня і навіть не одного місяця. А доки документація не буде оформлена відповідним чином, приступати до робіт не можна.

Досить плідно співпрацював лісгосп у минулі роки з СТОВ "Світанок". У 2005 році на полях даного господарства полезахисні лісосмуги висаджено на 15 гектарах. Деревця добре прижилися.

Саджанцями, закупленими у лісгоспі, упорядкував С. І. Максименко пустирище поблизу автозаправки господарства. Зараз там чудовий сосновий міні-бор, який став справжньою окрасою села.

Словом, від лісів лише користь. А якщо додати до цього, що саджають і доглядають штучні ліси за бюджетні кошти (в країні вже кілька років діє Державна програма залісення півдня України), лісові насадження вже мали б зеленіти на територіях усіх сільських та селищних рад району.

Фактично ж до цього часу не залісено жодного гектара. Черговий парадокс: ліси потрібні, це визнають усі. Однак у Новотроїцькому районі вони не насаджуються. Через елементарну нерозпорядливість.

Хто чи що стримує залісення району? Для того, щоб включити в плани залісення територій за бюджетні кошти, місцеві ради повинні передати нашому державному підприємству "Новотроїцьке лісове господар­ство" (тобто державі) частину земель запасу, - пояснює головний лісничий Ю. В. Дмитревич. Саме на цих землях висаджують багаторічні насадження. З проханням виділити землі під залісення ми упродовж кількох останніх років регулярно звертаємося до сільських та селищних рад району. І отримуємо традиційні відповіді: вільних земель немає, передавати лісовому господарству нічого.

Невже й справді у районі немає земель, які можна передати для залісення? Повірити в таке важко. Хлібороби, мисливці, рибалки, всі, хто нерідко подорожує територією району, не вагаючись назвуть десятки площ, які не обробляються роками. Розгадка проста: землі (навіть малородючі) здають в оренду. Орендна плата є одним із складових наповнення місцевих бюджетів. Передати землю лісгоспу - значить позбавити місцеву громаду частини доходів, вважають деякі сільські та селищні голови.

На перший погляд, аргумент переконливий. Державна програма залісення півдня України розрахована на певний термін і ми можемо просто не встигнути. На власні ж кошти район ліси не висадить і за десятиріччя, надто вартісна це справа.

Тим часом держава щорічно виділяє на ці потреби лише Новотроїцькому лісгоспу сотні тисяч гривень, які успішно освоюються на територіях інших районів. Тож чи не вийде так: у сусідів за кільканадцять років шумітимуть ліси, у нас -вітер?

Ще одна досить дійова система підвищення ефективності землеробства у степовій зоні - полезахисні смуги. За позитивним впливом на екологію їх сміливо можна порівнювати з міні-лісами. Фінансує держава і насадження вітрозахисних лісосмуг у полях, щоправда - не стовідсотково. Однак 70% витрат бере на себе, а це, погодьтеся, також суттєво. У 2006 році за державної підтримки ДП "Новотроїцьке лісове господарство" за цією програмою висадило 30 гектарів лісосмуг, торік - 20 гектарів. І хоча в цьому питанні район не пасе задніх, використовуються далеко не всі можливості.

Найбільше і найефективніше послугами місцевого лісництва користується агрофірма "Мир", тут практично щороку висаджують дерева: на полях - за державної допомоги, на території села - за власний кошт.

Може, район не має потреби у лісових насадженнях (тобто у поліпшенні мікроклімату і гідрологічного режиму тери­торії, затриманні снігу, під­вищенні вологості грунту, за­хисті його та рослин від пи­лових бур, підвищенні уро­жайності сільгоспкультур та поліпшенні екологічної си­туації)? Вправі дозволити собі розкіш відмовитися від цього? Може, буревії не знімали зі наших полів сотні тонн най-родючішого верхнього шару землі разом з молодими поси вами і не засипали русла кана­лів? А у літню посуху вологість не досягала критичної межі? Не страждали від посухи посіви? Кому хліборобська і громадянська совість дозволить ствердно відповісти на ці запитання, може не думати про ліси і полезахисні лісосмуги на території району. Дуже хотілося б вірити, що таких людей немає серед керівників громад, суб'єктів господарської діяльності.

Бо ситуація з тими ж полезахисними лісосмугами у районі далеко не оптимістична. За нормативами відстань між лісосмугами по ширині поля не повинна перевищувати 600 метрів, відстань між поперечними лісосмугами - 2000 метрів. Лише тоді вони справно і в повній мірі виконують покладені на них функції: на 30-50 відсотків знижують швидкість вітру, на 2-3 відсотка підвищують вологість повітря, на 2-3 градуси зменшують температуру у спеку і на 20-25% зменшують випаровуваність вологи. Щонайменше третина наших полів на сьогодні не відповідає цим вимогам.

Подивіться, у якому стані старі насадження на території нашого селища. Чимало їх практично знищено. І справа не лише в злодюжках, які в лісосмугах заготовляють собі дрова для обігріву будинків. Після розпаювання земель колективної власності полезахисні смуги виявилися "нічийними". Там, де збереглися крупні господарства, їм за старою традицією приділяють певну увагу, де не збереглися - до них нікому немає діла. Опосередкованим підтвердженням цьому є той факт, що належне утримання полезахисних смуг орендарем не передбачено жодним із тисяч договорів довгострокової оренди землі, зареєстрованих у районі.

Ліси недарма віднесено до національного багатства України. їх благодатну дію важко переоцінити. Бути чи не бути цьому багатству в районі у найближчій перспективі залежить саме від нас. Скажіть своє слово, громади! [2].