Огляд ролі турунів у природних екосистемах

ВСТУП

Туруни – одна з найрозповсюдженіших груп безхребетних тварин в агроценозах, міських екосистемах та будь-яких природних ландшафтах. Різноманіття турунів на території Дніпропетровської області становить 286 видів. Ця група – майже винятково зоофаги, тобто живляться тваринними об’єктами, регулюючи чисельність відомих видів шкідників. Водночас, родини Harpalini та Amarini включає види міксофітофагів, які зменшують врожайність сільськогосподарських зернових культур. Численні дослідження свідчать, що вони пошкоджують зернові, овочеві та технічні культури. Найбільш відоме видання щодо шкідників сільськогосподарських та лісових культур видане в Києві–1973рр. “Вредители сельськохозяйственных культур и лесных насаждений”, наводить інформацію, що H. rufipes шкодить більшості зернових, технічних, лікарських, кормових, овочевих, плодово-ягідних та декоративних культур.

H. rufipes – один із найпоширеніших видів турунів Дніпропетровської області та м. Дніпропетровськ. Він трапляється в усіх антропогенно – трансформованих екосистемах, навіть на шлагосховищах, на териконах вугільних шахт, на антропогенно – трансформованих ділянках міських агломерацій, у придорожній смузі тощо. Надзвичайно висока чисельність цього виду в агроценозах зернових культур: тут він складає до 60% від біомаси підстилкового ярусу.

Актуальність дослідження: роль хижих і паразитичних комах у регулюванні врожайності рослин надзвичайно висока. Підтримання гомеостазу екосистем за рахунок переважної більшості підстилкових комах у цілому залишається недослідженим. Нarpalus rufipes (De Geer, 1774) – наймасовіший вид твердокрилих, який мешкає на поверхні ґрунту. Незважаючи на це, його трофічні переваги залишаються недослідженими. Відсутні детальні екологічні відомості про сучасний таксономічний склад його об’єктів живлення. Ці обставини обумовлюють актуальність теми проекту, визначають її наукову новизну.

Мета нашої роботи – з’ясувати баланс між шкідливою дією H. rufipes на городні, технічні, зернові, фруктові, овочеві культури та його корисний вплив на агроценози і природні екосистеми шляхом зменшення кількості шкідників сільськогосподарських рослин.

Завдання роботи сформульоване відповідно до мети:

1. Оцінити споживання в лабораторних умовах H. rufipes вегетативних та генеративних частин городніх та польових рослин;

2. Дослідити споживання H. rufipes тваринних об’єктів (фітофагів, сапрофагів тощо);

3. Порівняти результати лабораторних експериментів із літературними даними щодо впливу H. rufipes на природні екосистеми.

Дослідження проводили на території Самарського району м.Дніпропетровськ. Турунів виду H. rufipes (Coleoptera, Carabidae) збирали з грунту на присадибній ділянці (город, квітник, плодові дерева та кущі), в полі, лісосмузі, на луках в радіусі 1,5–2,0 км навколо р. Маячка (чорноземи, глиноземи), берег р. Самара. Термін проведення: кінець червня – серпень. Польові експерименти виконувались власними силами, консультації по визначенню рослинних та тваринних об’єктів надавались фахівцем кафедри зоології та екології ДНУ. Розділ 1. Звіт про проведені дослідження.

Огляд ролі турунів у природних екосистемах

Твердокрилі, як одна із самих старих та найуспішніших груп класу комахи (Insecta) [63], зуміли заселити всі можливі суходільні та водні екологічні ніші [54]. Вони розповсюджені на всій Землі: від найбідніших пустель до дощових тропічних лісів, від екваторіальної до полярних зон. Немає жуків лише у місцях багаторічних льодовиків, таких як арктичні, антарктичні і високогірні.[9] В гіських місцевостях вони розповсюджені до субнівального та нівального поясів. У Карпатах їх можна зустріти від передгір'їв до найвищих вершин; [27] на Кавказі жуки трапляються до висот більше 3000 м; в горах Середньої Азії – 4500 м, а у Гімалаях та тропічних гірських масивах – до 5000 – 5500 м [14].