Словотвірні типи назв осіб та інших істот

У назвах осіб за родом діяльності, мотивованих іменниками, виражається вказівка на знаряддя або об’єкт спрямування діяльності людини (косар, комбайнер, волейболіст, стрілець) чи на продукт діяльності (харчовик, пасічник, мебляр).

У словотвірних типах відсубстантивних іменників на позначення людей за родом діяльності, фахом продуктивними є суфікси -ар (-яр), -ець (івець, -овець), -ник, -ік (-їк), -up, -ист

(-іст), наприклад: шахтар, килимар, ковзаняр, фахівець, ди- намівець; олійник, кулеметник, прозаїк, бригадир, таксист, шахіст. Менш продуктивними є суфікси іншомовного походження -ант, -ент: комерсант, курсант, кореспондент.

Віддієслівні іменники категорії осіб виражають значення «носій процесуальної ознаки».

Словотвірні типи віддієслівних іменників об’єднують: 1) назви особи як виконавця певної дії або роду її заняття: читач, відвіду вач, дослідник, рахівник, складальник, кравець; 2) назви особи як носія певної процесуальної ознаки, що визначає її по ведінку: бунтар, прохач, попихач, утискувач, критикан, трудівник, звитяжець.

Н а й п р о д у к т и в н і ш і типи іменників із суфіксами: -ник, -івник, -льник: виробник, візник, ремонтник, ря тівник, заготівник, в’язальник, веслувальник, намотуваль-

ник;-ч (-ач, -яч): ткач, заспівувач, перекладач, збирач, діяч;

-ець (-нець): співець, борець, знавець, продавець, пере можець, примиренець, висуванець;

-ар (-яр), що приєднуються переважно до усіченої основи: лікар, бунтар, маляр, кресляр.

Малопродуктивні на сучасному етапі суфікси: -тель (спільнослов’янського походження): мислитель, вер- шитель; -ій: заводій, водій;

35-ак (-як): співак, вояк;-ун: бігун, стрибун, несун;

-к(о), -к(а): неумійко, писака;-ок: знаток, їдок;

-чик {-щик): льотчик, гонщик; суфікси іншомовного походження: -атор, -итор, -ер, -ор, -ан, -am, -ант та ін.: агітатор, диктатор, репетитор, тренер, диктор, критикан, деле-

гат, практикант.Відприкметникові утворення назв осіб виражають носія ознаки. Семантика їх може дорівнювати семантиці слово- сполучення іменника з прикметником: передовик — передова людина (на виробництві, у починанні), смільчак — сміливий хлопець (чоловік). Однак частіше прикметникова основа, ускладнена іменниковим суфіксом, семантично видозмінюєть ся у напрямі вираження ознаки за дією {заочник — той, хто заочно навчається; молодець — той, хто позитивно харак- теризується за вчинками, результатами праці, навчанням та ін.).

Словотвірні типи відприкметникових іменників позначають осіб, означених за зовнішніми ознаками (здоровань, смугляк, чистьоха, молодець, сміливець).

Найуживаніші суфікси в таких утвореннях: -ик (відмінник), -ець (марафонець), -ак (-як) (чужак, добряк), -чак

(весельчак). Непродуктивними стали суфікси: -ач (багач),-ань (вухань), -ун (дикун, горбун), -ш(а) (лівша, правша) та ін.

У поодиноких суфіксальних іменниках на позначення осіб твірною основою виступає числівник (шістдесятник, сімде сятник) або займенник (свояк).

Вузька спеціалізація виконуваних людиною (і машиною) дій і процесів знаходить відображення у швидкому зростанні об сягу наукової і виробничої термінології та сприяє активізації словотвірних моделей, за якими творяться назви осіб жіночої статі, що виражають їх діяльність, рід занять, фах, процесуальні ознаки. Іменники, що є назвами осіб жіночої статі, мотивуються імен никами — назвами осіб чоловічої статі.

У мові наявні лише поодинокі винятки із таких паралель- них відповідників, як назва жіночої статі; наприклад: праля, 36модистка, манікюрша, друкарка, доярка, що позначають

рід діяльності, яку віддавна виконували тільки жінки або майже виключно жінки. Іменники дояр, швейник — вто ринні, похідні від доярка, швея, вони відображають можливість

зворотних співвідношень: назва особи жіночої статі — назва особи чоловічої статі, що зумовлені позалінгвістичними чинниками. Механізація процесів праці нівелює престижність/

непрестижність виконання так званої споконвічно жіночої праці (доїння корови, шиття білизни і под.), що зумовлює називання осіб чоловічої статі на основі назв осіб жіночої

статі. Для творення назв осіб жіночої статі найпродуктивніше використовується суфікс -к(а), який приєднується після суфік са на позначення осіб чоловічої статі: делегатка, секретар-

ка, школярка, учителька, студентка, гімнастка, теат ралка, гітаристка, шахістка, медалістка. Рідше спостері гається усічення суфікса основи: висуванець — висуванка.

Менший ступінь продуктивності виявляють суфікси -иц(я), -ниц(я), -щиц(я), які приєднуються до повної або усіченої ос нови: фельдшер — фельдшериця, льотчик — льотчиця, провідник — провідниця, розвідник — розвідниця, але: жнець —

жниця, продавець — продавщиця. Спостерігаються також нерегулярні утворення із суфіксом -ш(а) (кастелянша, педікюриіа), який частіше утворює на зви осіб жіночої статі із значенням «дружина особи, названої мотивуючим іменником» (інженерша, професорша), та з суфік сом -их(а), який також уживається в двох значеннях. Порівняйте, наприклад: кравчиха, ткачиха з першим значенням; сто рож — сторожиха, чабан — чабаниха, які вживаються в обох значеннях, і коваль — ковалиха, голова — головиха,властиві розмовному мовленню із другим значенням. Поодинокі лексеми цього розряду утворені суфіксами

іншомовного походження -ес(а) (поет — поетеса), -ис(а) (ак тор — актриса). Непродуктивними (мертвими) стали суфікси -х(а) (пряха), -ал(я) (праля, ткаля).

3.Особливості словотвору присвійних прикметників

Присвійні прикметники утворюються майже виключно від назв осіб, рідко — від назв тварин. Вживання суфіксів тут зумовлюється відміною іменника, від якого твориться прикметник.

Від іменників 1 відміни прикметники творяться за допомогою суфікса -ин-, причому кінцеві приголосні твірної осно­ви г, к, х чергуються із ж, ч, ш: Оксана — Оксанин, Олеся — Олесин, Настя — Настин, Микола — Миколин, Ольга — Оль-жин, Інга — Інжин, Марійка — Марійчин, Стеха — Стешин, свекруха — свекрушин.

Але якщо твірна основа закінчується на й, то виступає суфікс -ін- (на письмі: -їн-): Надія — Надіїн, Зоя — Зоїн, Со­фія — Софіїн.

Від іменника мати присвійний прикметник — материн.

Від іменників II відміни присвійні прикметники утворюються за допомогою суфікса -ів, який чергується з -ов- або -ев-.

Вживання варіантів суфікса -ов- та -ев- залежить від групи іменника:

а) від іменників твердої групи присвійні прикметники утворюються за допомогою -ів-, -ов-: Тарас — Тарасів, Тарасова, Стельмах — Стельмахів, Стельмахова; батько — батьків, батькова; столяр — столярів, столярова; командир — командирів, командирова;

б) від іменників м'якої та мішаної груп присвійні прикметники утворюються за допомогою -ів-, -ев-: Василь —

Василів, Василева; Мусій — Мусив, Мусієва; Михась —Михасів, Михасева; Кублій — Кубліїв, Кублієва; Черниш —

Чернишів, Чернишева; лікар — лікарів, лікарева; школяр —школярів, школярева.

Присвійні прикметники повністю зберігають особливості написання іменників, від яких вони утворені, зокрема й на­

писання м'якого знака, великої букви тощо (тільки чергуються кінцеві г, к, х із ж, ч, пі): Вутанька — Вутаньчин,

Маланка — Маланчин, Тодоська — Тодосьчин, Тодоска —Тодосчин, Пріська — Прісьчин, Параска — Парасчин, невістка — невістчин.

Від назв тварин присвійні прикметники творяться по-різному: птах — пташиний, соловей — солов Тями, горобець — горобиний, гороб'ячий; лисиця — лисячий, заєць — заячий, вовк — вовчий, сорока — сорочий, ведмідь — ведмежий, ведмедів.

Присвійні прикметники вживаються:

а) на позначення належності предмета людині: Шевченків «Заповіт», Франкові твори, материне слово; рідко — тва­рині: соловейків спів, ластівчине гніздо;

б) у термінологічних словосполученнях (пишуться з малої чі букви): базедова хвороба, антонів вогонь, адамове яблуко (борлак), петрів батіг (цикорій), торрічеллієва пустота, архімедова спіраль;

в) у крилатих висловах (пишуться з малої букви): соломонове рішення, ахіллесова п 'ята, гордіїв вузол, да-

моклів меч, сізіфова праця, дем 'янова юшка, крокодилячі сльози.

Частина присвійних прикметників вживається тепер:

а) як географічні назви: Київ (місто Кия), Харків (від Харко), Львів, Васильків, Святошин, Пирятин, Козятин,

Клавдієве, Сватове, Гречине, Маріїне;

б) як прізвища: Ковалів, Пономарів, Щоголів, Іванишин (від Іваниха), Павлишин, Ковалишин.