АКТ ТРЕТІЙ, сцена друга

Ми продовжуємо – за кадром голос Вебстера Карлтона Вестворда III читає: «...Кетрін Кентон скоїла самогубство під час такої, здавалося б, радісної події».

У мізансцені моя міс Кеті – у своїй убиральні – за кулісами, дублерша, знята в розмитому фокусі, ідеальна й чарівна, нібито її знімають крізь вуаль. Ми дивимося, як вона сидить за туалетним столиком, нахиляючись до свого відображення в дзеркалі, і наносить останні плями крові, й шрами, й засохлі струпи для наступної сцени – бою під Ґуадалканалом. З того боку зачинених дверей до вбиральні ми чуємо, як хтось кричить: «Дві хвилини, міс Кентон!»

Коментатор читає далі: «Давно вже ходили чутки, що Олівер Дрейк, есквайр, позбувся життя, після того як після його раптової смерті були знайдені сліди ціаніду. Хоча жодної передсмертної записки так і не знайшли, а наступне слідство не змогло дійти певних висновків; за словами покоївки Кетрін – Гейзі Куґан, Дрейк занепав духом».

На туалетному столику міс Кеті, серед пляшечок із гримом і щітками для волосся, ми бачимо невеличкий паперовий пакет, боки якого трохи опущені, так що видно його вміст – велику кількість мигдалю в різнокольоровому цукрі. Гнучка рука кінозірки міс Кегі підносить мигдаль – червоний, зелений, білий, горішок за горішком – до її рота. У той же час її фіалкові очі не зводять погляду з її власного відображення в дзеркалі. Скляна пляшка, на якій великими буквами написано «ціанід», стоїть поряд із мигдалем у цукрі. Затички на пляшці немає.

Коментатор провадить далі: «Здається, моя палко кохана Кетрін боялася втратити щастя, за здобуття якого вона так довго й тяжко боролася».

Ми бачимо, як ідеалізована, тонка версія міс Кеті встає і вдягає свій військовий костюм, вивчаючи своє відображення в дзеркалі вбиральні.

Голос Вебстера читає далі: «Після стількох років моя кохана Кетрін знову дістала становище зірки в головній ролі бродвейського хіта. Вона взяла гору над десятиліттям вживання наркотиків і неправильного харчування. І, що найбільш важливо, вона знайшла сексуальне задоволення, яке перевершило все, про що вона колись мріяла».

Уявна дублерка Кетрін Кентон піднімає тюбик помади, повертає його так, що весь червоний конус опиняється назовні, і тягнеться до дзеркала. Просто по прекрасному відображенню себе самої вона пише: «Разючий, масивний пеніс Вебстера – єдина радість у цьому світі, за якою я завжди сумуватиму. – Вона пише: – Як би сказали французи... Adios[225]». Уявна версія міс Кеті стирає сльозу з очей, швидко обертається й виходить із убиральні.

Камера йде за міс Кеті, яка проноситься крізь лабіринт закулісних реквізитів, непотрібних декорацій і байдикуватих робітників сцени, а коментатор читає: «Якщо вірити заявам міс Гейзі, Олівер Ред Дрейк, есквайр, часто наодинці говорив про те, що покінчить зі своїм життям. Незважаючи на враження публіки, що вони з Кетрін були глибоко закохані й віддані одне одному, міс Гейзі повідомила, що ним заволоділа похмура, таємна депресія. Можливо, саме ця таємна печаль тепер примушувала мою виняткову Кетрін їсти ці зіпсовані цукерки за лічені хвилини перед фінальною сценою вистави‑хіта».

На сцені японські бомби падають на кораблі в Перл‑Харборі. Під цим гучним вибухаючим водоспадом смерті струнка міс Кеті стрибає з правої частини сцени й опиняється прямо на палубі військового корабля США «Арізона», що нахилився. Вже зараз колір її обличчя втратив яскравість, став блідим під товстим шаром косметики.

За кадром ми чуємо голос Вебстера, який читає: «У найвеличніший момент найвеличнішої кар’єри найвеличнішої актриси за всю історію людства райдуга червоних, зелених і білих смертельних цукерок усе ще липне до її солодких губ...»

На найвищій точці приреченого військового корабля ідеальна міс Кеті стає струнко і віддає честь своїм глядачам.

«У цей момент, у тому, що чітко і безперечно було самогубством, – провадить коментатор далі, – моя найдорожча Кетрін, найбільше кохання мого життя, послала мені поцілунок – туди, у шостий ряд... і померла».

Усе ще віддаючи честь, фігура падає, пірнаючи в блакитну тропічну воду.

Голос Вебстера читає: «Кінець».