Звіт про виконання практичної роботи №3

Тема: паяння конструкційних елементів.

Мета: засвоєння знань про матеріали, які використовуються для електрорадіомонтажних робіт та флюси для їх паяння.

Технічне забезпечення: паяльне обладнання, електрорадіомонтажні інструменти, пасивні радіоелементи.

Флюс — речовина, що додається до розплавленого металу для видалення його окисів і сторонніх шлаків, чи під час паяння для запобігання окислення поверхні металу. В залежності від температури плавлення металу, чи температури паяння, найчастіше використовують такі флюси: вапняк, силікати, бура, борна кислота, каніфоль.

Флюси — добавки, які вводяться в доменну або агломераційну шихту для зниження температури плавлення пустої породи шихтових матеріалів і додання доменному шлаку необхідного хімічного складу і фізичних властивостей, забезпечуючих нормальну роботу доменної печі й очищення чавуну від сірки, що особливо актуально для металургійних підприємств України, використовуючих в якості палива доменної плавки кокс із високосірчистого вугілля Донецького кам'яновугільного басейну.

Залежно від складу флюси бувають основні, кислі і глиноземісті. Оскільки в більшості випадків пуста порода руд кремнеземіста, то найбільш широко застосовують основний флюс, тобто матеріали, які містять оксиди кальцію та магнію.

В доменному виробництві в якості основного флюсу застосовують вапняк, який є природною формою мінералу кальциту — CaCO₃. Разом із звичайним вапняком широко застосовується доломітизований вапняк, що є сумішшю кальциту і доломіту CaCO₃, MgCO₃.

Кислі флюси застосовуються при високому вмісті в пустій породі залізняку оксидів кальцію й алюмінію. В якості кислих флюсів використовується залізняк з кремнеземістою пустою породою. Дуже рідко, при необхідності підвищити вміст Al₂O₃ в шлаку, застосовується глиноземістий флюс, для чого використовується також бідний залізняк з глиноземістою пустою породою. На різних етапах металургійного виробництва виходять побічні матеріали, які містять залізо, марганець, оксиди, які флюсують і можуть бути використані в якості замінників руд і флюсів. До них відносяться:

· колошниковий пил, який виноситься з доменних печей. Склад колошникового пилу визначається складом завантажуваної в піч шихти і характеризується вмістом 45-50 % заліза і 5-10 % вуглецю. Колошниковий пил утилізується введенням у склад агломераційної шихти;

· шлами (твердий осадок, який виділяється при відстоюванні вод, що поступають від мокрих газоочисток агломашин, доменних і сталеплавильних печей) за своїм складом близькі до складу колошникового пилу;

· зварювальний шлак (відходи прокатного виробництва, які утворюються в нагрівальних печах при нагріві металу перед його обробкою тиском), містить до 50 % заліза;

· окалина — оксиди заліза, що утворюються на поверхні сталевого злитка при його нагріві перед плющенням. Складається майже повністю з Fe3O4;

· конвертерний шлак містить близько 70 % оксидів заліза і кальцію. Характеризується високою основністю — 3,0-3,5.

Найпоширеніший безкислотний флюс – це каніфоль. Адже каніфоль – ні що інше як перероблена (очищена) соснова сірка, тому її можна видобувати і власноруч.

Хід роботи

Процес паяння: при пайці місце спаювання добре зачищають, на нього наносять флюс і нагрівають паяльником. Флюс на місці спаю спінюється і починає диміти, в цей момент на паяльник потрібно нанести трохи припою, який в подальшому буде потрібно нанести на спаювальну поверхню.

Висновок: сьогодні я навчився правильно використовувати флюси, їх класифікацію та як їх використовувати при паянні.