Спринклерні та дренчерні установки

У тих приміщеннях, де пожежа може швидко поши­рюватись, ефективність внутрішніх пожежних кранів зни­жується. Тому в таких приміщеннях застосовують автоматичні установки – спринклерні та дренчерні, основні положення щодо їх проектування наведені в СН-75-76 «Інструкція проектування установок автоматичного пожежогасіння».

Обладнанню спринклерними і дренчерними установками підлягають деревообробні цехи площею понад 2000 м² і склади горючих матеріалів площею понад 700 м².

Автоматична спринклерна установка являє собою мережу водопровідних труб, розміщених під перекриттям приміщення, які обладнуються спринклерними головками на відстані 2,5-3 м одна від одної за умов зрошення одним спринклером 9-12 м² площі підлоги. Звичайно отвори в спринклерних головках закриті металевими діафрагмами. Замок спаяний легкоплавким сплавом з температурою плавлення 72-93°С або 141-182°С. При підвищенні температури сплав замка плавиться, діафрагма прорізається, спринклерна головка розривається і вогнище пожежі зрошується водою. У трубах спринклерної системи завжди перебуває вода під тиском, яка під час пожежі подається у вогнище.

У спринклерних установках відкривання головок у зоні високої температури відбувається через 2-3 хв. Іноді така інерційність недопустима, тому в цих випадках використовують дренчерні установки.

Дренчерна система відрізняється від спринклерної тим, що її головки не мають легкоплавких замків і постійно відкриті. Тому дренчерна система є сухотрубною, і вода в неї надходить після відкриття водопуску на магістральному трубопроводі. Звичайно вихід води в мережу закритий клапаном групової дії. Клапан відкривається автоматично чи вручну, при цьому також подається сигнал тривоги. Вода в дренчерну систему надходить під тиском у момент пожежної небезпеки, а після закінчення пожежних робіт виливається з системи через спускний вентиль.