Книга Нового Завіту 1580 р

У 1580 р. побачило світ одне з головних видань Острозької академії – «Книга Новаго ЗавЂта, в неиже на преди псалмы». Це малоформатне видання, надруковане дрібним шрифтом. Отже, призначалось не тільки для церкви, а й для домашнього вжитку та для школи. Видавці сподівалися, що книга буде, як сказано в передмові, «в наслаждєніє всєму народу рускому», стане підручною для українського духовенства, навчальним посібником для молоді. Тому у своєму виданні вони вмістили ті книги Біблії, які найчастіше використовуються в богослужінні і у відправленні різних треб. У книзі вміщені «Псалми вибрані» ((1–85 арк) чотири Євангелія – від Матфея, Марка, Луки та Іоанна (93–262 арк.), «Сказаніє дЂаній апостольських» (262 арк.), «ДЂанія апостольська» (263–309 арк.), «Соборник 12-ти мЂсяцам…» (470–481 арк.), «Сказаніє главам євангєльскім…» (482–489 арк.). Новинкою, яка не зустрічалася ні в рукописах, ні в іноземних слов’янських виданнях, було поєднання в одному томі старозавітного Псалтиря і Нового Завіту, що може бути пояснено зручністю використання книги у богослужінні. Тексти Нового Завіту друкувалися з різних українських списків так званої IV болгарсько-сербської редакції кінця XIV століття. Основними зразками для оформлення були «Новий тестамент» С. Шарфенберга, виданий у Кракові 1568 р., «Новий Завіт» Симона Будного (з яким Іван Федоров підтримував особисті зв’язки), виданий в 1568 р. у Несвіжі. Прототипом титульного аркуша «Книги Нового Завіту» стали пов'язані з школою Луки Кранаха титульні сторінки лютерівської «Книги повчань Сірахових» 1533 р. та «Книги притч Соломонових» 1535 року, виданих Георгом Рау у Віттенберзі. Вони являють собою браму – «форту», через яку читач ніби входить у світ книги. Внизу рамки є зображення оленя і однорога, яким надавалось символічне значення. Олень розглядався як символ стійкості християнської душі, що прагне Бога, а одноріг – христологічним символом смерті і воскресіння, символом Христа та Богоматер, знаком дівочої чистоти, невинності і цноти. Обидва символи асоціювалися з Новим Завітом. Друкуючи Новий Завіт, Іван Федоров спирався не тільки на західноєвропейські, але й місцеві друки і рукописи. Наприклад, бічні колонки на титулі Нового Завіту подібні до колонок з мініарюри Св Луки у Пересопницькому Євангелії 1556–1561 рр., а гірлянда, що прикрашає герб князя Острозького, скопійована з аналогічного гербу Радзивілів у Берестейській (Радзивілійській) Біблії 1563 року.