Характеристика матеріалів для будівництва газопроводу

Матеріали і технічні вироби, що передбачається в проектах будівництва систем газопостачання населених пунктів повинні відповідати вимогам стандартів, що прийняли державну реєстрацію згідно з ГОСТ 2.114 – 95, ДСТУ 1.3.93.

Для будівництва систем газопостачання села застосовують сталеві прямошовні труби по ГОСТ 10705 – 80 груп В і Г, які виготовленні із спокійної маловуглецевої сталі за ГОСТ 380 – 94 марок Ст 2, Ст 3, що містить в собі не більше 0,25% вуглецю, 0,056% сірки, 0,046% фосфору. Мінімальна товщина стінок труб згідно з вимогами ДБН В.2.5 – 20 – 2001 повинна становити 3 мм.

З’єднувальні частини та деталі передбачають із спокійної сталі, виготовляють згідно з державними та галузевими стандартами. В проектах передбачають використання відводів згідно з ГОСТ 17375 – 83.

Зварні відводи виготовляють з тих самих труб, що і сам газопровід. Трійники, згідно ГОСТ 17376 – 83 для підземних газопроводів, передбачають зварними, їх виготовляють в заводських умовах. Застосовують прохідні та перехідні трійники.

Застосовують стальні приварні плоскі фланці за ГОСТ 12820 – 80, ГОСТ 12821 – 80.

В якості прокладочних матеріалів для фланцевих з’єднань використовують паранітмаслобензостійкий марки ПМБ за ГОСТ 481 – 88 і маслобензостійку гуму ГОСТ 7338 – 77. Для ущільнення різьбових з’єднань застосовують пасмо із льону згідно ГОСТ 10330 – 76, насичене свинцевим суриком за ГОСТ 19151 – 73, замішаним на оліфі за ГОСТ7931 – 76.

Для з’єднання стальних підземних газопроводів застосовують електродугове зварювання. Типи, конструктивні елементи і розміри зварних з’єднань стальних газопроводів повинні відповідати вимогам ГОСТ 16037 – 80.

Перед застосуванням зварні матеріали перевіряють зовнішнім оглядом на відповідність вимогам ГОСТ 2246 – 70. Для дугового зварювання труб використовують електроди згідно з ГОСТ 9466 – 75. Для сталей Ст2, Ст3 груп В і Г використовують електроди типу Е42, Е42а, Е46а, Е50. Контроль в процесі збирання і зварювання газопроводів виконують згідно з вимогами ДБН В.2.5 – 20 – 2001.