Глава 20 Заочний розгляд справи

ЦПК 2004 р. ввів новий інститут заочного розгляду справ (глава 8 розділу III).

Поновлення інституту заочного розгляду справ, регламенту­вання якого містилося в Статуті російського цивільного судо­чинства 1864 р., покликане сприяти підвищенню ефективності судового захисту, прискоренню вирішення спорів, спрощенню судочинства, підвищенню рівня відповідальності за дії (бездіяль­ність) сторін.

Для здійснення заочного розгляду справи необхідні такі умови:

1) неявка в судове засідання відповідача;

2) наявність у справі доказів, що підтверджують повідомлення відповідача належним чином про час і місце судового засідання;

3) неповідомлення відповідачем про причини неявки чи визнан­ня судом зазначених відповідачем причин неявки неповажними;

4) наявність у справі доказів;

5) відсутність заперечень з боку позивача проти заочного розгляду справи (ч. 1 ст. 224 ЦПК).

У разі участі у справі кількох відповідачів (ч. 1 ст. 32 ЦПК) заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів (ч. 2 ст. 224 ЦПК).

Частина 3 ст. 224 передбачає право позивача, рсалізуючи принцип диспозитивності, змінити розмір позовних вимог, пред­мет або підстави позову. У такому разі суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про цс відповідача, адже відповідач був повідомлений лише про певні вимоги, проти яких лише і захищався.

При розгляді справи у заочному порядку суд може досліджу­вати докази, враховувати заяви і клопотання сторін і ухвалювати рішення. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за загальними правилами з урахуванням норм глави 8 розділу III

Стаття 226 ЦПК ввела новий процесуальний інститут заочне рішення. Заочним називається рішення суду, яке прийняте.за відсутності відповідача (заочно) і зберігає всі ознаки судового рішення, прийнятого в звичайному провадженні.

Заочне рішення повинно бути законним і обґрунтованим (ст. 213 ЦПК) та має містити вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини.

Суд зобов'язаний відповідачам, які не з'явилися в судове засі­дання, направити рекомендованим листом із повідомленням копію заочного рішення не пізніше 5 днів з дня його проголошення (ст 227 ЦПК). Перебіг цього строку починається з наступного дня після проголошення заочного рішення (ст. 69 ЦПК).

Відповідач може протягом 10 днів з дня отримання копії заоч­ного рішення подати до суду, що ухвалив це рішення, письмову заяву про його перегляд (ч. ч. 1, 2 ст. 228 ЦПК).

Заява про перегляд заочного рішення повинна бути подана в письмовій формі (ч. 1 ст. 229 ЦПК). У заяві повинні бути за­значені найменування суду, який ухвалив заочне рішення, ім'я (найменування) відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобів зв'язку.

Важливою частиною заяви про перегляд заочного рішення є аргументація поважності причин неявки в судове засідання і неповідомлення їх суду та подання відповідних доказів.

Також відповідач має послатися на докази, якими обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

У заяві вказується клопотання про перегляд заочного рішення.

Перелік поданих до заяви матеріалів також є обов'язковою частиною заяви (ч. 2 ст. 229 ЦПК).

Заява про перегляд заочного рішення підписується відпові­дачем або його представником (ч. З ст. 229 ЦПК).

Заява про перегляд заочного рішення подається разом з її копіями за кількістю осіб, які беруть участь у справі, та копіями доданих до неї матеріалів (ч. 4 ст. 229 ЦПК).

До заяви про перегляд заочного рішення, поданої представ­ником відповідача, додається довіреність або інший документ, який підтверджує його повноваження (ч. 5 ст. 229 ЦПК).

За подання заяви про перегляд заочного рішення судовий збір не сплачується, що скорочує витрати щодо перегляду рішення (ч. 6 ст. 229 ЦПК).

Недотримання відповідачем вимог щодо оформлення заяви про перегляд заочного рішення тягне залишення заяви без руху або повернення заяви (п. 7 ст. 229 ЦПК).

Прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим особам, які беруть участь у справі. Одно­часно суд повідомляє особам, які беруть участь у справі, про час і місце розгляду заяви (ч. 1 ст. 230 ЦПК).

Законодавець установив 15-денний строк для розгляду заяви про перегляд заочного рішення. Цей строк обчислюється з дня надходження заяви до суду (ч. 2 ст. 230 ЦПК).

Заява про перегляд заочного рішення розглядається в су­довому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 1 ст. 231 ЦПК).

У призначений час головуючий відкриває судове засідання і з'ясовує, хто з осіб, які беруть участь у справі, з'явився, вста­новлює їх особу, перевіряє повноваження представників, після чого повідомляє зміст заяви і з'ясовує думку сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, щодо вимог про перегляд заочної рішення (ч. 2 ст. 231 ЦПК).

Частина 3 ст. 231 ЦПК містить вичерпний перелік повноважень суду, який розглядає заяву про перегляд судового рішення.

Суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення, отже, заочне рішення не підлягає скасуванню. Це можливо у разі, якщо суд визнає доводи, наведені в заяві, неповажними.

Суд, розглянувши заяву про перегляд заочного рішення, може постановити ухвалу про скасування заочного рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ч. 1 ст. 292 ЦПК. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення (ч. 4 ст. 231 ЦПК).

Частина 1 ст. 232 ЦПК наводить перелік підстав, за наявності яких заочне рішення підлягає скасуванню. По-перше, відповідач має довести поважність причин його неявки та неповідомлення про ці причини суду. По-друге, відповідач має надати суду до­кази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обидві ці умови повинні бути дотримані одночасно.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку (ч. ч. 2, 3 ст. 232 ЦПК).

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загаль­ного порядку (ч. 1 ст. 233 ЦПК).

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскаржен­ня, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений ст. 294 ЦПК, заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом (ч. 1 ст. 223 ЦПК).