Шановний Миколо Федоровичу!

ЗРАЗОК ЛИСТА

Ректору Національного

Транспортного університету

М.Ф. Дмитриченко

Шановний Миколо Федоровичу!

У статті 53 Конституції України зазначено, що держава забезпечує доступність та безоплатність вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю,що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Використання примусової праці забороняється. Більше того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 04.03.2004 року у справі про доступність та безоплатність освіти визначено, що безоплатність вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах необхідно розуміти як можливість здобуття освіти у цих закладах без оплати, тобто без внесення плати у будь-якій формі за освітні послуги. Обов’язковість відпрацювання або відшкодування вартості навчання випускником вищого навчального закладу призведе до порушення конституційного права громадян на працю, що повинна вільно обиратися громадянином.

Конвенція Міжнародної організації праці N 29 «Про примусову чи обов’язкову працю», що набула чинності для України 10 серпня 1956 року, зобов’язує держави не допускати примусової праці.

Згідно зі статтею 1 Міжнародної Конвенції "Про скасування примусової праці" N 105, що ратифікована Законом України від 05.10.2000 N 2021-ІІІ, держава зобов’язується скасувати обов’язкову працю і не вдаватися до будь-якої її форми як метод мобілізації і використання робочої сили для потреб економічного розвитку.

Відповідно до Закону України «Про вищу освіту», основним завданням, що стоїть перед вищими навчальними закладами, є здійснення освітньої діяльності, яка забезпечує підготовку фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів. Цей закон не містить умов про обов’язковість трирічного відпрацювання та відшкодування у встановленому порядку до державного бюджету вартості навчання.

Через відсутність механізму, який би зобов’язав випускника вищого навчального закладу, підготовка якого здійснювалась за державним замовленням, відшкодувати до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі понесені витрати за договором, будь-які матеріальні претензії до нього є неправомірними.

Ця теза підтверджується і інформаційним листом Міністерства юстиції щодо надання роз’яснення з питань працевлаштування випускників ВНЗ, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням від 19.10.2010 N 12566-0-4-10-21

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 №992 «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», випускники вищих навчальних закладів працевлаштовуються до місця роботи доведеного до вузу виконавцем державного замовлення і керівництво вищого навчального закладу не пізніше ніж на рік до закінчення навчання пропонує випускнику відповідну посаду.

Замовник не пізніше ніж за два місяці до закінчення навчання
на підставі одержаної картки працевлаштування підтверджує вищому
навчальному закладу достовірність надісланого ним переліку місць
працевлаштування випускників.

За рік до закінчення навчання міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, державні організації та установи, уповноважені Кабінетом Міністрів України, укладають контракти з виконавцями державного замовлення (далі - державні замовники) відповідно до кількості замовлених місць, подають міністерствам та відомствам, що мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, які виконують державне замовлення (далі - виконавці державного замовлення), перелік місць працевлаштування та умов, які вони зобов'язуються створити випускнику (забезпеченість житлом, розмір заробітної плати, інші соціальні гарантії). Замовники несуть відповідальність за достовірність поданої інформації про потребу у фахівцях.